Що робити, якщо не встигли посіяти кукурудзу
У багатьох господарствах у різних регіонах України фермери ще й досі продовжують посівну. Затримки із нею пояснюються багатьма несприятливими чинниками, починаючи із потреби розміновувати поля і закінчуючи браком необхідної техніки та ресурсів.
Третя декада травня – це вже критично пізній період для отримання нормального врожаю «королеви полів». Звісно, що теоретично сіяти її можна включно до середини червня, однак вже зараз слід об’єктивно оцінити ситуацію.
Як свідчить досвід тих агровиробників, які проводили експерименти із термінами та густотою висіву кукурудзи, кожен день запізнення сівби від оптимальних агротехнічних термінів спричиняє зниження фінальної врожайності на 1-1,5%. Ця проблема посилюється в тому разі, якщо в грунті бракує вологи, а вночі різко знижується температура повітря, включно до приморозків.
Тому економічна привабливість висіяної в аномально пізні терміни кукурудзи з кожним днем знижується. Тим більш, якщо не вдалося здійснити нормальне передпосівне внесення мінеральних добрив, а грунтові гербіциди спрацювали незадовільно. Очевидно, що сенсу отримати 5-6 т/га врожаю кукурудзи там, де можна збирати по 10-11 т/га, майже немає. Тим більш, що й реалізувати кукурудзу у цьому сезоні досить складно через блокаду портів рашистськими кораблями.
Загалом поле можна врятувати, посіявши із мінімальними витратами недороге насіння соняшнику або ж, скажімо, гороху. В останньому випадку це дасть змогу додатково наситити грунт атмосферним азотом.
Однак цілком робочим варіантом у цьому аномальному сезоні може стати залишення поля під пари із наступним висівом на ньому озимих культур.
Слово «пари» для переважної більшості вітчизняних агровиробників наразі віддає справжньою архаїкою і їх багато де не бачили ще з із колгоспних часів. Тим не менш, грамотно доглянуті пари можуть забезпечити певний агрономічний прорив у господарстві, давши змогу акумулювати вологу і поживні речовини, знищити велику кількість насіння бур’янів та оздоровивши грунт.
З цією метою необхідно послідовно провадити культивацію за культивацією, по можливості без перевертання пласта, аби зберегти вологу. При цьому варто вносити певну кількість мінеральних добрив, розраховуючи на те, що вони будуть доступні для рослин на момент сівби насіння осінніх культур.
Якщо дозволяє волога, фермер може зайти ще далі, висіявши якийсь бобовий сидерат та загорнувши його восени, під сівбу кукурудзи наступного року.
Такі нехитрі та недорогі агрозаходи можуть забезпечити набагато вищий економічний результат, в порівнянні із прагненням будь-за-що посіяти кукурудзу чи соняшник, заздалегідь знаючи, що високого врожаю вже не буде.
