Аналізи ґрунтів: раціоналізація мінерального живлення

Точний аналіз ґрунту – обов’язкова процедура високоефективного точного землеробства в агросекторі. Регулярне його проведення як на окремих полях, так і на ділянках полів, дає змогу отримати більш об’єктивну картину потенціалу родючості ґрунтів. Окрім цього – на основі отриманих даних раціонально прораховувати норми та обсяги внесення мінеральних добрив під ту чи іншу сільгоспкультуру.

Причому наявність дійсно точних результатів аналізу ґрунту часто можуть спричинити справжні відкриття для агровиробників і різко змінити стратегію розвитку технології в їхніх господарствах.

Пригадується розмова з власником господарства на Черкащині. Підприємець всерйоз зацікавилася технологіями точного землеробства, однак, не бажаючи відразу вкладати великі кошти, звернувся до закордонних фахівців за порадою щодо плану мінерального живлення посівів. Ті, не маючи жодних точних даних, оглянули поля, розпитали фермера, що і коли вносилося, і зробили висновок, що наявний гострий дефіцит магнію. Відповідно, як зізнався аграрій, упродовж кількох років на свої поля він вносив магній буквально вагонами. Але щось було не те… Зрештою, довелося таки робити точні аналізи ґрунтів, які засвідчили, що саме магнію там ніколи не бракувало.

Ось такий простий приклад, коли через відсутність правильних даних щодо стану ґрунту підприємець втратив кілька років та мільйони гривень. Адже навіть маючи приблизні дані про вміст поживних речовин, фермер міг набагато ефективніше скорегувати мінеральне живлення рослин.

Утім, зазначимо, що існують і винятки із цього правила. Так, аналіз ґрунтів на вміст елементів живлення може бути зайвим у регіонах, де постійно наявний гострий дефіцит вологи. І де майже весь цінний потенціал ґрунту перебуває у перманентно недо- чи малодоступному стані для кореневої системи рослин. Таке трапляється в південних та східних регіонах, відповідно, у таких випадках краще вести мову про оптимізацію мінерального живлення рослин. Наприклад, застосування рідких стартових добрив та ефективних листових препаратів. І, мабуть, про пошуки альтернативних способів обробітку ґрунту, аби мати змогу якось накопичити вологу.

Ще один специфічний момент – це робота на піщаних та надто кислих ґрунтах. До речі, ці дві проблеми не зрідка можуть поєднуватися. Тобто, у першому випадку вся пожива разом із вологою швиденько проминають верхні шари ґрунту й промиваються вниз. У другому випадку – елементи живлення швидко зв’язуються й стають недоступними для кореневої системи рослин у середовищі з низьким pH. Знову ж таки визначати, скільки у нас є фосфору і скільки калію за таких умов не завжди доцільно, оскільки майже всі елементи живлення перебувають у недоступному для рослин стані. Проте, з іншого боку, все ж потрібно розуміти загальну картину, щоб мати змогу вжити належних заходів.

Наприклад, представники родини капустяних, зокрема, ріпак, погано почуваються на кислих ґрунтах у тому числі й через те, що не мають змоги споживати ключовий для їхнього розвитку мікроелемент – молібден. Його потрібно не так уже й багато, але без молібдену – ніяк. У такому разі, визначивши корінь проблеми, агроном може прийняти рішення про листове внесення мікродобрива, що містить молібден, а отже, про принаймні часткове вирішення проблеми.

Утім, слід говорити саме про часткове рішення. Бо, на жаль, більшість розрахунків мінерального живлення на наших полях – це танці довкола NPK, себто, трьох мікроелементів – азоту, фосфору і калію. Причому, іноді навіть калій не береться до уваги, і фермери прагнуть зіграти передусім на азоті, а менше – на фосфорі, щоб заощадити на міндобривах.

Водночас, замовивши повноцінний якісний аналіз ґрунтів із врахуванням факторів, що впливають на засвоєння елементів живлення, можна навіть без диференційованого внесення міндобрив подолати чимало проблем набагато ефективніше. Наприклад, у нас повсюдно ігнорується потреба ґрунтів та рослин у кальції, хоча його наявність дозволяє, зокрема, зробити доступними для посівів чимало сполук, що містять макро- та мікроелементи.

Також ми часто крізь пальці дивимося на необхідність розкислення полів, рік за роком вносимо в солідних обсягах міндобрива, що мають сильну фізіологічну кислу реакцію, наприклад, сульфат амонію. І звертаємо увагу на показник pH уже тоді, коли на полі коїться вже щось дуже неприємне, а для того, щоб подолати цю проблему, потрібно буде багато часу й грошей.

Відповідно, навіть якщо в керівництва агрокомпаній немає жодних близьких планів із розвитку технологій точного землеробства, створення карт урожайності та ін., це не означає, що аналізи ґрунтів на полях не потрібні. Навпаки, це саме той елемент точного землеробства, що нагально необхідний, і витрати на нього будуть окуповуватися впродовж багатьох років. Адже це – реальна та об’єктивна картина того, що відбувається в ґрунті, котра є орієнтиром вибору найбільш ефективної стратегії мінерального живлення – під кожну конкретну культуру.

Ясна річ, що на умовному полі, де вирощуватиметься кукурудза, за умовно більш-менш нормальних умов внесення 200-250 кг/га нітроамофоски чи діамофоски та ще 300-350 кг/га азотних добрив буде дуже непоганим варіантом для забезпечення рослин необхідною поживою. Більшість фермерів донедавна саме так і робила, особливо не заморочуючись якимись альтернативними варіантами. Адже ми заклали в ґрунт міцну основу майбутнього врожаю і якщо все буде гаразд із вологою, то отримаємо хороший результат. А те, що не засвоїться цього року, може залишиться для наступної культури.

Однак нині на фоні катастрофічного подорожчання мінеральних добрив та обмеження фінансових можливостей українських аграріїв через неможливість експортувати зібраний врожай, ситуація різко змінюється. Фермер сьогодні мусить уже рахувати кожен кілограм добрив і змушений різко скорочувати обсяги внесення мінеральних добрив. Проте без точного аналізу ґрунту лишається відкритим питання: а в який же бік і до яких меж їх обмежувати? Де пролягає ця грань, після якої вже не можна економити, і на чому економити можна, а на чому – ні?

Знову ж таки значну частину відповідей на ці запитання можна отримати якраз, замовивши аналізи ґрунтів на вміст поживних речовин. Якщо при цьому зрозуміти, наскільки доступним є той чи інший елемент живлення, у такому разі можна буде правильно визначити не лише норми внесення, а й оптимальні формуляції мінеральних добрив.

Так, за результатами нашого спілкування із численними аграріями-практиками точного землеробства, можемо сказати, що практично у всіх випадках після здійснення необхідних аналізів удавалося істотно знизити норми внесення фосфору чи калію. Також виявлявся гострий дефіцит магнію або сірки, чи того ж кальцію. Окрім цього, низький вміст у ґрунті таких мікроелементів як цинк, марганець чи молібден часто ставав причиною – поясненням незадовільних результатів по врожайності тих або інших сільгоспкультур. Це саме те, що надзвичайно складно визначити іншим, не лабораторним способом. Звісно ж, існують доволі чіткі інструкції виявлення дефіциту того чи іншого елементу живлення шляхом простого огляду посівів, стану їх листового апарату, стебел тощо. Але навіть найкращий агроном не візьметься сказати, що причина лише в цьому – це ще можуть бути ознаки захворювань рослин, негативного впливу шкідників тощо. Тому інвестувавши порівняно невеликі кошти в аналізи ґрунту, ми можемо скласти більш-менш цілісну картину. І, відповідно, правильно підібрати добрива, у тому числі знизивши норми їх внесення. У більшості випадків ми ігноруємо такі унікальні види міндобрив як калійна чи кальцієва селітра, спеціальні добрива з мікроелементами, наприклад, з бором або цинком тощо. Хоча застосування їх навіть в обмежених обсягах, у деяких випадках може стати оптимальним варіантом з точки зору як агротехнології, так і економіки.

І нарешті, ми можемо оптимізувати витрати на вирощування шляхом правильного вибору припосівних та листових добрив. Це також елемент, який може підвищити ефективність роботи агронома.

Наприкінці завважимо, що одна з головних причин небажання фермерів замовляти аналіз ґрунтів є невисока якість їх виконання, яку пропонують окремі лабораторії. Точніше, ті хто колись обпікся, отримавши явно неправильні дані, не бажає надалі за це платити. Тому, звісно ж, краще пробне тестування робити в якомога більшій кількості організацій, і надалі користуватися послугами тих лабораторій, чиї дані збігаються.

Василь Ляшенко