Блокчейн в АПК України: ідеальна схема вкрасти все, що лишилося

eHarvestHub використовує блокчейн­технологію для удосконалення ланцюжка поставок продуктів харчування від фермерів до покупців. Це дасть можливість малим фермерам продавати свою продукцію безпосередньо власникам продуктових магазинів по всьому світу, дозволить знизити ціни для споживачів і мінімізувати харчові відходи.
Крім того, технологія дозволить скоротити час надходження фермерської продукції до магазинів і забезпечить прозорість у ланцюжку поставок. Таким чином споживачі точно знатимуть звідки привезли товар і коли він був вирощений. Адже шахрайству з маркуванням продовольства важко запобігти, оскільки продукти з менш надійних джерел можуть бути легко додані до продуктів хорошої якості при їх переміщенні по ланцюжку поставок. «Ланцюжок поставок потребує радикальних змін. Блокчейн – ідеальна технологія для зміни харчової промисловості. Фактично, це єдина технологія, яка дійсно може реформувати галузь», – повідомив засновник і генеральний директор eHarvestHub Альваро Рамірес. Посередники і великі продовольчі компанії залишають фермерів і далекобійників ізольованими від глобальної продовольчої економіки, контролюючи ланцюжок поставок продовольства.
eHarvestHub об'єднує фермерів, продавців і водіїв вантажівок на віртуальному ринку. Торговий майданчик дозволяє фермерам розміщувати свої свіжі продукти й агрегувати обсяги з декількох дрібних фермерських господарств, по суті, надаючи продуктовими магазинами одне місце для закупівлі продукції та можливість покриття їх потреб.
Торговий майданчик дає фермерам прямий доступ до магазинів як на місцевому рівні, так і за кордоном. Завдяки блокчейн­технологіям, з третіми сторонами більше не потрібно обговорювати ціни і погоджувати логістику. Після продажу фермери можуть безпосередньо наймати незалежних перевізників/водіїв за схемою роботи UBER.
«Блокчейн вдосконалить ланцюжок поставок продуктівхарчування від фермерів до споживачів» (журнал «Пропозиція», 29.04.2018, https://www.propozitsiya.com/ua/blokcheyn-­vdoskonalyt-­lancyuzhok-­postavok­-produktiv-­harchuvannya-­vid-­fermeriv-­do-­spozhyvachiv)

Щоб було зрозуміло: eHarvestHub – це стартап, який щойно почав збирати гроші на розробку своєї ідеї. Тобто, в нього ще нічого немає, крім бажання «попиляти» гроші.

У світі існує багато торгових інтернет­майданчиків, таких як Amazon, eBay і т.д., котрі зв'язують виробників/власників, експедиторів, покупців, логістичні центри тощо на базі традиційних технологій систем управління базами даних.

Але ж такі системи потрібно купувати, а тут стартап, у якого капіталу, як кіт наплакав, хоче на свої забаганки залучити чужі гроші.

А чи вийде в нього чи ні – це питання десяте. Як казав один мій знайомий лікар, «здоров'я і гроші клієнту не повертаються».

А старт хайпу в Україні довкола блокчейн в аграрному секторі дало майже рік тому Міністерство аграрної політики і продовольства. Оскільки, як я підозрюю, за цим стартом стоїть бажання в.о. Міністра Максима Мартинюка (котрий в інформатиці розуміється, як я в китайській мові) нагріти руки на найціннішому ресурсі України, що ще залишився невкраденим – землі сільськогосподарського призначення.Спробуємо розібратися, хоча б на пальцях, що таке блокчейн і які загрози пов'язані з його запровадженням у веденні Земельного кадастру.

Частина перша. Блокчейн: загальні поняття

Почнемо з визначень.

Криптографічна хеш­функція – це математичний алгоритм, котрий перетворює дані довільної довжини в послідовність бітів (бінарних даних) фіксованої довжини (хеш). Цей алгоритм є односторонньою функцією, тобто такою, результат якої неможливо перетворити назад у вхідні дані. Єдиним способом відтворити первісні дані є лише перебір можливих варіантів із наступним порівнянням на співпадіння отриманих хешів.

Розподілений реєстр (distributed ledger) – це узгоджені між собою копії синхронізованих даних, розподілені між численними місцями, країнами або організаціями. У випадку розподіленого реєстру немає центрального адміністратора або централізованого зберігання даних.

Для забезпечення копіювання даних між вузлами розподіленого реєстру необхідна наявність мережі рівноправних вузлів (Peer­to­peer, P2P).

Основна вимога до таких реєстрів є неможливість модифікації реєстру: після додавання транзакції в реєстр має бути неможливо її звідти видалити або змінити.

Для цього в кожний блок вставляється хеш від його вмісту. І цей хеш включається як додаткова інформація (яка теж хешується) в наступний блок. Тоді для того, щоб поміняти щось у блоці не руйнуючи довіри клієнтів до нього, необхідно буде це зробити таким чином, щоб хеш від блоку не змінився. А саме це практично неможливо.

У другому варіанті для зміни або заміни транзакції в блоці реєстру, можна поміняти також і хеш блоку. Але тоді доведеться міняти і значення цього хешу в наступному блоці. А це вимагатиме змін, у свою чергу, в хеші всього наступного блоку, і так далі. Виходить, що для того, щоб поміняти інформацію в одному з блоків, потрібно буде перегенерувати весь ланцюжок блоків, починаючи з того, що модифікується.

Окремим випадком розподіленого реєстру є блокчейн, котрий може бути публічним або приватним.

Тобто, блокчейн – це відкритий розподілений реєстр, у якому можна ефективно й достовірно записувати транзакції між двома сторонами на постійній основі.

Іншими словами, блокчейн – це побудований за певними правилами безперервний послідовний зв'язний список (ланцюжок) блоків даних (транзакцій). Зазвичай копії ланцюжків блоків зберігаються на різних комп'ютерах, об'єднаних інформаційною мережею (наприклад, через Інтернет) незалежно один від одного.

Транзакція вважається завершеною і достовірною (підтвердженою), після того, як перевірені її формат і підписи, та коли сама транзакція об'єднується в групу з декількома іншими, що записані в спеціальну структуру – блок.

Отже, чи можливо змінити або видалити інформацію в блокчейні?

Публічний (децентралізований) блокчейн

Публічний блокчейн – це децентралізований розподілений реєстр без виділених центрів генерації блоків. У публічному блокчейні немає жодних обмежень щодо доступу до нього. Будь­хто, хто має доступ до нього (наприклад, через Інтернет) може виконати транзакцію, а також брати участь у перевірці транзакцій.

Також кожний учасник може взяти набір транзакцій, що очікують на включення в реєстр, і сформувати новий блок.

Учасників, котрі створюють нові блоки (фіксують транзакції), називають майнерами, а для їхнього заохочення до цього (оскільки це вимагає витрат на обчислювальні потужності) використовується криптовалюта (власна або інша).

У разі приблизно одночасної генерації наступного блоку двома і більше майнерами (коли інформація про новий блок публікується другим майнером до того, як він отримає інформацію про новий блок від першого) в ланцюжку блоків відбувається розгалуження. Далі кожен з майнерів вибирає один із нових блоків (наприклад, той, який перший побачили) і намагається згенерувати новий блок на основі обраного, продовжуючи «відгалуження» в ланцюжку блоків. Зрештою один із двох таких ланцюжків стає довшим (той, котрий обрала більша кількість майнерів), і саме він визнається основним. У випадку нормальної поведінки системи на включення конкретних транзакцій в блоки це впливає мало, оскільки всі сумлінні майнери дотримуються одного й того ж алгоритму включення транзакцій у блок.

Однак можна припустити, що якийсь зловмисник захоче «модерувати» розподілений реєстр, включаючи або не включаючи до блоку транзакції за своїм вибором.

Якщо потужності зловмисника складають більше 50% від потужності мережі, він може згенерувати довший ланцюжок блоків, ніби він є єдиним майнером у мережі, і саме ланцюжок зловмисника завжди буде сприйматися як правильний. Таким чином, зловмисник може за своїм бажанням включати чи не включати транзакції в ланцюжки.

Крім того, публічний блокчейн має низку недоліків. Одним із них є той, що витрати електроенергії на роботу блокчейну (на прикладі

криптовалюти Біткойн) є співставною зі споживанням електроенергії цілими країнами.

Але якщо власники блокчейну не хочуть надавати вільний доступ до нього? Це може бути, наприклад, блокчейн, у якому зберігається конфіденційна інформація: контракти, фінансові операції, список контрагентів, медичні дані пацієнтів тощо.

Блокчейн із обмеженим доступом учасників і майнерів називається приватним блокчейном.

Приватний блокчейн – це розподілений реєстр із довіреним центром, котрий сам формує новий блок. Кожний клієнт, допущений до системи, має можливість перевірити, що всі блоки в ланцюжку були згенеровані довіреним центром і ніким іншим. У припущенні, що довірений центр не скомпрометований, можливість модифікації журналу зловмисником відсутня. Однак, оскільки власнику такого блокчейну належить 100 відсотків обчислювальних потужностей, у такому блокчейні існує можливість вносити зміни в транзакції або їх видаляти саме власником. А це означає, що приватний блокчейн або розподілений реєстр із обмеженим доступом порушує основну вимогу до розподіленого реєстру, а саме, що після додавання транзакції в реєстр має бути неможливо її звідти видалити або змінити.

Звідси випливає, що використання технології блокчейн у випадку приватного блокчейну є зайвим: із веденням реєстру транзакцій чудово впораються рішення на основі традиційних систем управління базами даних (таких як Oracle Rdb або IBM DB2), котрих на даний момент

налічується сотні тисяч (якщо не мільйони), на противагу рішенням на базі блокчейн, котрих налічується хіба що кілька десятків.

А тепер прошу вибачення за дуже довгу цитату.

«Конференція eDeliveryDay, яка відбулася 12 липня (2018 р. – прим. ред.) у Києві, стала холодним душем для шанувальників блокчейн­технологій. Виголошені там доповіді змусили бізнес тверезо подивитися на те, що криється за словами «блокчейн», «ICO» і «смарт­контракти».
За словами керівника консультаційної групи UR.CR Івана Данішевського, котрий багато років досліджує технології блокчейн, досі мало хто розуміє, як працює блокчейн, і тому на нього бездумно витрачають мільйони.
Популярність слова «блокчейн» настільки велика, що після одного його згадування багато компаній готові витрачати чималі гроші на «впровадження блокчейна» для вирішення проблем власного бізнесу…, проте технологія блокчейн здатна вирішити лише 1% проблем бізнесу. В решті 99% бізнес отримає лише надзвичайно повільну базу даних, оскільки блокчейн за своєю суттю є надзвичайно повільною базою даних. Тому, коли підрядники пропонують бізнесу запровадити блокчейн, це означає, що вони просто хочуть «легких грошей».
За словами Данишевського, сьогодні не існує підрядника, котрий може вигідно для бізнесу втілити «блокчейн» або провести «токенізацію» бізнесу. Крім того, керівник групи UR.CR застерігає людей від безмежної довіри до критично важливих державних реєстрів, побудованих на блокчейні. Підробити дані в блокчейн­реєстрі можна так само, як і в звичайному реєстрі. Для цього досить обмежити кількість копій блокчейн­реєстра, наприклад, трьома, п'ятьма, десятьма копіями та переписати правила роботи блокчейн­реєстра.
Якщо це буде Земельний кадастр України, з фінансової точки зору злам навіть десяти копій буде виправданий, враховуючи загальну вартість землі в Земельному кадастрі. При цьому міф, що блокчейн неможливо зламати, стане ідеальним алібі для зловмисників. Хоча Данішевський підтверджує, що зламати, наприклад, 100 тис. копій блокчейн­реєстру Земельного кадастру буде неможливо, він моделює іншу ситуацію. Тримач реєстру, в даному випадку держава в особі корумпованого чиновника, може штучно роздути обсяг блокчейн­реєстру, наприклад, до 5 Тб. І якщо у 99 тис. власників реєстру обсяг жорсткого диска буде менше 5 Тб, то вони просто не зможуть зберігати у себе копію бази даних. Тоді кількість копій скоротиться в 100 разів, і в зловмисників з'явиться шанс підробити інформацію в решти 1000 власників копій. Данішевський акцентує увагу на тому, що безмежна довіра до блокчейн­технології й нерозуміння її роботи відкривають широке поле для найрізноманітніших махінацій. Тому він рекомендує «не зв'язуватися з блокчейном, поки не розберетеся».

Блокчейн, ICO і смарт­контракти: хто і як робить «легкі гроші» на незрозумілих словах. «Економічна правда», 16.07.2018, https://www.epravda.com.ua/publications/2018/07/16/638722/

Частина друга. Пиляємо бабло. Маніловщина

Я щиро здивувався коли, ще майже рік тому, МінАПіП запросило журналістів на презентацію проекту переведення Земельного кадастру України на блокчейн.

Тоді напередодні заходу хтось із знайомих журналістів звернувся через соціальну мережу Фейсбук із проханням сформулювати кілька запитань до цієї презентації. Я сформулював, але це не допомогло – журналісти просто не знали елементарних речей і не зрозуміли суті запропонованих мною запитань. Тому ця презентація МінАПіП за участі в.о. міністра МінАПіП Максима Мартинюка і ще кількох недоекспертів і відвертих шахраїв відбулася при «гробовій тиші».

Досить великий звіт про цей «захід» надало Інтернет­агентство Agravery у вигляді інтерв'ю з кількома учасниками цього дійства: «Q&A: що треба знати про аграрний Blockchain» (04.10.2017, https://agravery.com/uk/posts/show/qa-so-treba-znati-pro-agrarnij-blockchain)

Спочатку я хотів би привернути увагу до ерудиції цих, даруйте на слові, «експертів».

Ось Мартинюк зі свого великого розуму заявляє: «Україна стала лідером за використанням технології Blockchain у земельному реєстрі, і це є новиною десятиріччя».

Тут на виручку Мартинюку метнувся голова Державного агентства з питань електронного урядування Олександр Риженко: «Наша країна стала п’ятою, що перевела свої земельні кадастри на згадану вище технологію.»

А за словами адвоката Руслана Чорнолуцького «за такою технологією вже працюють кадастри Швеції, Грузії, Естонії, Гани, а також окремі префектури Японії та штат Чикаго, що в США».

Обізнаність цього «адвоката» та голови державного агентства мало чим відрізняються від знань Мартинюка, бо оце я вперше в житті дізнався, що в США є штат Чикаго. До цього часу я вважав, що Чикаго – це найбільше місто штату Іллінойс (столиця штату – місто Спрінгфілд). Але, напевне, я відстав від часу.

По-­друге, у червні 2016 року шведський земельний реєстр повідомив, що лише тестує технологію блокчейн, щоб перевести на її основу базу даних земельних ділянок у Швеції.

І – слідкуйте за руками: відчуваєте відмінність між «вже працюють кадастри Швеції» і «лише тестує»?

В інших згаданих країнах запровадження блокчейну в земельні реєстри теж лише на початкових етапах. І навіть у Грузії йде лише заповнення реєстру. Які проблеми виникнуть при його роботі в подальшому, поки що ніхто навіть не здогадується. Але підрядник цієї роботи – американсько­грузинська лавочка BitFury, вже хоче присмоктатися до України.

Лише тестують блокчейн у земельних кадастрах Індія та Нідерланди. Але для України Гана – це незаперечний дороговказ. І жодним словом про корупцію в тій же самій Гані, і про те, що там місцевим царькам начхати на той земельний реєстр, що його втілює центральна влада.

Ну а за цим перейдімо до тієї локшини, що її щедро навішали на вуха журналістів майже рік тому невігласи вкупі з шахраями.

Нью-­Васюки

Остап з учорашнього дня ще нічого не їв.
Тим­то красномовство його було надзвичайне.
І. Ільф, Є. Петров. «Золоте теля»

Повернімося до звіту інтернет­агентства Agravery.

Очільник Мінагрополітики запевняє, що така система зробить можливим публічний контроль змін даних у земельних кадастрах, а неможливим – роботу «чорних реєстраторів». Також Мартинюк додав, що запуск земельного кадастру на блокчейні став результатом спільної роботи Мінагрополітики, Державного агентства електронного урядування, міжнародної організації Transparency International Україна та компанії BitFury. Згадана компанія займається розробками у сфері блокчейн­технології, а також промисловим майнінгом біткойнів...

Більше того, урядовець обіцяє, що «найближчим часом» на блокчейн переведуть аукціони з оренди державних земель, які відтоді відбуватимуться в режимі он­лайн. Остапа, тобто Мартинюка, понесло: «у дані земельного кадастру зміни зможуть вносити лише ті ж самі працівники Держгеокадастру та державні реєстратори...».

Представник компанії BitFury Гліб Палій попереджає, що програмне забезпечення може й не витримати великої кількості робочих «нод користувача». Надто, якщо такими програмами скористаються всі 7 мільйонів власників земель в Україні. Тим більш, як каже фахівець, програмне забезпечення для блокчейн­земельного кадастру буде доопрацьовуватись. Наприклад, BitFury хоче «дописати» на основі технології «біткойн­блокчейн» програмне забезпечення земельного кадастру для України. Якщо таке вдасться зробити, то вносити зміни до даних кадастру зможуть лише власники так званого «біткойн­ключа», який працюватиме лише для однієї бази даних. Власне, лише в тій базі даних відображатимуться внесені зміни. А щоб весь земельний кадастр «побачив» зміну даних, буде потрібна синхронна робота всіх власників «біткойн­ключів». Така система, вважає Палій, зробить незаконну перереєстрацію прав власності на землю взагалі неможливою... Фахівці Держгеокадастру отримали готове програмне забезпечення. На серверах установи і зберігатиметься база даних блокчейн земельного кадастру.»

Ух! Тепер час зробити проміжні висновки.

Компанія-­підрядник – BitFury, – не має готового програмного продукту і збирається лише доопрацьовувати свій продукт, призначений для майнування Біткойну.

Оскільки мова йде про можливість внесення змін до реєстру і обмеження доступу до нього, ми матимемо приватний блокчейн, змінювати який можуть не тільки чиновники держгеокадастру, але й компанія­підрядник BitFury. Тобто реального розподіленого децентралізованого реєстру, саме котрий і мав би забезпечити незмінність даних в ньому, немає.

З іншого боку, в наших реальних умовах такий блокчейн одночасно потрібний і не потрібний.

Не потрібний, бо на етапі внесення даних у цей реєстр буде здійснено ненавмисно та навмисно (за певну плату) безліч помилок, котрі треба буде виправляти, а в розподіленому реєстрі це неможливо.

Потрібний децентралізований реєстр тому, що за можливості внесення змін у нього (знову ж таки, за відповідну плату) «ділянка була ваша – стала наша», тобто недецентралізований реєстр відкриває можливості для рейдерства.

Звідси випливає, що необхідності переведення Земельного кадастру на цифрові технології в концептуальному плані просто немає, а є нестримна сверблячка пиляти гроші.

І ще одне. Як то кажуть, маразм міцніє:

Урядовець (голова Державного агенства з питань електронного урядування Олександр Риженко – прим. ред.) пояснив, що основна особливість земельного кадастру на Blockchain – витяг даних зможе отримати кожен громадянин, що скачає відповідне програмне забезпечення. Тому зможе вчасно відслідкувати, якщо його земельну ділянку зловмисник захоче переписати на когось іншого.

Отже, 6,5 мільйонів власників земельних ділянок, переважна більшість котрих мешкає в селах, з яких, до того ж, багато є людьми похилого віку, щодня повинні зазирати в Інтернет і перевіряти, чи не переписали їхню ділянку на когось іншого. І це стосується технології блокчейн, дані в якій неможливо змінити!

І ще: уявляєте Інтернет в селах, літніх людей із смартфонами або планшетами (купленими на гроші зі своїх мізерних пенсій), котрі щодня мають перевіряти, обікрали їх чи ні?

На презентації запровадження Земельного реєстру в Україні на технології блокчейн журналісти поставили дуже слушне запитання: США – одна з найпередовіших країн світу у сфері ІТ­технологій. Чому ж вони повністю не перейшли на блокчейн у роботі державних реєстрів? І тут виконавчий директор Transparensy International Україна Ярослав Юрчишин, блиснув своїм цілковитим невіглаством:

«...лише уряд штату Чикаго прийняв політичне рішення, що громадянам повинна бути доступна он­лайн вся публічна інформація державних органів. По-­друге, рівень, правової культури, довіри та доброчесності в США достатньо високий. Тому країна не потребує таких інструментів моніторингу земельних відносин.»

По-­перше, знову згадується «штат Чикаго».

По-­друге, з відповіді цього «експерта» випливає, що в США немає цифрової системи моніторингу земельних відносин.

Ревже американці й до цього часу ведуть свій земельний реєстр на папері? Звісно ж, ні. Просто в США вже давно вся необхідна інформація переведена в цифрову форму під управлінням систем управління базами даних. Робота з такими реєстрами вже давно відпрацьована, ці реєстри надійно захищені від зламу, і тому немає жодної необхідності витрачати грубі гроші на переведення цих реєстрів на доволі сумнівну технологію.

Але з точки зору українських чиновників упровадження технології блокчейн в АПК – це Клондайк.

Можна було б просто закупити відпрацьовану систему ведення земельного реєстру в тих же США. Але ж на цьому багато у власну кишеню не покладеш, та й «відкат» легко буде викрити.

А от «розробка та впровадження» земельного реєстру на технології блокчейн дозволяє «намалювати» суму на реалізацію проекту в десятки разів більшу й отримати при цьому цілком законно відповідну «подяку», наприклад, у вигляді оплати консультацій, участі в проекті родичів тощо.

Загальний висновок. Що таке блокчейн, розуміє жменька фахівців. А це створює ідеальні умови для збагачення чиновників, котрі мають доступ до грошей на впровадження всіляких сумнівних проектів за завісою хайпу.

Крім того, це створює унікальні можливості для хабарництва та рейдерства.

Я сподіваюся, що читачі зрозуміли, навіщо МінАПіП аж зі шкіри пнеться в запровадженні технології блокчейн в АПК України.

Юрій Михайлов