Досвід застосування сільськогосподарської авіації у інтенсивних технологіях вирощування озимої пшениці

Застосування авіаційних технологій має певні переваги перед наземними: 1. висока продуктивність (один літак здатен замінити 7-8 наземних обприскувачів; денне напрацювання одним літаком становить 1500-3000 га), 2. дрібнокрапельне розпилення препарату дозволяє знизити його дозу витрати на 20-70%, 3. можливість за висоти польоту 1,5-5 м проводити агротехнологічні заходи у біологічно сприятливі терміни та дотримуватися оптимальних строків підживлення в складних метеорологічних умовах, 4. виключення ущільнення ґрунту та пошкодження 5-10% посівів колесами наземних обприскувачів, 5. один літак може закрити усі проблеми з обробки полів розміром господарства 10-15 тис. га.

Важливо зрозуміти, що при внесенні літаком препаратів не утворюються технологічні колії, на долю яких припадає 5-10 % поля чи урожаю. Це приблизно на 5 тис. га землі припадає 500 га технологічних колій, культура на цій площі просто витоптується. При урожайності 3 т/га насіння соняшнику і вартості 1 тони насіння 15700 грн, виходить недоотримання 1500 т насіння з 500 га вартістю 23 550 000 грн, або 588 750 $ (курс 40 грн/1$ ). Покупку літака і його використання можна окупити за 3 роки тільки за рахунок відсутності технологічних колій, не беручи до уваги інші моменти, такі як шкода від невчасного внесення препаратів, через що втрачається мінімум 25% урожаю культури.

Самохідні обприскувачі не завжди встигають провести обробку у необхідні агротехнічні терміни у потрібні фази культури. На внесення гербіциду на озимій пшениці на площі 3 тис га потрібно 2 самохідних обприскувача з продуктивністю 200 га на 1 обприскувач за зміну 8 годин. При цьому на внесення 2 обприскувачами гербіциду на площі 3 тис га потрібно 8 днів. Зазвичай інтервал між фазами озимої пшениці становить 5 днів, що не дозволяє вкластися в необхідні терміни культури при обробці самохідним обприскувачем від бур'янів та викликає їх переростання і фітотоксичність на рослину. Ситуація може ускладнюватися також при випаданні рясних опадів, що не дає можливості вчасно зайти у поле і внести страховий гербіцид самохідним обприскувачем. Відомо, що бур’яни дуже швидко розвиваються, значно випереджаючи розвиток культурних рослин. Їх насіння швидше проростає, затіняючи посіви, забирають у них світло, створюючи тим самим несприятливі умови. Проте висока вологість ґрунту на полі не заважає використовувати літак для внесення страхового гербіциду на відміну від самохідного обприскувача, який через перезволожений ґрунт не зможе заїхати у поле на протязі декількох днів або, коли їдуть опади довгий час, то на протязі тижня і більше. Через це бувають випадки, коли страхові гербіциди на полі не встигають вчасно внести, що викликає переростання бур'янів і чималі проблеми із забур'яненістю посівів.

Однією із небезпечних хвороб колосу є фузаріоз. Оптимальним терміном обробки пшениці від фузаріозу колосу вважаються 2-4 дня перед цвітінням або перші 2 дні з моменту цвітіння. Цвітіння одного колоса триває 3-6 днів, а всього поля 6-8 днів. Для ячменю, який цвіте, коли колос ще знаходиться всередині обгортки, найкращим періодом обробки вважається відразу після появи колоса. Сама виправдана тактика захисту - профілактика. Якщо зернові були посіяні по зерновим, кукурудзі або стерньовим попередникам, ймовірність розвитку фузаріозу колоса у зоні Лісостепу чи Полісся практично гарантовано. Обмежений набір фунгіцидів і вузьке «вікно застосування» не дозволяє надійно контролювати це захворювання самохідними обприскувачами. У час цвітіння можуть випасти сильні опади, що не дасть можливості зайти в поле і провести обприскування самохідними обприскувачами, що відіб’ється на якості зерна. На відміну від цього літаком це обприскування можна провести вчасно на озимій пшениці не залежно від погодних умов, що складаються на полі.

Несвоєчасне проведення робіт із захисту рослин може призвести до недобору значної частини врожаю та зниження прибутку господарства. Втрати врожаю від не вчасно проведеної обробки посівів від бур'янів, хвороб, шкідників можуть становити від 20 до 60%. Завдяки високій продуктивності, обробка посівів літаком дозволяє в стислі агротехнічні терміни у потрібні фази культури вносити добрива, контролювати чисельність шкідників на культурах, запобігати появі хвороб, боротися з бур'янами, коли наземна техніка не може увійти в поле через високу вологість ґрунту, підвищувати якість урожаю за допомогою пізніх підживлень, не ушкоджуючи рослини. Продуктивність літака становить 300 га за 1 годину при виливі робочого розчину 10-200 л/га. Виходить 1800 га за зміну 6 години (300 га х 6 години=1800 га). Потрібно 1,6 дні для внесення гербіциду літаком на площі 3 тис га. При цьому опади не заважають внесенню препарата літаком. Літак мінімум в 15 разів швидше виконує роботу та може замінити мінімум 8 самохідних обприскувачів. Використання авіаобробок посівів підніме на новий рівень технології вирощування культур, підвищить урожайність на 20-30% і рентабельність виробництва.

При вирощуванні озимої пшениці, окрім обробки ґрунту і збирання урожаю, а при ноутіл технології окрім збирання урожаю, усі обробки по внесенню добрив і засобів захисту можна провести літаком. Одна з головних переваг літака при виконанні усіх операцій - це вчасне внесення препаратів у правильні агротехнічні строки, що не можна зробити вчасно самохідними обприскувачами. Через це втрачається мінімум 25% урожаю культури.

Літак, оснащений обприскувачем або розпилювачем, здатний працювати з дозуванням від 10 до 200 л, кг/га. Висота польоту над оброблюваною ділянкою складає від 1 до 40 м – залежно від виду виконуваних робіт. Ширина захвату складає від 30 до 60 м. При організації процесу, що забезпечує безперебійну роботу у відповідних метеорологічних умовах, денне напрацювання на один літак складає 1500 га і більше.

Мінеральні добрива вносять головним чином при підживленні в період вегетації рослин, коли застосовувати наземні машини неможливо через перезволоження ґрунту після опадів або є небезпека пошкодження рослин колесами машин. Рівномірне розсівання гранульованих і порошкоподібних мінеральних добрив забезпечує високу ефективність підживлення, а велика продуктивність літаків дозволяє проводити її в кращі агротехнічні терміни. Порошкоподібні добрива вносять з висоти 10-20 м, гранульовані - 40 м. Підживлення азотними добривами ранньою весною забезпечує найбільш високі надбавки урожаю зернових. Найефективніше проводити підживлення, коли ґрунт вологий, відразу після сходу снігу і неможливо зайти в поле наземною технікою.

Підживлення озимої пшениці літаком передбачає внесення азоту в 3-5 строків в зимово-весняний період:

• 1-ше весняне азотне підживлення по мерзлоталому ґрунту або у фазу початку весняного кущення ВВСН 20-25 - 30-60 кг/га д.р. (100-200 кг/га аміачної селітри) (регенеративне) ;
• 2-ге весняне азотне підживлення, що проводиться в стадію кінець весняного кущення - початок виходу в трубку ВВСН 27-32 - 30 кг/га д.р. ( 1 продуктивне);
• 3-тє азотне підживлення з появою верхівкового листка до початку колосіння ВВСН 37-49 - 30 кг/га д.р. (2 продуктивне);
• 4-те азотне підживлення у період колосіння ВВСН 51-59 - на початку молочної стиглості зерна ВВСН71-75 - 30 кг/га д.р. (якісне);
• 5-те азотне підживлення у фазу тістоподібного стану зерна: середина-кінець молочної стиглості ВВСН 75-80, початок-середина воскової стиглості ВВСН 80-85 (сеникація).

Часто 2-ге весняне азотне підживлення (стадія кінець весняного кущення - початок виходу в трубку ВВСН 27-32) та 3-тє азотне підживлення ( поява верхівкового листка до початку колосіння ВВСН 37-49) об'єднують в одне 2-ге весняне азотне підживлення, яке проводиться в стадію кінець весняного кущення - початок виходу в трубку ВВСН 27-32.

Загальноприйнятим прийомом у системі удобрення пшениці озимої є 1-ше азотне ранньовесняне підживлення по таломерзлому ґрунту або під час танення (напровесні) після танення снігу у початковій фазі весняного кущення. Азот добрив засвоюватиметься пшеницею в період відновлення вегетації, оскільки навесні вона починає відростати за температури 5 С, тобто через 2-3 тижні після танення снігу. Висока ефективність внесених напровесні азотних добрив (традиційно - це аміачна селітра) пояснюється тим, що після перезимівлі пшениця буває слабкою і потребує посиленого азотного живлення для інтенсивного відростання і формування надземної маси. В ґрунті у цей час недостатньо накопичено мінеральних сполук азоту.

Важливим прийомом підвищення урожайності і якості зерна внаслідок зміни азотного підживлення є друге (у фазу початку виходу рослин у трубку ) і третє (колосіння) позакореневе підживлення, яке залежить від форми добрив. Сульфат амонію, аміачна вода, КАС та аміачна селітри хоча й поліпшують якість зерна, проте обпікають листки і колоски пшениці, внаслідок чого зменшується її врожай. Найліпшим азотним добривом для позакореневого підживлення є карбамід, але його поступово через маркетинг витіснив КАС, який по ефективності по підживленню по листу поступається карбаміду. На відміну від інших форм азотних розчин карбаміду у воді має нейтральну реакцію навіть за підвищених концентрацій (20-30 і навіть до 40%), він не обпікає листків, добре засвоюється рослинами, тоді як 2-5%-й розчин аміачної селітри спричинює на них сильні опіки. Карбамід концентрацією понад 5%, надійшовши в клітини, зумовлює плазмоліз, що не супроводжується некрозом тканини.

Амідна форма азоту карбаміду поглинається клітинами листків не лише після попереднього розщеплення з вивільненням аміаку під дією ферменту уреази, а й унаслідок прямого включення цілих молекул у цикл перетворення речовин до діамінокислот. Він не тільки є джерелом азотного живлення, а й фізіологічно активною речовиною, яка інтенсифікує процес фотосинтезу і розщеплення білків у листках, сприяє повнішому відтоку азотних речовин і сірки.

Швидкість поглинання карбаміду листками та його засвоєння дуже варіюють залежно від виду рослин та багатьох чинників внутрішнього і зовнішнього середовища. Для поглинання 50 % внесеного карбаміду потрібно від 1–4 до 12–24 год. У рослинах карбамід високорухливий і вже через 2 доби після обприскування його азот входить до складу білка рослин.

Процес проникнення розчину карбаміду крізь кутикулу листка має певні особливості. Якщо у звичайну погоду розчин карбаміду нанести на поверхню листка вдень, його краплі висихають через 10–15 хв. При цьому на поверхні листка утворюються кристалики карбаміду, які зберігаються до випадання вечірньої роси. Вночі вони адсорбують вологу з повітря і листки знову вкриваються тонкою плівкою розчину, що створює умови для дифузії карбаміду в тканини листка. Такий процес може тривати кілька діб. Тому для ефективного поглинання карбаміду листками дуже важливо забезпечити добре розпилення розчину, оскільки великі краплі під час висихання утворюють друзи кристалів, які не утримуються на поверхні листка й обсипаються на землю. Проте занадто малі краплі розчину карбаміду можуть переноситися потоком повітря і втрачати вологу ще до потрапляння на поверхню листка.

Для позакореневого підживлення пшениці озимої оптимальною дозою азоту є 30–45 кг/га у вигляді 10–30%-го розчину карбаміду. Істотно збільшується вміст білка (в абсолютних величинах на 1,5-2,0 %) й клейковини в зерні та його скловидність переважно за підживлення рослин у період колосіння–на початку молочної стиглості зерна, який зазвичай триває 10 діб. Засвоєний у цей час через листки азот уже не може бути використаний на утворення вегетативної маси рослин, тому повністю витрачається на формування якості врожаю. Підвищення врожайності при цьому незначне – 1,5-3,0 ц/га, переважно че́рез збільшення маси 1000 зернин. Це пов'язано з тим, що до початку колосіння всі елементи структури врожаю пшениці озимої вже сформовані. Під час цвітіння пшениця чутлива, тому застосування хімічних препаратів необхідно припинити до його початку, щоб не зашкодити запиленню й закладанню зерен.

Ефективність позакореневого підживлення пшениці озимої азотом залежить від вмісту його в листках, впливу різних кліматичних чинників, запасів у ґрунті рухомих сполук елементів живлення під час формування зерна та неоднаковим ступенем реутилізації азоту рослинами різних сортів.

Азот карбаміду найліпше засвоюється листками рослин уночі за високої вологості повітря. Тому позакореневе підживлення пшениці озимої найдоцільніше проводити вранці та ввечері. У прохолодну й похмуру погоду цю роботу можна виконувати впродовж усього дня. Однак підживлювати рослини за температури понад 20 °С й низької відносної вологості повітря у сонячний день не рекомендується, оскільки з'являється небезпека обпікання поверхні листків.

Слід зазначити, що часткове побуріння країв листків, пожовкнення верхньої частини листкової пластинки та поява незначних плям від опіків після підживлення негативно не впливають на врожай пшениці озимої внаслідок поліпшення азотного живлення. Карбамід – фізіологічно активна речовина, яка посилює гідроліз азотовмісних органічних сполук у вегетативній масі, сприяє реутилізації азоту з листків у зерно. Тому позакореневе підживлення ефективне за високих агрофонів. Краплі мають бути розміром не більше як 50–100 мкм, бо крупніші стікають, а дрібніші – не досягають рослин. Великі краплі розчину також значно сильніше обпікають листки, ніж дрібні.

Особливістю мінерального живлення пшениці озимої є те, що після завершення росту вегетативних органів до збирання врожаю вона має засвоїти близько 30 % загальної кількості азоту, поглиненого за весь період вегетації, який переважно використовується на формування якості зерна. Вирощування зерна пшениці озимої з високим вмістом білка можливе лише внаслідок повної реутилізації азоту з вегетативних органів. Створити такі умови можна за допомогою сеникації. Цей прийом ефективний тільки за вмісту азоту в листках рослин пшениці озимої не менш як 2,5 %. Зі збільшенням його вмісту ефективність сеникації підвищується.

Фізіологічна суть сеникації – дія на рослини іонів амонію, що містяться в добриві, які пришвидшують процеси старіння і достигання. Ця дія виявляється в ослабленні процесу синтезу та посиленні гідролізу високомолекулярних сполук на прості й рухомі, що сприяє енергійнішому і повнішому відтоку їх у зерно. Через невелику концентрацію іонів амонію в розчині процеси старіння і підсихання відбуваються повільно і послідовно: спочатку в листках, потім у стеблах і в останню чергу – в зерні. Таке послідовне зменшення обводненості тканин сприяє повнішому переміщенню пластичних речовин із вегетативних органів у зерно.

Оптимальним строком сеникації є фаза тістоподібного стану зерна. Обприскувати посіви потрібно в денні години. За середньодобової температури понад 19 °С і вологості повітря нижчої від 65 % для належного ефекту достатньо 25 кг/га сульфату амонію, а в роки з прохолоднішою і вологою погодою – 50 кг/га, розчиненого в 200–300 л води. Сеникація сприяє зростанню скловидності зерна, вмісту в ньому білка і клейковини. Підвищення при цьому врожайності пшениці озимої на 2–3 ц/га пояснюється поліпшенням умов збирання прямим комбайнуванням унаслідок підсушування вегетативної маси рослин, що пришвидшує настання строків достигання і збирання зерна.

Десикацію пшениці слід проводити за 10-15 днів до збирання врожаю з фази середина воскової стиглості ВВСН 85, при цьому культура має дозріти мінімум на 80%, а вологість має бути не більше 30%. Для визначення оптимального часу внесення препарату використовують дуже простий метод. Приблизно за 14 днів до звичайної дати жнив, визначають стан зерен в центральній частині колосу пшениці за допомогою нігтя великого пальця. Пiд його тиском на поверхнi зернин повинні залишатися вiдбитки. Якщо текстура насіння нагадує віск, а ніготь «ріже» їх поверхню, то таке поле можна обробляти гліфосатом. Зазвичай ,вологість такого зерна не перевищує 30-35%. Якщо зерна м'які, а їх вміст водянистий, то обробляти не можна.

Внесення десикантів на основі гліфосату чи диквату на посівах озимої пшениці відбувається за 2 тижні до збирання. Зазвичай його проводять, якщо сильно забур’янені поля, великий підгін. Але десикація різко призупиняє налив зерна. Її проводять в тому разі, якщо вологість зерна на полі близько 20-30%. Натомість сеникацію проводять, коли вологість зерна приблизно 40-45%. Тому різниця між сеникацією і десикацією дуже велика.

Десиканти можна використовувати в суміші з 15%-м розчином карбаміду - у такому разі без зниження ефективності препарату зменшують на 25% норму їхньої витрати.

Найкращим періодом для застосування сеникації є фаза середина-кінець молочної стиглості ВВСН 75-80, початок воскової стиглості ВВСН 80-85 (вологість 45-50%). Обробку посівів проводять розчинами мінеральних добрив, в основному аміачної селітри різної концентрації (від 1 до 20% в залежності від культури, для пшениці – більша концентрація), концентрованим робочим розчином 25-50 кг/га солей амонія (КАС, сульфат амонія, аміачна селітра). Найкращий час для обробки - вдень при похмурій погоді або у вечірні (за 1,5-2 год до заходу сонця) та ранішні години при мінімальному випаровуванні розчину. Наземним способом вноситься 400-500 л/га, авіацією - 100-200 л/га. В роки з прохолодною і вологою погодою необхідно 50 кг/га сульфату амонію на 200-300 л води. Якщо ж середньодобові температури становлять понад 20°C, норму внесення можна зменшити до 25 кг/га.

Сеникація - це безпестицидний, повністю екологічний процес, що прискорює дозрівання, який полягає в обприскуванні стебел та листків сільськогосподарських культур (гречки, проса, сої, зернових, картоплі, буряків) за 2 – 3 тижні до збирання. При правильному проведенні сеникації є можливість збільшити урожайності на 15-30%.

Сеникація ефективна за середньодобової температури нижче 18°С і вологості повітря вище 70%, при 18-20°С і 65-70% вологості - доцільна, вище 20°С і вологості нижче 65% - недоцільна. Витрати на сеникацію сульфатом амонія окуповуються при вмісті азоту в листках не меньше 2,3 %.

Сеникація сприяє підвищенню скловидності зерна, вмісту в ньому клейковини на 2-4% та білку на 3-4%, підвищує схожість насіння на 5-10%. Після застосування сеникації урожайність озимої пшениці підвищується на 3-5 ц/га і більше, а підсушування вегетативної маси покращує вимолот зерна.

Кампанія “Хімічні авіаційні технології” на протязі багатьох років розробляла авіатехнології вирощування культур, у тому числі і озимої пшениці. Так, в Запорізькій обл у Веселовському районі були проведені багаторічні дослідження і продемонстровані результати переваги авіатехнології вирощування озимої пшениці у зоні недостатнього зволоження, особливо що стосується важливих моментів системи удобрення та системи захисту цієї культури літаком.

У середньому без застосування підживлення літаком при традиційній технології і проведенні розкидачем добрив 1-го підживлення азотом по мерзло-талому ґрунту( або ранньовесняному внесенні) та 2-го підживлення у фазу кущення у Веселовському районі Запорізької обл. зазвичай отримують урожайність озимої пшениці на рівні 30 ц/га 4 класу якості. Це переважно фуражне зерно нижчих класів.

При проведенні літаком в 2018 р. другого підживлення азотом у кінець кущення - початок виходу в трубку ВВСН 27-32 та 3-го підживлення азотом у період початку колосіння ВВСН 51-59 65 кг/га карбаміду у вигляді 39 % розчину карбаміду було отримано 49 ц/га зерна озимої пшениці 3 класу якості (табл. 1). При виготовлені 39% робочого розчину карбаміду у 100 л води розбавляли 65 кг карбаміду. Вилив літаком був на рівні 100 л робочого розчину на 1 га. При цьому на 1 га вносили 17,9 кг азоту д.р. Третє підживлення проводили із запізненням у фазу початок колосіння 51-59, тому на врожайність воно не вплинуло, а підвищило лише якість. Був отриманий замість четвертого третій клас зерна. Маса 1000 зерен була 34-36 гр. Крім того, при проведенні частини обробок посівів обприскувачем технологічні колії, що утворювалися від коліс, зменшили врожайність на 10%.

У 2019 році технологічних колій на полі не було (табл. 2). Усі обробки проводилися літаком, що вплинуло підвищення врожайності на 10%. Урожайність була на рівні 61 ц/га Третє підживлення провели вчасно у фазу появи прапорцевого листка 37-39, що вплинуло на підвищення врожайності. Маса 1000 зерен була 38-40 гр. Був отриманий 3 клас зерна. Не було проведено 4-го підживлення, яке підвищує якість зерна.

У 2020 р. було проведено 4-разове підживлення азотом: перше - на початку відновлення весняної вегетації (ВВВ) (46 кг/га д.р.) у фазу початок весняного кущіння / ВВСН 20-25, друге - в стадію виходу в трубку (стадія першого вузла, 31 стадія) (36 кг/га д.р.), третє - у стадію прапорцевого листа (37-39 стадії) (18 кг/га д.р.), четверте - на початку стадії колосіння (51-52 стадії) (18 кг/га д.р.) (табл. 3). Біологічна врожайність була на рівні 82 ц/га. Фактична врожайність була отримана 74 ц/га. Був отриманий 2 клас зерна. Маса 1000 зерен була 44-46 гр. Важливо звернути увагу на те, що вилив літаком у 2 підживленні був на рівні 200 л робочого розчину на 1 га, а у 3 і 4 підживленні - 100 л робочого розчину на 1 га. При цьому у 2 підживленні на 1 га вносили 35,8 кг азоту д.р., а у 3 і 4 підживленні - 17,9 кг азоту д.р. При виготовлені 39% робочого розчину карбаміду у 100 л води розбавляли 65 кг карбаміду.

Підвищення урожайності і якості зерна в 2018-2020 рр. пояснюється вдосконаленням технології вирощуванням за рахунок використання літака для вирощування озимої пшениці. Це дає змогу у зоні недостатнього зволоження замість одного-двух підживлень азотом провести три-п’ять підживлень азотними добривами та орієнтуватися на значне підвищення урожайності (40-50%) і виробництво зерна вищих класів, що дає можливість отримати додаткові кошти у розрахунку на 1 тону реалізованої продукції, підвищуючи, таким чином, показники рентабельності виробництва.

Недоліки: 1. Технологічні колії знизили врожайність на 10% урожаю; 2. Не проводилася оцінка біологічної врожайності після отримання сходів; 3. Не розраховували необхідну дозу азоту під плановану врожайність. У зв'язку з цим не змогли правильно підрахувати дозу азоту на весь сезон вегетації, 3. Третє підживлення провели із запізненням, тому на врожайність воно не вплинуло, а підвищило лише якість. Був отриманий замість четвертого третій класу зерна. Маса 1000 зерен була 34-36 грн. Урожайність по полю дорівнювала 49 ц/га зерна озимої пшениці.

Примітка: 1. Технологічних колій на полі не було (всі обробки проводилися літаком), що вплинуло на підвищення врожайності на 10%; 2. Третє підживлення провели вчасно, що вплинуло на підвищення врожайності. Маса 1000 зерен була 38-40 грн. Був отриманий 3 клас зерна. Урожайність була на рівні 61 ц/га Не було проведено 4-го підживлення, яке підвищує якість зерна.

Примітка: 1. Технологічних колій на полі не було (всі обробки проводилися літаком), що вплинуло на підвищення врожайності на 10%, 2. Було проведено 4-разове підживлення азотом. Біологічна врожайність – 82 ц/га. Фактична врожайність отримана 74 ц/га, 2 клас зерна. Маса 1000 зерен була 44-46 грн.

Донедавна Україна користувалася на світовому ринку статусом країни-виробника переважно фуражного зерна нижчих класів. В окремі роки його частка у валовому виробництві досягала 80%. Натомість пшениця 2 класу та особливо 1 класу вважалася штучним товаром. Становище у цій сфері може істотно покращитися із запровадженням інтенсивних авіатехнологій вирощування озимої пшениці та оптимізації мінерального живлення шляхом дробного підживлення азотом, котра передбачає, зокрема, орієнтацію на отримання 1-2-го, чи принаймні 3-го класів. Фермер, котрий виростив урожай пшениці 1 чи 2 класу має набагато більше можливостей для отримання додаткового прибутку, аніж той, хто вирощує переважно фуражне зерно.

Розрізняють два види пшениці - м'яка і тверда. Залежно від показників якості зерно м'якої пшениці поділяють на 4 класи, а зерно твердої пшениці - на п’ять класів. Вимоги до якості кожного класу пшениці надано відповідно в ДСТУ 3768:2019 “Пшениця. Технічні умови”. М’яку пшеницю 1-3 класів використовують для продовольчих (переважно в борошномельній та хлібопекарській галузях) потреб і для експортування. Пшеницю 4-го класу використовують на продовольчі й непродовольчі потреби та для експортування. Вимоги до показників якості пшениці для експортування й імпортування встановлюють у контракті між постачальником і покупцем.

В Україні традиційно виробляється більше м'якої озимої пшениці. Класоутворюючими показниками якості м'якої пшениці є: натура, склоподібність, вологість, зернова домішка, сміттєва домішка, сажкове зерно, масова частка білку (у перерахунку на суху речовину), масова частка сирої клейковини, якість клейковини, число падіння. Для некласоутворювальних показників зерна пшениці м’якої рекомендовано відповідні для класів значення пошкодження зерна клопом-черепашкою та сила борошна. Пошкодження зерна клопом-черепашкою повинно бути не більше як 1% — для зерна 1-го класу, 2% — для зерна 2–3 класів, не обмежено — для 4-го класу. Сила борошна в одиницях альвеографа не менша за 220 — для зерна 1-го класу, 160 — для зерна 2-го класу, 130 — для зерна 3-го класу, не обмежено — для 4-го класу.

У разі невідповідності граничній нормі якості зерна м’якої пшениці хоча б за одним показником її переводять у відповідний за якістю клас. У разі невідповідності показників кількості та якості клейковини мінімальним вимогам 1-3 класів пшеницю переводять у 4-й клас за умови дотримання вимог щодо інших показників якості. У разі невідповідності граничній нормі якості зерна твердої пшениці хоча б за одним з показників її переводять у відповідний за якістю клас.

На зростання частки продовольчої пшениці в Україні беззаперечно впливає технологія її вирощування, а саме: вибір сортів озимої пшениці з ширшим використанням насіння сортів із здатністю до накопичення білків та клейковини, оптимізація мінерального живлення посівів, захист рослин від шкідників, хвороб і бур'янів, дотримання сівозміни, адаптовані строки сівби, організація максимально стислого в строках збирання цієї культури.

На вміст білка і клейковини істотно впливають фактори, які діють як в період вегетації, збирання так і в післязбиральний період. Для того щоб рівень вмісту білку і клейковини в зерні були високими, рослини повинні отримувати необхідну кількість азоту в критичні фази розвитку - кущіння, ріст стебла і безпосередньо перед колосіння. Хвороби колоса (септоріоз, фузаріоз, сажкові хвороби) призводять до зниження вмісту білку і клейковини, зменшення натури і забруднення мікотоксинами. Ураження хворобами листя (плямистості, різні види іржі і борошниста роса) також знижує вміст білка і клейковини, зменшує натуру і вихід борошна. Вилягання призводить до проростання зерен, зменшення числа падіння і виходу борошна. Погіршується якість клейковини при несприятливих погодних умовах (чергуванні дощів і посух безпосередньо перед збиранням). Аби уникнути руйнування білку в період сушіння-температура агента сушіння повинна бути чітко регламентованою відповідними нормативними документами. Якість пшениці істотно погіршується при великій забур’яненості посівів, ураженні рослин хворобами, пошкодження клопом-черепашкою. Внесок використання будь-якого засобу захисту рослин оцінюється в 1,04%.

В технології вирощування озимої пшениці багато чого залежить від якості, виду, способу і строків внесення азотних добрив, а також від ступеня їх засвоєння кореневою системою рослин. Річ у тім, що для того аби розраховувати на отримання зерна 1 класу в Лісостепу, Поліссі потрібно вносити прикореневим не менш, аніж 200 кг азоту в діючій речовині на 1 га. У фізичній вазі мінеральних добрив це приблизно дорівнює 600 кг/га аміачної селітри. Наприклад, внесення 3 центнерів (100 кг/га д.р.) аміачної селітри забезпечує отримання щонайбільше 3 класу. В Степу вносити більше 100 кг/га азоту в д.р. прикореневим способом не можна через обмежене вологозабезпечення у фазах поява (кінець виходу в трубку) та ріст прапорцевого листка (37-49), колосіння (50-59), цвітіння (60-69) і молочна стиглість (70-79), що лімітує формування високого урожаю 2-го, 3-го класів якості. Проте за рахунок використання літака і дробного 3-5 разового позакореневого підживлення озимої пшениці з 4 до 8 годин ранку під час роси у вигляді 10-30 % розчину карбаміду у дозі N20-30 дозволяє підвищити в Степу урожайність на 50% з 3 до 6 т/га 1-2-3-го класів, в Лісостепі і Поліссі - з 6 до 12 т/га 1-2-3-го класів, а також збільшити в зоні Степу внесення азоту більше 100 кг/га в д.р., знизити у всіх кліматичних зонах втрати азоту від вимивання і денітрифікації нітратів, підвищити коефіцієнт використання рослинами азоту із добрив до 50% та дає 30-50% економії при застосуванні азотних добрив.

На формування білка в зерні великий вплив чинять також погодні умови. За умов низької відносної вологості повітря і підвищеного температурного режиму в період колосіння, цвітіння, наливу зерна формується мілке та щупле зерно, що негативно впливає на як на врожай, та і на низку технологічних показників (клейковина, натура зерна, вихід борошна тощо). Серед комплексу заходів, спрямованих на одержання якісного зерна пшениці озимої, важливе місце посідає організація максимально стислого в строках збирання цієї культури.

Перестоювання пшениці на корені 10–12 діб, а також тривале перебування у валках за несприятливих умов призводять до істотного погіршення показників якості, склоподібності і маси 1000 зернин. Ці показники різко погіршуються вже після випадання 1–2 дощів на посіви достиглої пшениці. А вже через 20 діб під впливом різних метеорологічних чинників шкідників і хвороб спостерігалося суттєве зниження таких показників, як масова частка білка та клейковини. За умов вологої погоди та перестоювання пшениці може спостерігатися поширення хвороб, які призводять до почорніння зародка, збільшення частки зараженого зерна та його проростання в колосі.

На полях, де передбачається одержання якісного зерна, перед збиранням масиву проводяться обкоси та окремий обмолот. Насамперед у стислі строки слід збирати прямим комбайнуванням пшеницю найбільш заселену клопом-черепашкою, уражену фузаріозом й іншими хворобами зерна.

На забур’янених площах і тих, що нерівномірно дозрівають, доцільно застосовувати десикацію рослин. На товарних посівах за 2–2,5 тижні до збирання застосовують гербіциди суцільної дії: Раундап (3 л/га), Гліфоган (3 л/га), Домінатор (3 л/га), Вулкан (3 л/га), Космік (3 л/га), Ураган (3 л/га), Ураган форте (1,5-2,0 л/га). Посіви обробляють одним із десикантів за вологості зерна не більше як 30%. Серед інших гліфосатів вирізняється Ураган форте — він діє у 1,5–2 рази швидше.

Проведення десикації дозволяє полегшити й пришвидшити збирання, зменшити втрати зерна у 2–3 рази, знизити собівартість зерна завдяки економії енергоносіїв. Десикація також забезпечує захист посівів наступних у сівозміні культур від багаторічних бур’янів.

На насінницьких посівах гербіциди суцільної дії для десикації застосовувати не можна — відбувається зниження схожості на 30%. Тут доцільніше використати Баста 150 (1–2 л/га), Реглон Супер (1,5 л/га).

Жнива, залежно від погодних умов, можна розпочинати через 5–10 днів після застосування десикантів.

Післяжнивне лущення стерні, своєчасне знищення сходів падалиці та бур’янів у серпні-вересні — найважливіші агротехнічні заходи знищення шкідників, збудників хвороб і бур’янів, які розвиваються після збирання хлібів. Це сприяє покращенню фітосанітарного стану посівів.

У завданні отримання зерна пшениці найвищого класу важливим є кожен елемент ланцюжка - від поля до порту. Зокрема, це стосується застосування літаків, достатнього азотного живлення, використання сучасних комбайнів із високоефективними системами сепарації, якості сушіння зерна та інших чинників.

Сергій Хаблак, агроном, доктор біологічних наук,
Інститут харчової біотехнології та геноміки