Без поспіху й переплати. Чому не варто затягувати з технічним обслуговуванням сільгоспмашин та підготовкою до нового сезону.

Сучасна високопродуктивна техніка коштує дорого. Вартість хорошого імпортного трактора або комбайна, починається від 200 тисяч доларів. У чималі гроші обходиться також їх експлуатація й технічне обслуговування. Тут діє чітке правило: чим вчасніше власник машини провадить усі необхідні технічні процедури й дотримується при цьому вимог виробника з експлуатації, тим вищі шанси на те, що вона працюватиме без перебоїв і матиме максимальну остаточну вартість.

На жаль, працівники господарства, а іноді й самі фермери, не завжди дотримуються елементарних вимог щодо експлуатації й обслуговування машин та агрегатів, а надто – не прислухаються до порад виробників і продавців. Хтось – через завантаженість роботою, хтось – через прагнення «заощадити», а комусь і море по коліна, мовляв, не вчіть ученого…

Звісно, що кожен має право поводитися з придбаною сільгосптехнікою на власний розсуд. Однак є моменти, на які варто звертати увагу, оскільки вони істотно позначаються на фінансах господарства.

Так, більшість дилерів сільгосптехніки саме в грудні-січні ревно закликають своїх клієнтів привезти до них техніку на технічне обслуговування або прийняти в себе інженерів, які здійснять дефектування машин. Логіка тут зрозуміла: до весняних ще добрих три місяці, немає ані черг, ані штовханини. Можна все спокійно оглянути, без поспіху замовити запчастини за нормальною ціною і все зробити. На весну в ідеальному стані буде і трактор, і розкидач добрива, і культиватор, і сівалка!

Додамо, що як ми вже неодноразово зазначали в інших матеріалах, усі календарні та кліматичні маркери нині істотно змістилися, а самі терміни виконання агротехнічних операцій можуть бути непередбачуваними. Окремі категорії техніки, у тому числі трактори з сівалками, можуть знадобитися на місяць-півтора раніше, аніж очікувалось. Тому краще все це, а надто техніку для внесення добрив і ґрунтообробку, мати під рукою в справному стані вже в грудні.

Ще одне важливе питання, що вирішується при цьому, це можливість заощадити на придбанні комплектуючих до техніки. Часто виходить так: зібрали урожай, провели осінній комплекс робіт – і загнали техніку в ангари. Тепер можна перевести подих – часу ж попереду багато...

У другій половині лютого люди нарешті прокидаються й розуміють, що їм слід терміново замовити й привезти з-за кордону вагон запчастин до десятків машин. Починається гарячка: за кордон летять термінові замовлення від дилерів, усі нервують, особливо виробники, які невсипуще, день і ніч, випускають і відвантажують комплектуючі. У терміновому порядку вони потрапляють, нарешті, до дилера і починається черговий жах: довжелезні черги на встановлення комплектуючих – бажаючих багато, бо «завтра сіяти треба». За все це задоволення, зрозуміло, ще потрібно і доплачувати, адже всі витрати, викликані терміновістю замовлення, і виробник, і дилер перекладе на покупця. Окрім цього, перед початком сезону вартість запасних частин є найвищою.

Додамо сюди ще вагомий карантинний нюанс, адже нині суттєво ускладнився весь товарообіг, особливо пов'язаний із імпортом. На все потрібно більше часу. До того ж, як ми вже переконалися, будь-якої миті десь можуть ввести черговий локдаун чи заборону на перевезення продукції. Цей чинник слід враховувати і за можливості купувати комплектуючі заздалегідь.

Тим паче, якби ми замовили запчастини до сільгосптехніки в жовтні-листопаді, то переконалися б, що ціни на багато позицій можуть бути істотно нижчими. Це пов’язано з тим, що завантаженість заводів у цей період найнижча, немає гарячки і поспіху, а відтак і якість виготовлення їх найвища.

Утім оригінальні запасні частини до сільгосптехніки використовують далеко не в усіх господарствах. Багато хто купує так звані аналоги комплектуючих, встановлює їх власними силами або із залученням сторонніх сервісників. Розрахунок тут зрозумілий: навіщо платити за фільтр 60 доларів, якщо можна встановити «фактично такий самий», віддавши за нього лише 20 доларів. Аналогічним чином вирішується й питання з оливами, робочими органами ґрунтообробних агрегатів, а часом навіть і з такими ключовими комплектуючими, як редуктори чи помпи. Працює? Працює! От і добре, а там видно буде. Керівники господарств, не зрідка, схвально сприймають подібні підходи до обслуговування машин і агрегатів, оскільки саме вони платять гроші за запасні частини, а тому завжди раді тому, щоб заощадити певну суму. Там 10 доларів, там 50 – і набігають тисячі.

Іноді такий підхід себе навіть виправдовує. Буває, дешевий робочий диск до борони NoName, забезпечує цілком пристойну живучість, у порівнянні з утричі дорожчим аналогічним виробом від «фірми». Це можна сказати й про форсунки, про невідомо-де виготовлені мастильні матеріали, і про наштамповані мільйонами на китайському заводі фільтри. Вони цілком можуть уписатися в «організм» вживаного трактора чи комбайна й забезпечити реальну економію. Однак, ключове слово тут «можуть», і в будь-якому випадку цей підхід не має ні найменшого права на існування, якщо мова йде про нові машини та агрегати.

Для прикладу візьмемо звичайні паливні та оливні фільтри, які слід замінювати в залежності від виду техніки і навантаження не рідше, аніж 2-3 рази на рік (періодичність замін – окреме питання, до якого ми звернемося трохи пізніше). Як відомо, велика частина зарубіжних виробників сільгосптехніки самостійно такі комплектуючі не виготовляють, а замовляють їх у спеціалізованих підприємствах, розташованих переважно в Китаї. Це доцільно з економічної точки зору: вигідніше налагодити якісний випуск запасних частин на конкретному заводі за кордоном, аніж будувати спеціалізоване підприємство й утримувати штат високооплачуваних фахівців у Німеччині або Франції.

Тому якщо виробник тракторів або комбайнів замовляє партію фільтрів із конкретними характеристиками, то його експерти контролюють кожен етап виробництва, не допускаючи використання неякісних матеріалів або присутності залишків промислового пилу. Логіка тут проста – наша техніка розрахована на роботу з використанням конкретних видів мастил, фільтрів з певними характеристиками тощо. У разі порушення цих умов надійність тракторів може виявитися під питанням, і це боляче вдарить по репутації виробника.

З інакшого боку, після випуску замовленої партії фірмових фільтрів для конкретного бренду, заводу нічого не заважає виготовити ще одну партію аналогічної продукції. Але це аж ніяк не означає, що вони мають аналогічну якість! Адже головне завдання в даному разі – демпінг. Це означає, що «такий же», але в кілька разів дешевший фільтр може не захистити двигун від банальної сажі, оскільки при його виготовленні крізь пальці подивилися на той чи інший процес. Або ж від металевих частинок, які зазвичай є в наявності в пальному. А ще є органіка, яка засмічує форсунки, є звичайна вода, проникнення якої в паливну систему здатна призвести до підвищеної витрати пального і подальшого виходу двигуна з ладу.

Попрацювавши рік-півтора в режимі подібної «економії», новенький трактор або комбайн може надовго вийти з ладу, а ремонт двигуна в цьому випадку обійдеться в такі гроші, яких би вистачило, щоб купувати оригінальні комплектуючі протягом усього терміну експлуатації машини.

А, може, все буде гаразд до того часу, поки трактор несподівано не зупиниться посеред поля під час посівної... Адже зовсім не факт, що в дилера в наявності виявиться потрібна запасна частина. Доводилося чути про історії, коли трактор не могли забрати з поля по два-три тижні, поки звідкілясь везли комплектуючі. У таких випадках багато залежить від якості роботи дилерської компанії, оскільки за два тижні можна й самому злітати на завод та придбати запчастину напряму, аніж чекати, поки хтось тобі привезе…

Ми поступово підходимо до ще одного ключового фактору зниження експлуатаційної вартості сільгосптехніки. Якось автор спілкувався з представником одного з відомих виробників тракторів і комбайнів. На традиційне запитання «що ви порадили б аграріям, які працюють з вашою технікою» людина відверто відповіла: будьте уважні. Якщо написано, що технічне обслуговування машини слід провадити через кожні 200 мотогодин, то дотримуйтесь цієї рекомендації, а не намагайтеся «заощадити», затягуючи до 400-500....

Але це, так би мовити, прямі втрати, викликані несвоєчасним сервісним обслуговуванням техніки. А є ще непрямі втрати: хто підрахує, скільки коштуватиме затримка з весняною посівною, нехай навіть на три-чотири дні, у той час коли на вагу золота кожна година й потрібно встигнути посіяти у вологу землю. А якщо зупиниться посеред поля комбайн у розпал збирання ранніх зернових? Пару днів – і вже можна нічого не збирати...

Звісно, що перераховані вище рекомендовані процедури не завжди вдається зробити вчасно в силу об'єктивних причин, однак існують прості організаційні

заходи, що дозволяють налагодити цей механізм.

По-перше, слід визначити чіткі терміни закупівлі запасних частин і проходження ТО, призначивши відповідальну людину, заробітна платня якої буде безпосередньо залежати від виконання поставленого завдання. По-друге, слід вимагати від дилера постійного контролю за термінами обслуговування машин і агрегатів у конкретно вашому господарстві й призначення відповідальної особи, яка раз на два тижні буде цікавитися станом техніки, потребою в комплектуючих і наближенням терміну регулярного технічного обслуговування. У такому разі догляд за технікою забиратиме відчутно менше грошей, часу і нервів, а головне – вдасться звести до мінімуму ймовірність виникнення неприємних несподіванок під час виконання сезонних робіт.

Микола ЧЕРЕДНІЧЕНКО

Рекламодавці останнього номеру