Додана вартість зберігання картоплі

Останніми роками спостерігається відчутний прогрес в організації зберігання картоплі, проте, втрати врожаю ще залишаються досить великими. Причому той урожай, що спрямовується на промислову переробку, де потрібна своя специфіка, пов'язана з технологією виробництва, потребує особливої уваги. Для цього потрібна відповідна база тривалого зберігання. Тільки це робить виробництво картоплі по-справжньому ефективним. Тому рішення про розширення обсягів вирощування картоплі має прийматися за умови будівництва нових сховищ або модернізації наявних приміщень.

Дедалі більшого поширення набувають швидкомонтовані наземні сховища металевої конструкції з утепленням. Такі ми, зокрема, бачили у Волинській області, й обійшлися вони фермеру в прийнятну ціну. Конструктивно такі сховища поділяються на арочні та прямокутні форми, переважно із підлоговою або іншою системою розподілу повітря за допомогою дерев'яних або металевих збірних повітропроводів. Залежно від обсягу сховища можуть бути одинарними або блокуватись у комплекси за допомогою технологічного тамбура – цеху товарної підготовки бульб. Вивантажують картоплю зі сховища за допомогою фронтального навантажувача.

Тип сховища вибирається, виходячи із способу зберігання картоплі.

Навальний спосіб – це найдешевший варіант, оскільки картопля розміщується насипом суцільним шаром в одному приміщенні. Однак цей спосіб має суттєві недоліки: складність розміщення бульб по сортах, наприклад, за допомогою пересувних стінок, неможливість підтримки різних температурно-вологісних режимів зберігання в разі розміщення картоплі різного призначення, складність попередження проростання бульб насіннєвої картоплі навесні та в процесі посадки, особливо в заключній її частині. Серед переваг цього способу можна назвати зручність механізованого завантаження та вивантаження бульб, а також високий коефіцієнт використання приміщення.

Засипний спосіб зберігання насамперед призначений для зберігання насіннєвої картоплі, особливо для насінницьких господарств, що вирощують різні сорти та їх репродукції. Його недоліком є зменшення фактично на третину коефіцієнта використання корисної площі приміщення сховища, незручності завантаження бульб у засіки та їх вивантаження, ускладнення конструкції сховища, збільшення витрати будівельних матеріалів, а також складність попередження передчасного проростання бульб при весняному вивантаженні в процесі посадки.

Застосовуючи секційний спосіб зберігання, картоплю розміщують у повністю ізольованих секціях різної ємності. Це найбільш прогресивний спосіб зберігання, оскільки дозволяє диференційовано підтримувати відповідний температурно-вологісний режим залежно від призначення картоплі. Крім того, секційний спосіб дає можливість попередження передчасного проростання бульб навесні за рахунок накопичення холоду при вентилюванні в найбільш холодну пору доби. В ізольованих секціях за потреби можливе послідовне прогрівання бульб, наприклад, рекондиціювання перед переробкою на обсмажені продукти, або ж передпосадкове прогрівання.

І нарешті, найбільш дорогий та водночас найбільш прогресивний – контейнерний спосіб. Для цього необхідним є придбання чи виготовлення контейнерів місткістю від 400 до 1000 й більше кг картоплі, а також використання різних вантажно-розвантажувальних засобів для переміщення контейнерів, укладання їх у штабелі та розвантаження. Тобто, сюди потрібно вкласти чималі додаткові кошти. Ефективність цього способу багато в чому залежить від вихідної якості картоплі, що закладається на зберігання. Якість бульб має бути ідеальною, що забезпечує мінімальні втрати продукції.

Серед переваг цього способу зберігання можна також назвати високу маневреність (можливість доставки картоплі в будь-яку точку сховища), одночасне зберігання різних сортів та репродукцій в одному приміщенні, доставку бульб у приміщення для прогрівання та товарної підготовки, а також високий ступінь механізації робіт. Фактично таке контейнерне сховище обслуговує одна людина із навантажувачем.

Зазначимо, що успішне зберігання картоплі можливе лише за умови чіткого розуміння фізіолого-біохімічних процесів, що відбуваються в бульбах упродовж усього періоду зберігання, оскільки вони можуть викликати розвиток різних патогенних мікроорганізмів. Патогени, своєю чергою, стають причиною зміни хімічного складу бульб, газового складу середовища та відносної вологості повітря, через що може статися ураження картоплі хворобами у вигляді сухих та мокрих гнилей. Бульби окремих сортів з коротким періодом спокою нерідко починають проростати вже у грудні-січні, що знижує якість картоплі та підвищує втрати. При цьому погіршуються споживчі або насіннєві та посівні показники посадкового матеріалу, і, як наслідок, знижується якість картоплі та врожайність.

Також при збиранні картоплі машинним способом неминучими є механічні пошкодження бульб. На якість картоплі також великий вплив чинять і погодні умови.

Проблема зберігання ускладнюється й тим, що іноді заходи, що оберігають від одного виду втрат, сприяють розвитку інших негативних чинників. Наприклад, ефективні способи захисту картоплі від інфекційних хвороб можуть спричинити в бульбах функціональні розлади, що зовні проявляються найчастіше в потемнінні м'якоті. Тому слід використовувати комплексну систему заходів.

Щоб поліпшити результати зберігання картоплі, гостро необхідною є якісна активна вентиляція із застосуванням автоматичного управління, фізіологічно активних речовин тощо. Певні результати демонструє обробка картоплі перед закладанням на зберігання імпульсним електромагнітним полем.

Також для мінімізації втрат і збереження високих споживчих якостей картоплі необхідна ретельна підготовка бульб до тривалого зберігання. Ця підготовка передбачає обробку при завантаженні в сховище біологічними та хімічними захисно-стимулюючими засобами (ЗСС) та інгібіторами проростання.

Не менш важливим є дотримання температурно-вологісних режимів, що відповідають кожному періоду зберігання картоплі. У сучасній технології передбачається кілька таких режимів: обсушування бульб, лікувальний період, період охолодження, основний та весняно-літній період, що вважається найскладнішим через початок проростання бульб.

Вибір температури зберігання також залежить від призначення картоплі. Насіннєву картоплю зберігають за температури +2-4 градусів Цельсія, продовольчу - +5-7, а продукцію, що призначена для переробки на обсмажені продукти - за температури +8-10 градусів Цельсія. Відносна вологість повітря в сховищі має бути на рівні 90-95%.

Штучне охолодження в технології зберігання доцільно застосовувати лише для тих партій картоплі, що підлягають реалізації в літній час. Для цього в сховищі необхідно мати окремий теплоізольований бокс відповідної місткості з холодильною установкою.

Наприкінці наголосимо, що ефективне зберігання картоплі перш за все залежить від дотримання технології вирощування культури та отримання якісного та не враженого врожаю. Це стосується як різноманітних патогенів і пошкоджень шкідниками, здорового стану бульб, так і відсутності механічних пошкоджень. Це все досягається шляхом застосування більш досконалої техніки, препаратів та належного технологічного супроводу. Тому починати «будувати» картоплесховище потрібно ще в полі.

Василь ЛЯШЕНКО