Озимий ріпак: від бутонізації до збирання

Дійсно, досягнувши хорошої врожайності озимого ріпаку, зібране насіння можна буде так чи інакше реалізувати й отримати операційні кошти для того, щоб більш-менш нормально провести осінню посівну. Вільних грошей бракує майже в усіх, чи будуть якісь знижки-кредити у продавців, говорити поки зарано, а посівний матеріал, «солярку», добрива та ЗЗР треба за щось купувати. І на роль цього «щось» підходить добрий урожай озимого ріпаку.

У принципі, посіви озимого ріпаку в більшості регіонів України перезимували як завжди – десь гірше, десь краще. Вологи взимку трохи було, пішли дощики й у квітні, тому стан посівів нині характеризується як нормальний. Звісно ж, у багатьох господарствах цю культуру недогодували азотом і часто через об’єктивні причини: хтось не зміг придбати добрива, а комусь було не до агрономії… Тим не менше, нічого ще не втрачено, і ефективно попрацювавши із озимим ріпаком у травні-червні цілком можна надолужити прогаяне. І, як мінімум, розраховувати на адекватну рентабельність вирощування.

В цьому плані особливо важливо правильно доглянути за посівами озимого ріпаку, починаючи з фази бутонізації, включно зі цвітінням, утворенням стручків та наливанням насіння. І зрештою, зібрати врожай цієї дещо примхливої культури в максимальному обсязі.

Так, якщо в березні-квітні озимий ріпак не вдалося нормально підживити, а рослини ще не досягли критичної висоти, можна спробувати зайти в поле розкидачем міндобрив і дати врозкид аміачну селітру чи сульфат амонію. Якщо це з різних причин неможливо, варто поміркувати над тим, щоб підгодувати ріпак азотом, бодай за допомогою обприскувача. Звісно ж, що умовні 10 кг/га розчиненого карбаміду по листу – це зовсім не те, що задовольнить таку азотофільну культуру як ріпак. Тим не менш, повторивши цю процедуру принаймні двічі, можна, як мінімум, забезпечити найгостріший дефіцит рослин в цьому надзвичайно важливому елементі живлення. Не забуваймо, що азот також міститься в ґрунті. При цьому слід взяти до уваги, що карбамідом можна добряче нашкодити листкам рослин, буквально «попаливши» їх. Тому необхідно правильно обирати концентрацію розчину та погодні умови для внесення.

Щоразу потрібно додавати до бакового розчину сульфат магнію, адже сірка, а також магній є гостро затребуваними цією культурою елементами живлення. До того ж, сірка безпосередньо сприяє кращому засвоєнню азоту. Повторимо, що навряд чи таким чином вдасться закрити потребу посівів озимого ріпаку як у азоті, так і в сірці, якщо не провадилося весняне підживлення, проте краще вже так, аніж ніяк.

Поряд із цим, у травні ще не пізно посприяти кращому розвитку кореневої системи озимого ріпаку і внести по листу фосфоровмісні добрива. Головне, слідкувати за тим, щоб фосфор у їх складі містився в тій формі, яка може засвоюватися через листя та рухатися всередині рослини. Інакше це перетвориться на марно витрачені гроші.

Обов’язково озимому ріпаку потрібен бор перед бутонізацією та цвітінням, і таку процедуру в нормі 1 кг/га діючої речовини бажано повторити двічі. Це дасть змогу зав’язатися значно більшій кількості квіток на рослинах і зрештою, безпосередньо вплине на майбутню врожайність на полі.

Також за такої ситуації на посівах озимого ріпаку варто сміливо застосовувати різноманітні органічні стимулятори. Шкоди від них точно не буде, а за своєї відносно невисокої вартості ці препарати можуть забезпечити дійсно хорошу економічну віддачу. В принципі, як свідчить досвід багатьох вітчизняних господарств, своєчасне застосування якісних гуматів дає прибавки до врожайності, не гірші, аніж дорогі фунгіциди. Точніше, слід вести мову не стільки про прибавку до врожайності, скільки про можливість зберегти врожайність за стресових умов вегетації.

Насіння ріпаку – це не просто вал, а певний відсоток вмісту олії, який повинен бути не нижчим, аніж 42%. Цей показник багато в чому залежить як від погодних умов у фазі утворення стручків та наливання насіння, так і від забезпеченості рослин елементами живлення та ступенем захищеності їх від шкідників та захворювань.

Взагалі, ведучи мову про вплив погодних умов, слід мати на увазі, що цей чинник є підставою для підрахунку економічної складової вирощування ріпаку. Імовірно, що технологію догляду за посівами доведеться міняти буквально «з коліс». Так, чим спекотніше буде в період цвітіння та відчутнішим дефіцит вологи, тим менша кількість квіток зав’яжеться на посівах ріпаку. Якщо справи мають саме такий вигляд, в такому разі бажано відкорегувати свої плани у бік зниження витратної частини по догляду за озимим ріпаком.

Натомість у фазі наливання насіння озимого ріпаку маса та олійність його багато в чому залежатиме від кількості сонячних днів та тепла, звісно, що в розумних межах. Ясна річ, що ситуацію можна буде спробувати покращити, проте арсенал агронома однак буде обмежений. Тим більш, що постійно слід тримати в голові економічну складову технології.

Так, зокрема, ще у фазі бутонізації рослинам озимого ріпаку, окрім карбаміду, бору та сульфату магнію, бажано дати препарати, які містять марганець та молібден. Надалі ж у фазі формування стручків та наливання насіння не зайвим буде ще одне аналогічне внесення.

Річ у тім, що виповненість насіння ріпаку та відсоток олійності залежать також від нормальної забезпеченості рослин бором, марганцем та молібденом. Поряд із тим, у ґрунті ці елементи живлення можуть перебувати в дуже низькій кількості або ж взагалі – у недоступних для кореневої системи рослин формі. Таким чином, їх обов’язково потрібно додати по листу, активізувавши низку фізіологічних процесів всередині рослини.

На окрему увагу заслуговує фунгіцидний захист посівів озимого ріпаку в травні-червні. Навіть якщо восени були здійснені всі необхідні захисні обробки, але в березні-квітні цього не вдалося зробити, то гостро необхідно застосувати фунгіцидні препарати якомога швидше, навіть якщо не помітно візуальних ознак захворювання рослин. Адже, як відомо, коли останні починають проявлятися, вносити захисні препарати тоді вже запізно. Відповідно, прямо показана захисна обробка на початку фази бутонізації та перед цвітінням. Втім, час обробок можна корегувати – головне, щоб цвітіння та утворення стручків відбувалися у чистому, вільному від збудників захворювань середовищі.

Із інсектицидними обробками усе зрозуміло – на них ніколи не варто намагатися заощадити, і якщо існують бодай найменші підозри щодо наближення численності шкідників до порогу шкодочинності, слід негайно ж вживати заходи. Ріпак – це дуже вразлива в цьому плані культура. Якщо згаяти потрібний момент, то можна втратити значну частину посівів і, відповідно, урожаю, буквально за один день. Тому навіть, якщо нічого не показує на різке зростання кількості окремих видів шкідників і ситуація виглядає нормальною, тим не менш не варто заспокоюватися. Особливо ж перед цвітінням рослин, коли превентивне застосування інсектициду стане вельми доречним.

Ближче до початку дозрівання насіння озимого ріпаку, необхідно здійснити ретельне планування збиральної кампанії. Як відомо, стручки ріпаку дозрівають дуже нерівномірно, починаючи із верхніх ярусів рослин. Якщо залишити все, так як є, і очікувати на повне дозрівання насіння, то можна втратити значний відсоток врожаю, який просто розсиплеться із розтрісканих стручків, що достигли раніше.

Відповідно, доведеться здійснити десикацію посівів озимого ріпаку, застосувавши один із відомих на ринку препаратів. Вчасно проведена по ще гнучких стручках десикація, дозволить довести приблизно до однорідного стану стиглості принаймні 70-80% насіння, а отже, зібрати максимально повне насіння, близьке за відсотком вологості до оптимальних показників. Планувати збирання врожаю ріпаку необхідно за 10-14 днів після внесення десиканту. При цьому мати на увазі, що після застосування десиканту не повинно бути опадів упродовж 10-12 годин.

Як варіант, можна використати спеціальні препарати – стікери, котрі буквально склеюють стручки, не даючи тим розтріскатися і розсипати насіння. Однак це вже крайнощі і ріпак цілком можна зібрати у більш-менш повній мірі за допомогою традиційних заходів.

Василь Ляшенко