Чи є сенс посіяти пожнивний соняшник

Через рашистську агресію сезон-2022 іде не за агроправилами. Фермери багатьох областей на півночі України були близькі до того, щоб пропустити посівну. Їхнім колегам зі східних та південних регіонів повелося ще гірше: там проблематично було відсіятися взагалі, відповідно, значні площі просто стоять пустими.

Однак життя триває, а ЗСУ справно роблять свою роботу. Поступово звільняється один населений пункт за іншим, і разом з цим – дедалі більше фермерів мають змогу хоч щось посіяти на своїх полях, звісно ж, після розмінування, щоб не втратити сезон остаточно.

Очевидні надії люди покладають на висіяні з осені озимі зернові. І хоча ці посіви були позбавлені належного догляду, тим не менш, урожай там буде. Тому головним завданням у таких господарствах є організація безперебійного збирання зерна та вивезення його із поля.

Водночас, тим фермерам із південних областей України, у кого є чи з’явиться найближчим часом можливість зайти в поле, є сенс подумати про додаткові заходи для покращення фінансової ситуації господарства. Одним із них є сівба так званого пожнивного соняшнику – після збирання ранніх зернових культур.

Зібрати бодай 1,5-2 т/га соняшнику із мінімальними витратами за сьогоднішніми реаліями – справа дуже непогана з фінансової точки зору. Принаймні це дасть змогу розрахуватися за пальне і заплатити гроші працівникам. Це вже добре, тому технологія вирощування пожнивного соняшнику цьогоріч заслуговує на особливу увагу.

Зробимо ремарку – пожнивний соняшник тому і має таку назву, що вирощується після збирання культури-попередника. Проте в цьому сезоні під цю категорію потраплять і ті посіви «квітки сонця», що будуть здійснені наприкінці червня- у першій половині липня. Тому швидше його можна назвати «суперпізній» соняшник. Утім, все ж таки будемо використовувати попередню назву.

Не можна сказати, що вирощування пожнивного соняшнику в Україні – це якась новація. У південних областях такі посіви зустрічаються доволі часто, переважно на зрошуваних землях. Утім, вирощують цю культуру після озимини й без зрошення, вгадавши із сівбою під своєчасний дощик. Минулої осені – на початку вересня, ми спостерігали посіви пожнивного соняшнику на Дніпропетровщині, і рослини виглядали навіть добре.

Звісно, що взяти й посіяти в стерню пшениці ранньостиглий соняшник може будь-який фермер. Але посіяти – це одна справа, а виростити пристойний врожай – зовсім інша. Почнімо із визначення суми активних температур, наявних у регіоні від моменту висіву насіння до орієнтовного часу збирання. Річ у тім, що цей показник для ранньостиглих сортів та гібридів соняшнику повинен становити мінімум 1500°С. Тому необхідно сісти і акуратно все порахувати, взявши дані по регіону за останні 6-7 років, починаючи від запланованої дати сівби. Якщо сума активних температур за цей час буде нижчою, то вочевидь, що ваш регіон не підходить для вирощування пожнивного соняшнику. Втім, у більшості випадків ці моменти й без підрахунків є очевидними – десь озимі зернові починають збирати наприкінці червня, а десь – на початку серпня. У всякому разі традиційно збирання пожнивного соняшнику може розпочинатися на початку жовтня. При цьому збиральна вологість залежатиме від умов поточного року, і в більшості випадків потрібно буде застосовувати десикацію рослин.

Перш ніж перейти до технології вирощування пожнивного соняшнику, наголосимо на тому, що об’єктивно вона повинна бути якомога економічнішою. Навряд чи вдасться зібрати 5 тонн з га ранньостиглого соняшнику, що посіяний 10 липня. Та й 3 тонни не зберемо. Тому всі економічні розрахунки слід виводити на собівартість вирощування на рівні 5-6 ц/га. Усе, що вродить більше – це власне і буде чистий, і до того ж непоганий заробіток. Виростивши врожай на рівні півтори тонни з гектара можна буде отримати принаймні 15-20 тисяч гривень чистого прибутку. Як на нинішні часи – це вже відчутна підтримка для бюджету фермерського господарства.

Тому в плані вибору посівного матеріалу ми радимо зважати на об’єктивні реалії. Як відомо, для пожнивних посівів годиться лише ранньостиглий соняшник, вегетаційний період якого не перевищує 90 днів, а краще ще менше. Звісно, що оптимально з цією метою використовувати хороші гібриди відомих виробників, і якщо ціна такого посівного матеріалу є невисокою, то це оптимальний варіант. Але у багатьох випадках достатньо буде взяти насіння перевірених вітчизняних ранньостиглих сортів, ціна якого в рази нижча в порівнянні з гібридами. Адже по суті ми розраховуємо на врожайність від 13 ц/га, а такого показника можна досягти як з гібридами, так і з сортами.

У плані мінерального живлення так само слід орієнтуватися на здешевлення технології вирощування. Якщо вийде дати по кілька десятків кілограмів азотних чи азотно-фосфорних добрив під лущення стерні чи одночасно з висівом – то добре. Якщо не вийде, то компенсуємо винос елементів живлення з ґрунту вже восени, під основний обробіток.

Більш важливе питання при вирощуванні пожнивного соняшнику – це правильне поводження із вологою та визначення густоти сівби. У переважній більшості випадків застосовується класичне лущення стерні з метою підтягування вологи до посівного горизонту, а також подрібнення рослинних решток культури-попередника і розпушення верхнього шару ґрунту. При цьому слід чітко розуміти, що хоч соняшник і волого витривала культура, однак волога йому гостро необхідна. Тому немає жодного сенсу провадити пожнивні посіви за умов тривалої відсутності дощів та постійних високих температур.

Поряд з тим, за адекватних погодних умов все одно слід знизити густоту висіву пожнивного соняшнику приблизно на 20% від рекомендованої для звичайних термінів сівби, щоб зменшити конкуренцію між рослинами за вологу. Це дасть змогу істотно знизити ризики, при цьому без втрат реальної врожайності. Адже ми вирощуємо, знову ж таки, не 4-5 т/га, а набагато нижчий урожай.

Висів потрібно провадити ідеально налаштованою сівалкою, закладаючи насіння у вологий ґрунт на глибину до 6-7 см. При цьому важливо не розганяти посівний агрегат на швидкість більше 7-8 км/год., оскільки це може спричинити зниження якості сівби та отримання недружніх сходів. Відтак рослини соняшнику розвиватимуться врізнобій і терміни дозрівання посівів будуть суттєво зміщені.

Виходячи з цього технологія вирощування пожнивного соняшнику обов’язково повинна включати додаткове підсушування рослин за допомогою хімічних препаратів. У цьому випадку десикація посівів є гарантовано ефективним прийомом, особливо в умовах підвищеного зволоження. Крім цього, застосування десикації вирішує проблему знищення бур'янів у посівах та зменшує потенційний запас насіння бур'янів у ґрунті.

Ця польова операція має важливе агротехнічне значення, оскільки десикування рослин перед збиранням дозволяє істотно знизити ймовірність розвитку хвороб і зберегти отриманий урожай.

У плані традиційного хімічного захисту посівів, догляд за пожнивним соняшником на загал передбачає ті ж технологічні прийоми, що й звичайного. Єдине, що – тут безпосередньо рекомендована вже згадувана економія фунгіцидів та мікродобрив, якщо це дозволяє робити оцінка поточного стану рослин. Так, на полі із нормальним фітосанітарним станом можна спробувати обійтися й без внесення фунгіцидів. Проте для підстраховки все ж таки варто внести якийсь препарат – помірний за ціною. Своєю чергою застосування бору є гостро необхідним, враховуючи гірші умови для розвитку рослин. Так само не зайвим буде застосування органічного стимулятора.

Варто наголосити, що значна частка успіху у вирощуванні пожнивного соняшнику залежатиме від ефективності застосування гербіцидних препаратів. Останні краще внести безпосередньо в момент підготовки ґрунту під сівбу. Якщо ж це питання не вирішити належним чином, то врожайність пожнивних посівів соняшнику буде вкрай низькою.

Іван МАРЧЕНОК