Елеватори – битва за врожай

Ще пару років тому питання якості зернових було головним болем в основному агрономів та, частково, трейдерів. Елеватори підробляли сміття і вологу, а інше їх мало обходило. Сьогодні ситуація кардинально змінюється. Не здивує, якщо незабаром у «безземельних» комерційних елеваторів з'явиться посада агронома-консультанта, який підказуватиме фермерам, коли краще збирати врожай, які технології використовувати при вирощуванні, щоб зерно потім не пересушити і не побити при підробці, і не втратити його корисні якості.

Затребуваним також буде взаємодія зерносховищ з науковими інститутами, якщо ті навчаться робити для елеваторів технологічні карти по підробці зерна. Запустити сепаратор або зерносушарку й отримати стандартні показники — цього вже недостатньо. Чому? Давайте проаналізуємо на прикладі цього сезону.

Цього року Південна й Центральна Україна постраждала від посухи. Відповідно, елеватори цих регіонів недоотримали урожай ранніх зернових. Але втрата обсягів — це ще не всі сюрпризи сезону. У ряді областей було перевищення зернової домішки за рахунок плюсклих зерен, зустрічалися й шкідливі домішки, такі як головня. У окремих областях було перевищення кількості фузаріозних зерен. Із усім цим довелося зіткнутися елеваторам регіонів.

У більш виграшному становищі опинилися елеватори східного регіону України — у Дніпропетровській, Харківській та Луганській областях. Взагалі ж фуражна пшениця в цьому сезоні йшла з натурою 740 гр./літр, з білком — 10.3-10.9. Продовольча пшениця мала в середньому натуру 780 гр./літр, білок — 11.5 і клейковину — 20-24 одиниць.

Елеваторники відзначали, що практично половина обсягу ранніх зернових становила продовольча пшениця. З одного боку це добре, але парадокс у тому, що трейдерам на експорт потрібен найчастіше саме фураж. У підсумку, в портах в кінці жнив ціни на всі класи пшениці зрівнялися. А виробники комбікорму навіть давали за фуражну пшеницю ціну на 100 гривень вищу, ніж коштувала продовольча. В таких обставинах елеваторам доводилося шукати способи, як сформувати партію з необхідною якістю і необхідним класом та з найменшими втратами для аграріїв.

Говорячи про особливості роботи з ранніми зерновими, елеватори відзначають стислі терміни збирання врожаю. Відповідно, зерносховищам необхідно було дуже швидко прийняти весь урожай. І тут, звичайно, важливим було гарне технічне оснащення підприємств. Там, де воно слабше, було складно впоратися з поставленими задачами.

До речі, загиблі від посухи ранні зернові частково вплинуть і на роботу елеваторів з пізніми зерновими. Аграрії центральних і південних регіонів пересіяли деякі свої поля соняшником. Дозріє він трохи пізніше звичайного, і збір врожаю співпаде зі збором кукурудзи. Тому елеваторам в цих регіонах доведеться масово приймати відразу дві культури. І тут знову-таки складно буде підприємствам з обмеженими технічними можливостями.

Олійні в цьому році почали «кульгати» з ріпаку. По-перше, були проблеми з урожайністю, а, по-друге, з олійністю — і те й інше знизилося. Це також вплинуло на ціни — від низької олійності залежить вихід готової продукції, тому покупці торгувалися за дисконт.

Відігратися зерновики й елеваторники сподівалися на пізніх зернових, у тому числі на соняшнику. Однак, і тут «сталось не так як гадалося». Урожайність соняшнику в регіонах йде з дуже великою різницею — від 0,6 до 30 центнерів з гектара. Усі відзначають засміченість і низьку олійність культури, а це знову-таки втрати в грошах. Тому елеватори почали шукати відповіді на питання, про які раніше навіть не замислювалися — чи можна на зерносховищах за допомогою підробки або особливих умов зберігання поліпшити якість олійної? Практики звернулися до наукових співробітників, але ті не поспішають обнадіювати.

Доктор технічних наук, професор кафедри переробних і харчових виробництв Харківського національного технічного університету ім. Петра Василенка Ольга Шаніна, відповідаючи на це питання на сторінках сайту Elevatorist.com, сказала, що краще подбати про те, щоб не зменшити вже наявний показник олійності.

• Відмовитися від зберігання соняшнику з високою вологістю, тому що є ризик, що олійність в таких умовах ще зменшиться.
• Правильно вентилювати силоси.
• Регулювати баланс газового складу повітря в силосі, а також температуру й вологість.
• Пам'ятати про процеси, що відбуваються в самому зерні, і про домішки.

У цьому випадку дуже багато залежить від грамотності співробітників, які працюють на елеваторах. Вони повинні точно дотримуватися технології роботи з даною культурою. Необережний «крок» вліво або вправо призведе до великих втрат в якості зерна. А це знову-таки гроші. За соняшник з низькою олійністю переробники дають меншу ціну, тому погіршити й без того не найкращі показники зовсім не бажано.

Поки що елеватори не дуже радіють показникам якості й кількості зернових та олійних. Остання надія зерносховищ — кукурудза. Збирання цієї культури стартувало, але ще не в усіх регіонах, тому оцінювати ситуацію рано. Однак сезон-2020 уже став багато в чому показовим і намітив тенденції розвитку як сільгоспгалузі в цілому, так і елеваторів зокрема. На чому бажано зосередити свою увагу?

Зерносховища повинні бути готовими до роботи в складних і непередбачуваних кліматичних умовах. Виграють ті, хто зможе швидко приймати великий вал зерна. Подвійно виграють підприємства, які зможуть приймати одночасно велику кількість різних культур. Тому елеваторам, у яких приймання й зберігання — слабке місце, вже сьогодні варто задуматися про реконструкцію підприємства для роботи в наступному сезоні.

Ще один важливий фактор — це формування грамотного і злагоджено працюючого колективу. Вимоги до елеваторів підвищуються. Щоб виживати й успішно конкурувати з іншими підприємствами, потрібно вигравати не тільки в обладнанні та в ціновій політиці, а й в умінні працювати з якістю продукції. І тут уже необхідно підвищувати кваліфікацію всім, починаючи від керівництва й закінчуючи лаборантами ПТЛ.

Третій важливий момент — більш тісна зв'язка елеватора з аграріями, зокрема, з агрономами тих господарств, з якими працюють зерносховища. Безумовно, тут у виграшному становищі перебувають елеватори в складі холдингів. У них більше шансів «достукатися» до агрономічної служби та попросити, скажімо, прибрати з сівозміни сорти кукурудзи, які дуже руйнуються при підробці на елеваторі. З агрономами також можна вибудувати технологічний ланцюжок, щоб максимально зберегти олійну складову того ж соняшнику. Комерційним елеваторам доведеться більше підлаштовуватися в цьому плані й бути дуже гнучкими. І тут знову-таки багато чого буде залежати від колективу.

Одним словом, нудьгувати елеваторникам не доведеться. З’являються нові виклики, і виграє той, хто встигне вчасно переорієнтуватися й урахувати всі складові можливого успіху.

Олена Вереда