«Цифра» – це безконтактно…

Якщо з робочого ритму через коронавірусну хворобу, не дай Боже, випадає бодай одна людина, то й усіх, із ким вона контактувала, доведеться відправляти на карантин. Ким їх у сезон замінити? Питання, скоріше, риторичне. Як і про санітарно-епідемічні заходи в полі та запобігання надмірній дезінфекції організму самогоном… Утім, на моє тверде переконання, саме тепер діджитал-скептики мають цілу низку вагомих аргументів, аби сказати «так» системному майбутньому свого бізнесу з цифровими технологіями. Це, по-перше, безконтактно. По-друге, суттєво заощаджує «дезінфектори». По-третє, оптимізує витрати. За таких обставин перейти «в цифру» – цілком логічний і виправданий крок.

Навіть за сотні кілометрів від угідь, що є в обробітку у компанії, керівник має змогу – завдяки Інтернету речей – бачити, що відбувається безпосередньо на полі в конкретну годину чи хвилину. Датчики й мітки збирають дані про те, яка машина й куди вирушила, як свою роботу виконала. А це, відповідно, премії чи штрафи виконавців.

Ідеальний варіант ефективного агроменеджменту – повністю уникнути так званого «творчого підходу», зокрема, ручного внесення агрооперацій у програмне забезпечення. Тому особисто я віддаю перевагу тим програмам, що автоматично визначають (через BLE- мітку) тип причіпного обладнання, ширину захвату й, відповідно, обчислюють площу обробітку поля з витратою всіх ТМЦ. Утім, найцікавіше – це моніторинг за допомогою діджитал-технологій. Якщо в підпорядкуванні управлінця кілька господарств, можна налаштувати автоматичне сповіщення про порушення (через смс чи е-мейл). І щойно воно станеться, керівник дізнається про це негайно. А розуміння персоналом своїх перспектив суттєво поліпшує виробничу дисципліну. Тим паче, що серед тих, хто повернувся з заробітків додому, нині формується неабиякий кадровий резерв.

Простіше кажучи, українці мають новий стимул реально об’єднати IT й сільгоспвиробництво. Тим паче, що вже накопичилася сила-силенна даних (BigData) із різноманітних датчиків, погодних станцій, дронів, супутникових знімків. Наразі Інтернет речей у рослинництві уже здатний охоплювати до 80-90% процесів. Додаймо до цього динаміку світових цін на конкретну культуру, валютні коливання, інформацію про логістичні маршрути й масу інших «ввідних», що стикуються з аграрним бізнесом. Проаналізувати їх для отримання максимального прибутку на гектар здатний не тільки управлінець, а й «добре навчений алгоритм». До того ж, швидкість ухвалення рішень, що базується на мільйоні найрізноманітніших комбінацій даних, у машини в десятки разів вища.

Чи замінять у сільському господарстві машини людей? Питання дискусійне. Ті роботи, що зараз сходять з конвеєра, економічно доцільні хіба що на одноманітних і трудомістких процесах (наприклад, на збиранні цитрусових, де робот впорається у 5 разів швидше за людину). Разом із тим, уже нині в агро пропонують працевлаштування для охочих обслуговувати робота (перевозити його на причіпному лафеті в поле й за потреби замінювати мастило чи здійснювати незначний ремонт).

Нехай які упередження мають сьогоднішні агрокерівники щодо запровадження діджитал-технологій у сільське господарство, епідемія коронавірусу змусила всіх нас під іншим кутом подивитися на сьогодення. Якісь звичні багатьом поведінкові сценарії ми вже змінили. Чимало проблем ще тільки доведеться долати. Втім, зрозуміло одне: час сміливо іти на зустріч можливостям. І «цифра» – саме той місточок, що допоможе роз’єднаним страхом і недовірою людям (читай: бізнесом) стати здоровою спільнотою (читай: світом)

Ірина Кравець, керуюча партнерка компанії CleverAgri, член експертного комітету з розвитку сфери штучного інтелекту Міністерства Цифрової трансформації України