Час громадити… дрова

Такі аварійні ситуації боляче позначаються навіть на рівні окремих домогосподарств. Що робити, якщо немає світла й не працює газовий опалювальний котел? Або, наприклад, знеструмлюються різні морозилки та холодильники?

Що вже й казати про звичайне фермерське господарство, у якому сила-силенна різноманітних пристроїв, приміщень, котрі потрібно опалювати, та інших завдань, що потребують електроенергії, газу чи, принаймні, твердого палива. Припинення подачі енергетичних ресурсів до агрокомпаній навіть на один день, особливо взимку, здатне завдати великих збитків.

І очевидно, що це питання загострилося зараз, коли ми живемо в режимі «день прожили – уже добре», і будь-якої миті можуть бути пошкоджені лінії електропередач, газогони чи повністю буде порушена логістика постачання палива та сервісного обслуговування. Об’єктивно необхідно мати запасні варіанти для того, щоб забезпечити бодай базові потреби господарства за такої аварійної ситуації.

Утім, якісь варіанти можуть бути переведені із статусу запасних в основні. Адже ми побачили ситуацію на ринку пального і розуміємо, що будь-які енергоресурси можуть подорожчати вдвічі-втричі. Якщо із соляркою ще якось можна викрутитися, до мінімуму звівши обробіток ґрунту, то із електроенергією чи природним газом навряд чи так вийде. Попри всі запевнення уряду про те, що тарифи на енергоресурси не будуть зростати, особисто в автора немає сумнівів, що з осені вони полізуть угору. Що це означає для власників зерносушарок на природному газі, зрозуміло само собою. Вони й минулорічне подорожчання блакитного палива ледве витримали.

Загалом нинішня ситуація на ринку свідчить про те ж саме. По-перше, не буває так, щоб бензин та дизпальне подорожчали втричі, а природний газ залишався на місці. По-друге, якщо поцікавитися, скільки коштує сьогодні машина дров, то на голові волосся стане сторч. Знову ж таки, це ще не вечір, ближче до зими ціни на паливо почнуть зростати.

Тому вже сьогодні в межах господарства необхідно вжити низку обов’язкових кроків для зміцнення його енергетичної стійкості. І розпочати варто із ретельного аналізу реальних енергетичних потреб та витрат.

Перш за все, це звісно, використання пального під час виконання сільгоспробіт. Слід неквапом прорахувати усі заплановані польові операції та інші види застосування сільгосп- та авто техніки, визначивши ті моменти, на яких можна заощадити. Наприклад, відмовитися від глибокого обробітку ґрунту чи скоротити кількість проходів обприскувача, змішавши препарати, що вносилися раніше окремо.

Окрім цього, слід знайти способи мінімізувати крадіжки пального власним персоналом. Ця проблема добре відома і не будемо робити вигляд, що її не існує. Нещодавно ми спілкувалися з кількома власниками господарств, і вони розповіли, що за умов воєнного часу найкраще себе показує щире спілкування з працівниками. Більшість наших людей свідомі й розуміють, що війна з гострим дефіцитом ресурсів – не кращий час для крадіжок, оскільки головне нині – забезпечити народ України продуктами харчування.

Та разом із тим не зайвим буде запровадження електронних систем контролю за витратою пального – береженого, як кажуть, Бог береже.

Сушіння зерна – це окрема, і останніми роками, вельми болюча тема. Скільки коштує природний газ сьогодні, усі знають, і скільки він може коштувати в сезон сушіння зерна кукурудзи, можна лише здогадуватися. І навряд чи він подешевшає. Тому нагально важливо нині прорахувати економіку переходу на альтернативні види палива. Наразі є достатньо часу для того, щоб замовити переробку газових та рідкопаливних теплогенераторів на твердопаливні, аби оснастити ними зерносушарки. Так, для цього потрібно інвестувати кошти, але не такі вже й великі. Сьогодні фактично в кожному регіоні є більші чи менші підприємства, котрі займаються наданням таких послуг. Це можуть бути «топки» як на дровах та соломі, так і на сипучому органічному паливі – полові, трісці, подрібнених гілках тощо.

І ми радимо звернути увагу саме на солому, полову та тирсу. Річ у тім, що, як ми вже зазначали, дрова також коштують грубих грошей. І закупити та зберігати їх у достатній кількості дуже складно й дорого. Натомість ту ж таки солому можна забрати із власного поля, нехай навіть знехтувавши агротехнологією. Дуже цікавим варіантом можуть стати відходи очищення зерна чи деревообробки у якості сипучого зовсім дешевого палива. І не менш вигідним в економічному плані – подрібнені гілки із розчищених лісосмуг та заростів. Адже палити їх не можна, особливо за умов воєнного часу, тому найчастіше це добро просто лежить обабіч доріг чи захаращує поля. Придбавши спеціальний подрібнювач гілок, можна отримати практично дармове паливо як для зерносушарок, так і для опалення виробничих та офісних приміщень господарства.

Взагалі такі часи потребують неординарних рішень. Одним із таких може стати налагодження власного виробництва біодизелю з насіння ріпаку. Як виявилося, для цього не обов’язково бути власником величезного заводу: необхідне для виробництва біодизелю обладнання обійдеться в адекватні гроші. Причому в самій технології немає нічого дуже складного. Є всі підстави вважати, що невдовзі самостійним виробництвом біодизельного пального, займатиметься не один десяток агрокомпаній в Україні. Адже з одного гектара озимого ріпаку можна отримати 1000-1500 літрів чудового пального для сільгосптехніки. За сьогоднішніми мірками – це справжній скарб.

Ведучи мову про електроенергетику, слід згадати передусім про вже фактично звичні для вітчизняних агровиробників сонячні панелі. У принципі, вклавши кілька десятків тисяч доларів, можна отримати зручне та досить надійне джерело забезпечення критично важливих енергопотреб пересічного господарства. Електроенергії в такому разі вистачить і на контору, і на внутрішнє та зовнішнє освітлення, а також на функціонування технічного обладнання на кшталт міні-пилорами чи забезпечення електроживлення автоматики сушарок. Тобто, господарство буде зі світлом.

Те ж саме стосується і вітрогенераторів невеликої потужності, хоча тут справа дещо складніша.

Утім, обидва ці джерела електроенергії більшою чи меншою мірою залежать від погодних умов. Окрім цього, у регіонах, наближених до лінії фронту, встановлювати вітрогенератори чи сонячні панелі не дуже безпечно в принципі. Тому в господарстві обов’язково повинні бути в наявності один чи кілька дизельних генераторів та певний запас пального. Це найнадійніший спосіб оперативно відновити енергопостачання, наприклад, на фермі чи в ремонтних майстернях. Але, звісно ж, це зовсім недешево за нинішніх цін на пальне, хіба що дійсно виробляти біодизель самостійно.

В цьому плані варто звернути увагу на твердопаливні електрогенератори, котрі можна знайти на ринку. Це обладнання, здатне генерувати електроенергію буквально на дровах чи інших видах палива. Відверто кажучи, нам не доводилося бачити їх у дії, проте, гадаємо, що вони можуть бути цілком ефективними для задоволення енергопотреб як у приватних домогосподарствах, так і, обмежено, – в аграрних господарствах.

Також наголосимо на тому, що традиційні і, здавалося б, застарілі способи опалення приміщень, знову набувають актуальності. Це різноманітні котли на деревині та соломі, а також печі та груби для опалення конторських і виробничих приміщень. Там, де вони не використовуються і перебувають у законсервованому вигляді, їх варто відновити і прочистити. Це стосується як офісів сільгосппідприємств, так і майстерень, гаражів та складів. Адже, якщо, не доведи Господи, світла і газу не стане в сильний мороз, то кожна опалювана точка стане у великій нагоді. Навіть для того, щоб щось полагодити чи запустити в роботу.

Тому, завершуючи наш коротенький огляд, наголосимо ще раз, що в кожному господарстві вже зараз слід провести енергетичний аудит та знайти способи водночас заощадити на паливі й створити прості та ефективні способи енергоживлення й опалення в разі виникнення аварійних ситуацій. І побажаємо, щоб вони не траплялися взагалі.

Микола ЧЕРЕДНІЧЕНКО