Кліматичне переозброєння

Упродовж останніх 20 років вітчизняне агровиробництво в технологічному плані здійснило кілька кроків уперед. У господарствах з’явилася сучасна імпортна техніка, використовуються найкращі ЗЗР, мінеральні добрива та елітний посівний матеріал відомих брендів. Поряд з тим за попередні ситі, а точніше, більш-менш дощові роки, сформувалися вже усталені, навіть шаблонні технології обробітку ґрунту та догляду за посівами.

Зібрали врожай, внесли гербіцид, злущили стерню, виорали, тоді вирівняли, внесли добрива, посіяли, внесли фунгіцид/інсектицид… Загалом більшість агровиробників давно вже «набили руку», підібравши під свою технологію відповідну техніку. Хороший трактор, комбайн, плуг, борона, передпосівний культиватор, розкидач, сівалка і обприскувач – усе, що потрібно для нормальної роботи. Як варіант – глибокорозпушувач замість плуга. Спрощено кажучи, якщо на полях господарства впродовж року складаються плюс-мінус нормальні для регіону погодні умови, то можна спокійно працювати таким набором техніки, не завдаючи собі зайвого клопоту й витрат.

Однак у тому й справа, що сьогодні складно сказати, які погодні умови можна вважати нормальними, а які ні. Будь-які опади, більше 5 мм, перетворюються на справжнє благословення небес. На більшій частині території України спостерігається стійка довготривала посуха. До того ж із кожним роком назрівають очевидні агрохімічні проблеми: внаслідок багаторічного внесення міндобрив та препаратів знижується родючість ґрунту, а бур’яни, шкідники та збудники захворювань рослин поступово виробляють резистентність до препаратів.

Тому хочемо того чи ні, дедалі частіше виникає потреба круто змінювати технологію, виконуючи ту чи іншу, не зрідка незаплановану операцію. Наприклад, запустити в кукурудзу, у якій не спрацював гербіцид, просапний культиватор чи внести рідкі добрива. Більшість агровиробників чудово розуміє, що це потрібно, проте, на жаль, далеко не всі вони мають для цього відповідну техніку. Тому пропонуємо короткий огляд агрегатів, котрі варто б мати в господарстві. І не всі вони коштують захмарні гроші.

Ці відносно прості з конструктивної точки агрегати, котрі фермери зазвичай називають «рубаками», набувають дедалі більшого поширення в Україні, особливо в степових регіонах. Важкий коток, оснащений декількома потужними ножами, дає змогу оптимально вирішити проблему з твердими стеблами та кореневищами, що лишаються на полі після збирання соняшнику й кукурудзи. Не потрібно нічого вигадувати або ж палити стерню. «Рубака» перетворить це все паліччя на більш-менш дрібну солому, яку легше буде і передискувати, і приорати.

Це рішення найкраще підходить для посушливого регіону. Як зізнається багато фермерів, іноді земля на полі, вкритому пожнивними залишками, перетворюється на «бетон». Запускаючи за таких умов класичну важку борону із великими дисками, ми ризикуємо просто наробити грудок і втратити останні краплі вологи. Диски великого діаметра вгризаються в землю й нагортають кучугури ґрунту упереміш із не подрібненими пожнивними рештками. Натомість хороший агрегат із невеликими дисками спрацює саме по верхньому шару, «розібравшись» як із стернею, так і з посівним горизонтом.

Сьогодні ця технологія стрімко набуває популярності в південних областях України, оскільки дає змогу оптимально підготувати верхній шар ґрунту до сівби, мінімізуючи втрати вологи. Як стверджують фермери, котрі практикують «вертикалку» не перший рік, велика кількість мікротріщин в землі, перетворює її на «губку»: вода відразу всотується вниз, натомість істотно нижчим є випаровування. Єдина засторога – перед тим як запустити в поле агрегат для вертикального обробітку ґрунту, потрібно знищити бур’яни, скажімо, гербіцидом і працювати по вже чистому полі.

За нашими спостереженнями вертикальний обробіток ґрунту може вільно поєднуватися з іншими технологіями, залежно від планів агровиробника й стану поля. Тому його застосування може стати оптимальним варіантом для подолання проблемної ситуації на полі.

Якщо мова йде про сівбу ріпаку за умов дефіциту вологи, відразу пригадується успішне застосування сівалок, що провадять висів за технологією стрип-тілл, точніше, за одним із її різновидів. Такий агрегат ідеально розпушує ґрунт, витягуючи вологу з глибших шарів, і кладе насіння у вологу землю. Водночас провадиться внесення міндобрив на горизонт, у якому надалі розвиватиметься коренева система рослин. Звісно, що без дощу нічого не буде, однак якщо восени випадуть якісь опади, то у таких сходів ріпаку набагато вищі шанси вижити й дати прийнятний врожай.

Ще один тип агрегатів, за якими вже починає вилаштовуватися черга з фермерів. Добре, що їх сьогодні випускають як вітчизняні, так і західні виробники. Діапазон застосування ротаційних борін дуже широкий. Ними обробляють посіви озимих культур, готують поле під сівбу ярових, а також боронують їх сходи. Сюди ж віднесемо й борони, що здійснюють так зване вичісування посівів озимих культур. За допомогою агрегатів цього типу агроном має змогу швидко виправити наслідки такої кліматичної несподіванки як утворення кірки на поверхні ґрунту. Вона виникає через швидке підвищення температури й сонячної активності навесні, особливо на вологому ґрунті. Якщо цією проблемою знехтувати, то можна буквально втрати посіви – рослини просто задихнуться.

Дедалі більшого значення після теплих зим набуває вже згадуване вичісування посівів від змертвілих залишків рослин, крупних пожнивних решток тощо. У них зазвичай ховаються шкідники та збудники захворювань, що істотно полегшує подальший догляд за посівами.

І нарешті завдяки якісному розпушуванню ґрунту коренева система рослин отримує покращений доступ до повітря, а отже, і до атмосферного азоту. Якщо ротаційний обробіток провадиться після підживлення посівів гранульованими добривами за допомогою розкидача, то ми ще й покращимо їх засвоєння, змішавши з ґрунтом.

Це добре відомий тип ґрунтообробних агрегатів, що починає повертати колишню популярність. Адже гербіцид може не спрацювати, й причин тому безліч: низька якість препарату, неправильне внесення, дефіцит вологи, резистентність бур’янів чи висока ціна гарантовано ефективного препарату… Натомість проти гострої сталевої лапи жодна резистентність не допоможе! Одно чи дворазовий прохід міжрядного культиватора дасть змогу розібратися із не менш аніж 50-60% бур’янів на полі. При цьому водночас здійснюється розпушення ґрунту безпосередньо на рівні зони розвитку кореневої системи молодих сходів рослин. Головне, налаштувати роботу таким чином, щоб ці корені не пошкодити.

Однак переваги просапного культиватора далебі не обмежуються лише ліквідацією бур’янів у міжряддях та розпушуванням ґрунту. Адже це чудовий спосіб підживити посіви просапних культур у період їх стрімкого розвитку. Зокрема, враховуючи, що кукурудза полюбляє пролонговане азотне живлення, внести карбамід чи сульфат амонію в міжряддя. Або ж дати доступний фосфор просто в ґрунт на соняшнику. Варіантів безліч. Головне, обладнати агрегат місткістю для добрив та оснащенням для їх внесення під час роботи.

Утім, головне завдання просапного культиватора – нищити бур’яни й розпушувати ґрунт. Для того щоб давати добрива в міжряддя, краще використовувати спеціальний аплікатор для внутрішньоґрунтового підживлення рослин. Якщо років чотири тому ця техніка на ринку України пропонувалася винятково зарубіжна за серйозними цінами, то сьогодні її випуск освоїли вже й вітчизняні виробники.

Це спеціальний агрегат, що рухається міжряддями і вносить у ґрунт на задану глибину або гранульовані, або рідкі добрива. Частіше останні. Тобто, фермер може орієнтуватися по погодній ситуації й залежно від стану посівів прийняти рішення про додаткове підживлення. Наприклад, ми вносимо мінімальну кількість азотних добрив під передпосівний обробіток для кукурудзи. Немає опадів – нічого не чіпаємо, оскільки зайвий азот в такому разі лише нашкодить. Очікуються дощі – запускаємо в поле підживлювач, котрий внесе в міжряддя азот із сіркою в рідкому вигляді, що позитивно позначиться на фінальній врожайності посівів.

Якщо потрібно, додаємо до суміші фосфор та цинк, а також інші необхідні елементи живлення. Себто діємо по ситуації, не витрачаючи жодного зайвого грама діючої речовини і вносячи підживлення в максимально ефективному вигляді.

Насадки на форсунки обприскувача для прикореневого підживлення рослин

Знову ж таки, найчастіше ця американська технологія застосовується на посівах кукурудзи. Її суть полягає у тому, що за відсутності спеціального підживлювача його роль виконує звичайний обприскувач (краще самохідний). На його форсунки вдягаються насадки-шланги, що «волочаться» по землі по лінії розташування рядів стебел кукурудзи. Таким чином до прикореневої зони рослин потрапляє КАС. Звісно, якщо не буде дощу, то така технологічна операція буде малоефективною, однак якщо піде бодай невеличкий дощик то рослини отримають архіважливий для них доступний азот у період найвищої потреби в цьому елементі живлення.

Ще одна одиниця техніки, що впродовж останніх років довела свою ефективність. Це буквально склад для зерна на колесах, місткість якого повинна бути кратною до обсягу бункера комбайна. Наявність такого бункера-перевантажувача на полі, агрегатованого з трактором, дає змогу істотно підвищити продуктивність зернозбиральних комбайнів і полегшити логістику зібраного врожаю. Річ у тому що комбайн практично не сходить із дистанції. До нього просто підвозять перевантажувач. Завдяки тому, що такий агрегат вміщає від двох до чотирьох бункерів комбайна, це дає змогу спокійно дочекатися автомобіля-зерновоза, котрий перевозить зібране збіжжя на тік. Робота не зупиняється ані на мить.

Микола ЧЕРЕДНІЧЕНКО