Масштаб бізнесу різний – проблема одна

Крім того, стає помітним ще один сегмент цього ринку – сегмент крафтових сирів, тобто таких, що виготовляються в невеликому обсязі та відрізняються від сирів промислового виробництва технологією виготовлення, обсягом виробництва та асортиментом. В Україні цей вид сироваріння набув особливої популярності не так давно. Кількість охочих створювати власні сири та розвивати це як бізнес, росте. Зокрема значний ріст відбувся у перший рік війни. Регулярно проводяться фестивалі та конкурси, існують навчальні курси, відкриваються спеціальні магазини. Одним словом, цей сегмент вже не можна не помічати, він є та зростає.

І так само як великі сироробні підприємства, що виробляють масові сири, крафтовики потребують збуту своєї продукції. Чи доводиться їм вирішувати при цьому ті ж проблеми, з якими стикаються їх колеги з «великого» сирного виробництва?

Проблеми промислових виробників, які продають свою продукцію через торговельні мережі, відомі. Вже не один рік тягнеться їхня боротьба за врегулювання відносин з торговельними мережами, які, користуючись фактично монопольним становищем, диктують свої умови через договори закупівлі, на які постачальники мусять погоджуватися. Далі – більше. Навіть ці умови мережі порушують, вже в процесі поставок, висуваючи нові вимоги та затримуючи виплати за товар. Часто ці затримки можуть тривати 90 днів. Практикуються і часткові виплати, коли постачальник отримує не повну суму, а тільки частину. Недоплачена решта відкладається «в борг».

Невдоволення промислових постачальників харчової продукції такою «співпрацею» з торговельними мережами дійшло до точки кипіння два роки тому. До Верховної Ради надійшло кілька законопроєктів (№6068, №6068­-1, №6068-­2, №6068-­3 та №6155), якими передбачалося законодавчо врегулювати всі спірні моменти, особливо терміни розрахунку з постачальниками. Той факт, що законопроєктів одночасно з'явилося кілька, аж ніяк не допоміг вирішенню проблеми. Проблему обговорювали на кількох зустрічах за участі Торгово­-промислової палати України, Комітетів ВР з економічного розвитку та питань фінансів та податкової та митної політики, Мінагрополітики та Міністерства економіки. Залучалися асоціації виробників харчової продукції, підписувалися меморандуми. Торговельні мережі запевняли учасників зібрань у своїй лояльності та виконанні зобов'язань, постачальники говорили про мільярдні заборгованості мереж перед ними. Представники згаданих Комітетів ВР робили заяви про свою відданість принципам ринкової економіки та невтручання у відносини бізнесу.

Врешті решт, втрутитися все ж таки довелося. У квітні голова Комітету ВР з питань економічного розвитку заявив, що, на його думку, саме законодавче врегулювання може вирішити проблему і що відповідний законопроєкт буде подано на розгляд ВР на початку літа цього року.

Це стосовно особливостей збуту своєї продукції великими харчовими підприємствами, які левову частку продукції продають саме через торговельні мережі.

А як виглядає збут крафтових сирів? Виявляється, основним каналом дистрибуції є Інтернет­-торгівля як найбільш доступний спосіб продати ті невеликі обсяги, які виробляються майстрами. Про це розповідає Ірина Дем'янюк, фермер, професійний сировар, засновниця і викладач Школи сироваріння, директор ГО «Гільдія ремісничих сироварів»:

Звичайно, для сімей, де сироваріння це не модне хобі, а бізнес з якого сім'я живе, це дуже болюче питання. Тому продажі через мережі хоча і привабливі, але ж мінуси співпраці з ними змушують шукати інші шляхи. Я, наприклад, відкрила свій невеличкий магазин. Розумію, що не кожний може собі це дозволити. Продажі через мережі залишаються одним з основних каналів збуту для більшості крафтових сироварів. Тому хотілося б більшого розуміння специфіки продажів нашої продукції з боку торговельних мереж».

Взаємовідносини постачальників і торговельних мереж – тема гостра не тільки для вітчизняних виробників. В ЄС проблема недобросовісних торгових практик також існує. Інколи це ставало причиною видовищних демонстрацій молочних фермерів, які змушені були виживати у той час, коли ритейл почувався цілком благополучно. Траплялося, що фермери молоковозами їхали в Брюссель і виливали молоко перед Європарламентом. Тоді, крім інших заходів, для врегулювання проблеми взаємовідносин торгівлі і постачальників було розроблено Директиву «Directive (EU) 2019/633 of the European Parliament and of the Council of 17 April 2019 on unfair trading practices in business-­to-­business relationships in the agricultural and food supply chain» (Директива Європарламенту і Ради ЄС 2019/633 від 17 квітня 2019 про недобросовісну торговельну практику у відносинах між підприємствами в ланцюзі постачання сільськогосподарської продукціії та харчових продуктів»). Вона мала стати запобіжником викривлень у бізнес відносинах і захистити учасників зі слабкою переговорною позицією. Директиву прийняли для збереження стабільності харчової галузі, її зміцнення та розвитку. Оскільки примусити сильного поступитися заради спільного блага, найбільш ефективно можна саме через закон.

В Україні, як бачимо, великі промислові та малі крафтові виробники харчової продукції приблизно однаково залежні від торговельних мереж. Перший крок до вирішення проблеми – зменшення цієї залежності – це прийняття відповідного закону, як це вже зроблено в ЄС. Цим буде створено підґрунтя для врівноваження ринкової сили постачальників і мереж. І врівноважуватися ця сила буде тим краще і швидше, чим більше європейських мереж зайде на український ринок і, тим самим зруйнує ту монополію в торгівлі, яка склалася в Україні. Саме про це говорив Олександр Антон, генеральний секретар Європейської молочної асоціації, виступаючи перед учасниками 2 експертної дискусії «Світ, Європа, Україна – погляд з ЄС», що проводилася Офісом з розвитку підприємництва та експорту, національним проєктом Дія.Бізнес та аналітичним агентством ІНФАГРО за підтримки Швейцарії в межах швейцарсько­української програми «Розвиток торгівлі з вищою доданою вартістю в органічному та молочному секторах України», що впроваджується Дослідним інститутом органічного сільського господарства (FiBL, Швейцарія) в партнерстві із SAFOSO AG (Швейцарія).

Цю публікацію було створено за підтримки Швейцарії в рамках швейцарсько-­української програми «Розвиток торгівлі з вищою доданою вартістю в органічному та молочному секторах України», що впроваджується Дослідним інститутом органічного сільського господарства (FiBL, Швейцарія) у партнерстві із SAFOSO AG (Швейцарія). Відповідальність за зміст цієї публікації несе виключно автор(и). Точка зору автора(ів) не обов’язково відображає точку зору SECO, FiBL, SAFOSO AG, www.qftp.org.

ІНФАГРО