Конференція "ЕЛЕВАТОР-2019"

На тлі зростаючих обсягів урожаїв зернових та олійних, швидко зростають також і обсяги потужностей елеваторів. Їхні власники намагаються якнайшвидше відшкодувати вкладені інвестиції, а аграрії та трейдери придивляються, щоб не помилитися з вибором надійного місця для зберігання своєї продукції. Адже сьогодні елеватор являє собою комплекс з надання пакету послуг з приймання, аналізу, доробки, сортування, зберігання та формування товарних партій зерна.

Організатори заходу об’єднали досвідчених фахівців та учасників ринку з тим, щоб виявити слабкі ланки елеваторної галузі, обговорити можливі шляхи їх усунення та презентувати сучасні технологічні рішення для елеваторних комплексів.

Програма конференції складалась з трьох панелей:

• Ефективне будівництво та реконструкція елеватора.
• Діджиталізація сучасного елеватора.
• Якість і безпека продукції під час її приймання та зберігання.

Модератор першої панелі, директор департаменту елеваторної діяльності ПАТ «ДПЗКУ» Юрій Присяжнюк, задав тон початку дискусії, акцентувавши увагу на таких важливих моментах, як логістична складова. Сучасний елеватор в першу чергу має відповідати ринковим реаліям.

Серед запрошених гостей був керівник проектів «АСТАРТА-­КИЇВ» Юрій Люшня, який поділився набутим досвідом своєї компанії:

Комерційний директор холдингу GRAIN ALLIANCE Таїр Мусаєв розповів, що їх компанія пройшла повний шлях від підлогового зберігання збіжжя до будівництва нових маршрутних комплексів на твердому паливі.

Таїр Мусаєв також привів приклади економії при використанні твердого палива на сушарках: – у сезон ціна газу доходила до 12000 грн. за 1000 м³, а, наприклад, ціна твердого палива, потрібного для висушування такої ж кількості зерна, становила: при використанні дерев’яних пелет до 6000 грн., пелет із лушпиння соняшнику – 4500 грн., а при використанні зерновідходів лише 2000-­2500 грн.

Комерційний директор компанії «ФОРПОЛІМЕР» Лариса Ткаченко, розповіла про впровадження розроблених їхніми фахівцями новаторських технологій по застосуванню поліуретанових виробів і поліуретанового футерування елеваторного обладнання. Такі технології дозволяють вирішити проблеми стосовно зношування й корозії поверхонь, дроблення зерна, дозволяють оптимізувати виробництво й збільшити його рентабельність.

– Однією з проблем зернопереробних підприємств, що впливають на рентабельність і збереження якості зерна є швидке зношування самоплинного обладнання. Ще гірше йдуть справи на підприємствах з високою інтенсивністю приймання­відвантаження зерна, особливо зерна з високою твердістю. На таких підприємствах зношуваність самоплинного обладнання відбувається за тижні. У результаті, через зношені труби втрачається зерно, травмується, дробиться і, як наслідок – збитки.

Цю проблему допомагає вирішити поліуретанове футерування.

Поліуретан має цілий ряд переваг:

• ­ висока зносостійкість, практично в 5 разів вища, ніж у сталі;
• ­ висока еластичність в діапазоні твердості 55­95 од. по Шору;
• ­ низький коефіцієнт тертя;
• ­ висока міцність на розрив;
• ­ висока хімічна стійкість;
• ­ прекрасні антиадгезійні властивості;
• ­ екологічність.

Завдяки своїм характеристикам, поліуретан не просто може замінити метал і гуму, він іноді перевершує ці матеріали за експлуатаційними властивостями. Тому сьогодні поліуретан – кращий матеріал, що застосовується для футерування елеваторного обладнання.

Модератор другої панелі «Діджиталізація сучасного елеватора», директор з маркетингу KMZ INDUSTRIES Наталія Кулаковська розповіла про важливість адаптації бізнесу, в тому числі й елеваторного, до нової ери діджиталізації. Інвестування в автоматизацію процесів завжди буде виправданим кроком і матиме швидку окупність. Таку думку підтримав і її колега Олексій Ломакін, начальник відділу автоматизації та електрифікації KMZ INDUSTRIES.

– «Ера елеваторів без персоналу – це вже реальність. При цьому слід від початку розуміти, що процес оптимізації та автоматизації починається з проекту на папері, тож його краще врахувати вже на первинній стадії планування будівництва нових комплексів. Це допоможе значно зекономити кошти, адже якщо цього не зробити відразу, подальші видатки можуть сягати до 50% від бюджету, закладеного на будівництво», – зазначив О. Ломакін.

Під час третьої панелі «Якість та безпечність продукції під час приймання та зберігання» її модератор, президент фітосанітарної асоціації України Владислав Седик разом із запрошеними фахівцями обговорили питання забезпечення якості та безпечності сільгосппродукції.

Олег Онищенко, менеджер з технічних питань «SGS Україна», розповів, що найголовніша проблема врожаю зернових 2018 року – це надмірне засмічення культур спорами. Найвищі показники – у західних регіонах країни. На даний момент вміст наявності Alternari aмікотоксинів не нормується, але вже найближчим часом їх норми мають розглянути в Євросоюзі.

Радник президента УЗА, Вадим Турянчик зазначив:

– головне, щоб продукт був безпечним, й основою цього є система НАССР. Вона не запобігає потенційній небезпеці, проте допомагає контролювати й мінімізувати ризики. Щодо практики впровадження системи НАССР на елеваторах України, то переважно її вже мають ті підприємства, які працюють на експорт.

Олексій Кривульченко, технічний менеджер BONFANTI CEREAL DRYERS, поділився досвідом щодо того, як вибрати установку й експлуатувати зерносушильне обладнання, що потрібно знати про технологію якісної підготовки зерна до зберігання. Компанія Bonfanti з 1979 року спеціалізується на розробці зерносушарних комплексів і за період своєї роботи набула багатий досвід у застосуванні новітніх технологій, вимог до довкілля й конструктивних особливостей устаткування кожного клієнта зокрема. Сильною стороною компанії є вміння працювати в тісному контакті з користувачами обладнання, виявляючи їхні потреби й відповідаючи своєчасно на запити.

Цікаво було дізнатися про систему Антишок, що полягає у поступовому охолодженні зерна. У старих сушарках збіжжя зазнає термічного шоку, адже перепад температури призводить до пошкодження зерна.

Конференція закінчилася «круглим столом» на тему «Актуальні проблеми елеваторної галузі України та шляхи їх вирішення», де піднімався ряд таких важливих питань як: логістика, аналіз ринку зерна, стан елеваторної інфраструктури, інноваційні рішення, вибір обладнання та способи автоматизації процесів. Також спробували зробити прогнози розвитку елеваторної галузі в найближчі 5 років.

Так, особливим викликом для елеваторної галузі наразі є розвиток інфраструктури комплексів, оскільки системні перебої з поставкою залізничних вагонів, обмежені можливості використання альтернативних видів транспорту – автомобільного та річкового – не дозволяють перерозподілити вантажні потоки. Особливої гостроти ця проблема набуває для портових елеваторів у пікові періоди експорту. Таїр Мусаєв нагадав про те, що зараз Україна недостатньо використовує транспортні потужності Дніпра. Без покращення інфраструктури помітного розвитку не відбудеться. «Проте це від нас мало залежить, це залежить від держави» – зазначив Микола Горбачьов. Але елеваторні комплекси мають рухатися вперед, хто не адаптуватиметься до майбутнього, не матиме шансів і лишатиметься неконкурентоздатним. Адже Україна неодмінно буде збільшувати виробництво зерна й, відповідно, обсяги збереження зерна мають збільшуватися.

Питання враження зерна грибками учасники конференції вважають одним з наболілих, бо ж деякі партії зерна мали по 15­20% уражень, і цей відсоток швидко зростає.

Президент фумігаційної асоціації України Тамара Підберезняк пояснила, що глобальна зміна клімату збільшує популяцію різних шкідників, тому слід звернути більше уваги на цю тему. Адже скасування ліцензії на проведення фумігаційних робіт призвело до неграмотного підходу при вирішення проблеми. Владислав Седик порадив звертатися до Держспоживслужби, яка має чіткі фітосанітарні вимоги. Існує різниця між якістю та стандартними вимогами, які треба розмежовувати.

Довелось констатувати й той факт, що розвиток елеваторної інфраструктури, незважаючи на постійне введення в експлуатацію нових та модернізацію існуючих елеваторних комплексів, помітно відстає від темпів зростання врожаю. Кілька років поспіль валовий збір зернових перевищує потужності їх зберігання на 10­15 млн. тонн. Особливо відчутним дефіцит потужностей для зберігання може стати в поточному сезоні, коли встановлено новий історичний максимум урожаю зернових в Україні.

Микола Горбачьов, президент УЗА:

– Чим прибутковішим стає сільське господарство, тим більше виникає бажання в інвестора, власника господарства, вкладати кошти в оновлення, у будівництво нового елеватора. Тож, зважаючи на цьогорічний рекордний врожай, я думаю, що в найближчі кілька років буде спостерігатися приріст по нових потужностях щонайменше на 20­30% щорічно. Оскільки крім будівництва нових потужностей, будуть модернізувати й старі. На мою думку, для України оптимальним об’ємом по потужностях, де фермери могли б зберігати своє зерно, було б 60 млн. тонн.

Але, хочу зауважити, це все ж рудимент, пострадянський пережиток. У світі подібного більше ніде не існує. Якщо хтось виростив зерно, він можете його зберігати лише в себе. Якщо ви відвезли зерно на елеватор, то це означає, що ви його продали. За кордоном немає загальних елеваторів, куди можна відвести зерно і там його зберігати.

Леонід Фадєєв, директор ТОВ «Завод «Фадєєв Агро»:

– Цю конференцію я оцінюю на відмінно. Це дуже корисний захід, оскільки елеваторна тема переплітає багато напрямків: це і сушка, і якість зерна, і логістика, і експорт, і взаємодія з малими виробниками зерна. І елеватор тут як центр переплетіння всіх проблем. Тому не випадково конференцію склали ці три цікаві панелі, кожна з яких підпадає під тему елеваторів. І ось перспектива, яку ми тут окреслили: не може бути якісного зерна без правильної технології його очищення і зберігання. На жаль, ще якість очищення у нас не на належному рівні, від цього виникають проблеми при зберіганні, особливо наприкінці його терміну, коли всі помилки, що були допущені на початку цього ланцюжка, обертаються зниженням якості при переробці.