Елеваторний ринок України – конкуренція неминуча.

Поки що градус боротьби не обіцяє бути позамежним, але поточний сезон виявить слабкі місця в роботі та економіці багатьох елеваторів і змусить замислитись їхніх інвесторів щодо додаткових інструментів отримання прибутку. У гіршому випадку доведеться думати про закриття. Що ж наводить на такі висновки? Спробуймо поміркувати.

Елеватори будуються

Якщо розраховувати на можливі і, як показує практика, не завжди передбачувані потенційні українські врожаї й зіставляти їх із загальними показниками елеваторних потужностей –виникає ілюзія, що зерносховищ в Україні недостатньо. Але практика спілкування з ринком показує зовсім протилежну картину. Сьогодні елеваторам, особливо з потужністю зберігання трохи більше 100 тисяч тонн, стає проблематичним зробити навіть 2-3 оберти. Потрібно або знати якісь «секрети», або досить сильно «вистрибувати із штанів», щоб залучити більше клієнтів.

Одна з причин такого напруження – щорічне збільшення кількості елеваторів. І якщо раніше елеватори намагалися будувати хоча б на розумній відстані один від другого, то зараз «Укрзалізниця» прив’язала всіх до маршрутних станцій. Навколо цих станцій зерносховища ростуть, як опеньки навколо пнів. Уже нікого не дивує, коли майже «через паркан» стоїть два, а то й більше елеваторів різних компаній з потужністю одночасного зберігання більше ніж 100 тисяч тонн зерна. На питання, чи не бояться вони залишитись незаповненими, на таких елеваторах відповідають, що розраховують на зерно власних компаній, а його досить. Насправді ж сьогодні будуватися і розширюватися, мабуть у 80-90% випадках, елеватори змушує не збільшення обсягів зерна, а проблеми з логістикою та непередбачуваність з цінами на зерно. Тобто елеватори будують «на виріст», аби перестрахуватися з вивозом та експортом зерна. А якщо поряд таких «на виріст» кілька? Неважко зрозуміти, що буде.

У цьому році будівництво елеваторів, незважаючи на кризу, не припиняється. Ринок завойовують нові амбітні бійці. Минулого року в десятку найбільших елеваторних компаній, так би мовити, увірвалася компанія «Епіцентр Агро». Зараз вона продовжує нарощувати свої елеваторні потужності. На початку року агрохолдинг придбав частину активів корпорації «Сварог Вест Груп» у Хмельницькій області. Серед них «Антонінський ХПП». На його території «Епіцентр Агро» будує новий маршрутний елеватор на 100 тисяч тонн одноразового зберігання зерна. Також на зерносховищі з'являться три потужні зерносушарки.

Про розширення й модернізацію думає також один із конкурентів «Епіцентр Агро» на Хмельниччині – компанія Vitagro. Наприкінці травня делегація від компанії на чолі з генеральним директором Петром Лабазюком відвідала відразу два вітчизняних заводи елеваторного обладнання – «Варіант Агро Буд» та KMZ Industries, про що повідомили прес-служби цих підприємств на своїх сторінках у Facebook. Конкретики жодна компанія не повідомила. Раніше в ЗМІ з’являлась інформація, що Vitagro будує елеватор в Волочиську Хмельницької області, і на виставці «Зернові технології» розглядав варіанти автоматизації цього елеватора. Також компанія активно модернізує й розширює інші свої підприємства.

Продовжує нарощувати свої потужності елеваторна Сумщина. В м. Середина-Буда, що на півночі Сумської області, у червні запрацює елеватор компанії A.G.R. Group. У цьому сезоні елеватор запустить першу чергу з потужностями одночасного зберігання 28 тисяч тонн. Усього ж зерносховище має проектні потужності одночасного зберігання – 112 тисяч тонн зерна. Елеваторний комплекс буде працювати як із зерном своєї компанії, так і з продукцією місцевих аграріїв. Взагалі в компанії щодо цього елеватора дуже амбітні плани – зробити його зерновим хабом регіону.

У цьому ж регіоні підприємство «СТС» будує елеватор потужністю одноразового зберігання 100 тисяч тонн, а «Кролевецький комбікормовий завод» продовжує зводити додаткові елеваторні ємності на 60 тисяч тонн. Про це повідомив Департамент агропромислового розвитку Сумської ОДА.

Про співпрацю з елеватором на Сумщині повідомляє також прес-служба KMZ Indsutries. Назва елеватора не розкривається, говориться лише про розширення зерносховища. Там додадуть два силоси загальною місткістю зберігання – 12 тисяч тонн.

На 10 тисяч тонн розшириться зерносховище у Львівській області. Там триває монтаж одного силоса з таким об’ємом від «Варіант Агро Буд». Назва підприємства також не згадується. Але йдеться про продовження співпраці.

Компанія Cygnet Agrocompany у вересні 2020 року збирається запустити новий елеватор у Вінницькій області. А наступний крок – будівництво ще одного елеватора, також на Вінниччині, в с. Козятин. Сьогодні компанія активно вибирає обладнання для нового об'єкта.

І це лише кілька прикладів з тієї інформації, яка була оприлюднена наприкінці травня в різних Інтернет-виданнях та соціальних мережах. Насправді елеваторів будується значно більше. Але справа в тому, що конкурувати їм доведеться не тільки між собою. Фермери не дрімають та зводять свої невеличкі зерносховища.

Фермери хочуть мати свої зерносховища

Раніше елеватори основний свій прибуток отримували від послуг, зокрема, від сушіння та відвантаження зерна. Потім до цього додалися оберти – чим більше перевалиш через зерносховище, тим більший прибуток. Але, як уже було сказано, зараз росте конкуренція, велику кількість обертів зробити дедалі важче. Заробити на сушінні стало теж проблематично, бо змінюється клімат, і кукурудза йде з полів майже з кондиційною вологою. До того ж аграрії почали спеціально висаджувати особливі сорти кукурудзи, щоб вона надходила на елеватор із вологістю, близькою до 14%.

Відтак бачимо, що звичні для елеваторів способи заробітку не завжди спрацьовують. Усе це на фоні стрибків долара, дорогої логістики й нестабільної світової економічної ситуацій. Що ж залишається елеваторам? Звичайно, підвищувати ціни за свої послуги. Зараз перед початком сезону елеваторний ринок поки що завмер в очікуванні. Питання підіймати ціни чи ні повисло у повітрі. Скоріш за все, ті підприємства, що працюють лише з зерном поклажодавців і не мають власних земель, ціни таки піднімуть – у середньому на 10%. Уже зараз деякі компанії озвучили схожі цифри.

Як реагують фермери? Вони починають більш інтенсивно купувати або будувати власні склади й невеличкі елеватори, встановлювати сушарки.

Наприклад, директор ПП «Перлина» Сергій Турченко – фермер із Черкащини – упевнений, що інвестиції в своє зерносховище обійдуться дешевше, аніж співпраця з елеватором.

– «Ми завезли зерно на елеватор, нам його так посушили, що половину продукції ми віддали задарма. А тієї продукції, що лишилися, ледь вистачило, щоб закрити борги. Тобто, виростивши своє зерно, ми ледве не збанкрутіли. І ми вирішили купити склади та сушку», – розповідає Сергій Турченко на Ютуб-каналі Sergii Legostaev.

І це не поодиноке рішення. Тенденцію активного будівництва фермерських елеваторів підтверджують виробники елеваторного обладнання. Наприклад, в Тернопільській області ФГ «Масарівські Липки» додає обсяги зберігання в 12 тисяч тонн. Там ЗЕО «Сокол» встановлює 4 силоси об’ємом зберігання 3 тисячі тонн кожний.

KMZ Industries розповідає на сторінках свого Facebook про те, що буде встановлювати зерносушарку на фермерському елеваторі на Хмельниччині. Окрім того завод уклав контракт на будівництво фермерського елеватора «ЕКО АГРО ВВР» в селищі Діброва Київської області.

Поки що фермерські зерносховища залежать від крупних лінійних щонайменше через залізничну логістику. Будувати точку відвантаження на вагони, підводити колії, прагнути стати маршрутними – це складна та дорога справа. Тому в цьому плані у лінійних є перевага. Але якщо «Укрзалізниця» буде й надалі піднімати ціну своїх послуг для зерновиків, елеватори будуть переходити на автоперевезення, і тут позиції можуть дещо зрівнятися.

Погляд на річку

Про те, що річка, хоча й із застереженнями, також певна альтернатива залізниці та автошляхам, в Україні говорять останніх років із п’ять. Утім донедавна в цьому напрямку активно рухалася лише компанія «НІБУЛОН». До речі, вона не збавляє темп і цього року також будує новий річковий термінал – у Мар’янському, що на Дніпропетровщині. Філію «Зеленодольська» планують увести в експлуатацію в середині червня.

До першого липня 2020 року планує відкрити свій річковий термінал для перевантаження зернових та олійних культур на водний транспорт також Група компаній «G.R. Agro».

Побудувати термінал для перевантаження зернових та олійних культур на річковий транспорт має намір і компанія «ІБХ Інжиніринг». Для терміналу вибрали Хортицький район міста Запоріжжя.

Таким чином за допомоги річкових терміналів елеваторні компанії намагаються здешевити зернову логістику й отримати перевагу перед іншими зерносховищами в боротьбі за клієнтів.

Переробка – рятівна ниточка?

Проблеми з експортом сировини змушують зерновиків потихеньку розвертатися в бік переробної галузі. Окремі компанії вже побачили в переробці перспективу й почали будувати власні підприємства. Зокрема, зараз у Вінницькій області «Дакс Бунге Україна» будує комплекс з переробки кукурудзи потужністю 100 тисяч тонн. Проект мають намір завершити до початку збиральної кампанії 2020 року. Підприємство буде виробляти 300 тонн кукурудзяної муки в день. За словами директора компанії «Дакс Бунге Україна» Андрія Запісоцького, 80% готової продукції піде на експорт.

«Наша держава щороку експортує мільйони тонн зерна найвищої категорії. І кожного разу, продаючи його за кордон як сировину, втрачає гроші, бо готова продукція в рази дорожча», – пише на своїй сторінці у Facebook секретар Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики Іван Чайківський.

Він виступає з ініціативою підтримки переробки сільськогосподарської продукції та переходу від сировинної країни до країни, яка експортує товари з доданою вартістю.

А тут справді є проблеми й потрібна допомога. Зокрема, потрібно сприяти аграріям вирощувати нішеві культури. У цьому плані дуже показовий приклад підприємства «Добродія Фудз» компанії Agricom Group. Компанія планує найближчим часом розширити лінійку продукції – випускати борошно та крупи. Зараз «Добродія Фудз» на Чернігівщині виробляє вівсяні пластівці. Але з сировиною є труднощі. В Україні недостатньо вирощують вівса, тож його доведеться імпортувати з Білорусі.

Можливо, для окремих елеваторів переробка стане рятівною ниточкою. Якщо частина компаній переорієнтується й поряд з власними елеваторами почне будувати заводи або цехи з переробки зерна, це підвищить шанси на більш високий прибуток, як зерносховища, так і компанії в цілому. Наскільки переробка зацікавить ринок — побачимо вже найближчим часом.

Ось такі тенденції вимальовуються напередодні нового елеваторного сезону. Залишається чекати його старту.

Олена ВЕРЕДА

ТОВ «ДМАгро» (Житомирщина, Коростишівський район) має в обробітку 800 га землі, монокультурою є кукурудза, з середньою урожайністю 10 т/га.

Підприємство збудувало свій міні­елеватор. Тут вже третій сезон працює придбана у «Волинської фондової компанії» італійська сушарка AGREX PRT 250. Завантажується сушарка шнековим транспортером від канадської компанії WESTFIELD, що був придбаний у ПП «Сампо».

Для зберігання зерна компанія «Деметра» змонтувала чотири силоси від американського виробника «SUKUR MFG» з загальним об'ємом зберігання 4,5 тис. тонн.

Директор підприємства Буряченко Борис Дмитрович розповів, що раніше доводилося значні кошти витрачати на логістику: «найближчий елеватор знаходиться за 70 км. Були і випадки шахрайства з боку елеваторів. Але тепер все кардинально змінилось: ми стали самі собі господарі».