Як вибрати «беушний» комбайн

Навіть за мирних часів в Україні спостерігався, м’яко кажучи, дефіцит зернозбиральної техніки. Починаючи з середини червня комбайни розпочинали свій рух спочатку із півночі на південь, а потім – по мірі достигання хлібів – у зворотному напрямку. Далеко не всі фермери можуть дозволити собі придбати таку техніку, тим більш, що використовується вона лише в сезон. Тому усіма способами розраховували або на обмежений власний парк комбайнів, або ж на залучення орендних машин.

Що в цьому році коїлося як з сільгосптехнікою, так і з запасними частинами до неї, знають усі. Знавіснілі окупанти добралися й до сільгоспмашин: те, що не змогли вкрасти і вивести до себе, просто палили та розстрілювали. Поки що зарано вести мову про точний облік втрат, але чимало українських аграріїв лишилися без техніки, у тому числі і без зернозбиральних комбайнів.

На цю проблему наклався ще й дефіцит комплектуючих до усіх видів сільгосптехніки. Запчастини для тих таки комбайнів доводиться довозити з усього світу, і проблема із постачанням поки що не зникла. Навіть ті господарства, у яких все гаразд із зернозбиральними потужностями, змушені з-миру по нитці шукати фільтри та підшипники для своїх сільгоспмашин. Відповідно, успішна збиральна кампанія цьогоріч багато в чому залежатиме від цих пошуків.

Та, звісно ж, декому доведеться в терміновому порядку шукати якесь підсилення для свого зернозбирального парку. У когось комбайн згорів, а хтось і без того планував придбати нову машину. Оскільки із фінансами в багатьох фермерів нині справи кепські, то ймовірно купувати доведеться не нову машину. Оскільки «беушний» комбайн може перетворитися на справжнього кота в мішку, то пропонуємо вам немудрящі рекомендації щодо вибору машини.

Почнімо із того, що найбільш затребуваними на ринку України є зернозбиральні комбайни 5-6 відомих світових брендів. Так, на загал за них правитимуть вищу ціну, але назва виробника слугуватиме якою-не-якою гарантією якості. Машини зеленого, синього, білого та різних відтінків червоного кольору давно вже довели свою якість, і можуть розглядатися як першочергові варіанти.

Та, звісно ж, гучність бренду ще ні про що не каже. А от репутація попереднього власника – цілком. Якщо купувати комбайна в посередника, котрий привозить сільгосптехніку з-за кордону і працює офіційно впродовж років, то власником швидше за все виявиться якийсь поважний німецький чи голландський фермер. Це означатиме, що машина збирала щороку врожай на площі не більш аніж 200-300 гектарів, і при цьому за кожною напрацьованою мотогодиною слідкувала надійна сервісна компанія. Однак краще за можливості перевірити ці всі здогадки, аби не помилитися.

Якщо компанія-посередник працює на совість, то вона обов’язково перевірить отриману машину вздовж і впоперек, здійснивши повний технічний огляд та належне обслуговування. Тут варто орієнтуватися на історію роботи компанії на ринку України. Адже можуть трапитися і такі ділки, які просто підфарбують загнану на безкраїх американських ланах машину та начеплять на неї свій цінник. Додатковим маркером якості конкретного комбайна може слугувати час перебування його в Україні. Якщо він припадає пилом на майданчику дилера вже не перший рік, то це може свідчити про те, що потенційні покупці, котрі добре розбираються у техніці, чомусь забракували цю машину. А отже, не варто зв’язуватися із нею й нам.

Є різниця й у тому, де експлуатувався комбайн уже на території України. Якщо ця машина працювала в господарстві, площею кілька сотень чи тисяч гектарів, це означає, що, швидше за все, піклувалися про неї, мов про рідну дитину. Бо придбана самим власником на тяжко зароблені та довго відкладувані гроші. Якщо ж комбайн гарував на безкраїх полях агрохолдингу, то тут все може бути. Взяли, наприклад, 50 машин у лізинг, «відбарабанили» на них по п’ять років, витиснули все, що могли – і назад, давайте нові, а з цими робіть, хочете! Звісно, що це твердження стосується далеко не всіх агрохолдингів, проте відомо, що промислові масштаби вирощування супроводжуються максимальним використанням ресурсу техніки.

Також хороший продавець обов’язково надасть якусь гарантію на сам комбайн чи на ключові вузли, наприклад, двигун і трансмісію. Та ще й детально розповість, що саме вони відремонтували і що – замінили. При цьому буде забезпечене більш-менш оперативне технічне обслуговування. Якщо ж це продаж в стилі «давайте, дядьку, гроші – ми поїхали», то такий підхід говорить сам за себе.

В цьому плані ми порадимо наступне. Якщо в господарстві немає кваліфікованої людини, котра добре розбирається в комбайнах чи в сільгосптехніці загалом (таке трапляється), або ж ви не зовсім довіряєте власному судженню, то не пошкодуйте пару тисяч гривень на те, аби взяти із собою на огляд фахівця, наприклад, інженера із сервісної компанії. Це буде найкращим рішенням, яке точно окупиться.

Тепер поговоримо про тип молотильно-сепаруючого пристрою комбайна. Всього їх є три види.

Колоски зрізаються жаткою та спрямовуються в барабан, де зерно відділяється від соломи та сміття. Більша частина зерна очищається вже в барабані, а потім додатково просіваються так званими клавішами. Вважається, що клавішні комбайни найкраще підходять для роботи на полях із врожайністю до 5 т/га, де якості сировини надається другорядне значення. Існують два різновиди подібного механізму: з одним і двома барабанами. Варіант з двома барабанами дозволяє ефективніше обробляти вологе зерно.

Здійснюють більш якісну очистку зерна, але характеризуються значно вищим споживанням пального, аніж клавішні комбайни. Такі машини доцільно використовувати для роботи на полях із високою врожайністю.

Їх конструкція передбачає поєднання обладнання обох основних типів: зібрана маса спочатку очищається в роторі, а потім проходить через сито. Це дає змогу досягти максимального ступеню очищення зерна. Вони придатні для роботи за будь-яких умов, що дозволяє машинам із двома барабанами і роторним сепаратором працювати ефективно як за сухої, так і вологої погоди.

Втім, сперечатися про те, комбайни якого типу є кращими, а які гіршими – справа невдячна. Зазначимо лишень, що провідні світові виробники мають у своїх лінійках чудові і перевірені моделі різних типів. Єдине, що дійсно – клавішні комбайни краще себе показують на полях із нижчою врожайністю, а роторні – із вищою, особливо на кукурудзі.

При цьому обов’язково потрібно звернути увагу на робочу ширину жатки. Незрідка люди рекомендують розраховувати на максимально можливу ширину збирання, інакше мовляв, фермер залізе собі в кишеню. А так машина працюватиме із максимальною продуктивністю, якщо її обладнають жаткою найбільш можливої довжини. Ця теза здебільшого є правильною, проте і тут є нюанси. Річ у тім, що за умови роботи на полі із високою врожайністю, та ще й із максимальним захватом при збиранні, машина працюватиме тривалий час практично зі 100-відсотковою потужністю. Це означатиме не лише підвищену витрату дорогого нині пального, але й швидше зношування моторесурсу. До того ж, якщо умови збирання будуть чимось ускладнені (нерівним рельєфом, підвищеною вологістю, великою кількістю бур’янів), то це неминуче відобразиться на якості обмолоту і очищення зібраної маси. Також слід взяти до уваги, що далеко не на всіх полях зручно буде працювати із жаткою максимального розміру.

Окрім цього, ми повинні врахувати й особливості власної сівозміни. Навряд чи доцільно купувати заточений передусім під збирання кукурудзи комбайн, якщо у нас на полях майже повністю озимі зернові та соняшник. Краще розпитати в продавця про те, як ліпше налаштовувати машину на збирання саме цих культур. Якщо потрібно докупити решета чи освоїти оптимальні режими збирання тієї чи іншої культури.

І нарешті зауважимо, що комбайн завжди необхідно купувати повністю обслуженим та із усіма заміненими комплектуючими. Не варто покладатися на слова, що, мовляв, ви тут фільтри самі вставите, масло поміняєте і все працюватиме як годинник. Бо нам ніколи. Ні, машина повинна бути у цілковито робочому стані, в такому разі її можна буде прослухати, перевірити і побачити, що і до чого.

Іван МАРЧЕНОК