Марек Ружняк, власник компанії Mzuri: Я просто фермер!

Нещодавно під час святкування 5-річчя офіційного дилера Mzuri в Україні – компанії B.T.A. Group, Марек Ружняк дещо неочікувано поділився з гостями свята деякими подробицями своєї трудової біографії та думками щодо розвитку аграрного бізнесу загалом. Було справді цікаво. Наводимо кілька фрагментів із виступу Марека Ружняка.

Отже, я просто фермер. Народився в 1972 році в такому глухому польському селі, що про нього не всі чули вже на відстані 10 кілометрів. Моя родина обробляє там землю впродовж більше ніж чотирьох поколінь. Зрозуміло, що вже змалку я знав землю. З чотирьох років батьки вже брали мене на поле, потрібно було обробляти 22 гектари.

Із найтяжчої роботи, що запам’яталася з дитинства, було сапання буряків. Я наситився буряками так, що й досі зовсім не вживаю цукру. Уже в дитинстві доводилося багато фізично працювати – і сапою, і вилами, і заступом. У мене дві сестри, а я, виходить, один син у батьків. Тому батько, звісно, найважчу роботу перекладав на мене. Відтоді я й полюбив землю, вона для мене буквально свята!

Уже тоді я часто говорив батькові, що ми неправильно працюємо, адже важку фізичну роботу можна було механізувати. З другого боку, я на все життя засвоїв і той край, де я виріс, де мої корені, і як виглядає сільське господарство.

Після школи – аграрний технікум. Це було ще в соціалістичні часи. Чому я там міг навчитися? Ніхто не казав, що слід по-новому ставитися до землі, до вирощування культур – 95% тих знань, що там давали, були безнадійно застарілими. Викладач казав одне, а ми натомість просили: розкажіть нам про техніку, що використовується на Заході. Пригадую, колись нам розповідали, що для збирання врожаю на площі 1400 га потрібно 10 чи навіть 15 вітчизняних комбайнів. А ми казали: таж для такої площі достатньо одного хорошого сучасного комбайна, розкажіть нам краще про нього...

Подекуди такий підхід побутує й досі. Кілька років тому я приїхав до однієї пострадянської країни й домовився про зустріч із високопосадовцем із міністерства сільського господарства, аби розповісти йому про технологію про-тілл. Він слухав, мене слухав, а тоді дістав із шафи книгу. «Знаєте, що це таке? Регламенти польових робіт – ось тут все написано! Як треба землю орати, як дискувати, сіяти – все». Я дивився на книгу, а вона видана в 1952 році… Кажу: а ви знаєте, що в 1952 році люди ще навіть не думали, що полетять у космос, а сьогодні вже фактично туди путівку можна купити.

Отже, закінчив я аграрний технікум, потім університет і поїхав на практику до Німеччини. Ось тут у мене й розплющилися очі! Я побачив, що є інші машини, інші технології, що можна працювати зовсім інакше! Знаєте, із кожної поїздки, кожної зустрічі потрібно виносити щось корисне: досвід, думки, підходи… Я повернувся додому й зовсім по-іншому поглянув на сільське господарство, на ферму мого батька.

Відтоді я почав продавати техніку з Німеччини, а разом з тим випробовувати різні машини та агрегати на своїх полях, розширювати площі в обробітку. Але з часом зрозумів, що робота цієї техніки мене не завжди влаштовувала. Чим більше в мене було землі, тим більше виникало проблем, а класичною технологією потрібно було робити багато проходів техніки: оранка, дискування, культивація… Це великі витрати та втрата дорогоцінного часу. Земля у нас глиниста, а знизу пісок. Виходило, що на пагорбах не сходила ані пшениця, ані ріпак, хоча потенціал родючості ґрунтів у тих місцях був найвищий. Я довго шукав і випробовував агрегати різної конструкції. Доходило до того, що сіяв ріпак… глибокорозпушувачем. І результат у порівнянні із класичною технологією виходив кращий.

У 2011 році я побачив один із перших роликів про сівалки Mzuri. Побачене тоді мене настільки вразило, що я відразу ж поїхав до їх творця – Мартіна Лоле. Втім, Мартін не просто блискучий конструктор, а ще й класний агроном. Це дуже важливо, коли людина розуміє, що й для чого саме вона щось робить. Це можна порівняти з винаходом колеса людством. Сама по собі ідея колеса не така вже й складна, але важливо було комусь ефективно використати його, створити конструкцію для його роботи. Потрібна була людина, яка все це вигадає. Так само й тут. Принципи роботи Mzuri на перший погляд зрозумілі й прості: тут глибоке рихлення, одночасне внесення добрив, анкерний сошник, прикочувальне колесо. Але спробуйте поєднати це в цілісній високоефективній композиції!

Я відразу ж придбав дві сівалки Mzuri й привіз їх на випробування до Польщі. Почав зустрічатися з людьми, проводити демонстрації, робити якісь висновки для себе. Дуже важливо розуміти, що ефективність кожної технології залежить від конкретних умов роботи. Так, коли ми почали постачати Mzuri до України, у деяких фермерів виникали ускладнення: там колесо відпало, там ще якась поломка. Я розмовляв із Мартіном і казав: ти обов’язково повинен приїхати до України й побачити все на власні очі. Тут специфічні ґрунтово-кліматичні умови, не такі як у Великобританії або в Польщі. Тоді ти зможеш внести правильні корективи. Ми так і зробили, і це дало відмінні результати щодо подальшого вдосконалення нашої техніки.

Згодом Мартін зізнався, що в нього хочуть викупити виробництво Mzuri. Одна американська компанія давала добрі гроші. Але Мартін не дуже хотів це робити, оскільки метою того придбання було подальше закриття проекту. Mzuri набирала популярності серед фермерів, тому виробники традиційних ґрунтообробних агрегатів занепокоїлися й вирішили прибрати потенційного конкурента. Виходячи з цього, Мартін запропонував придбати Mzuri саме мені, і ми дійшли згоди, чому я дуже радий.

Звісно ж, мені приємно чути від вас винятково хороші відгуки про наші сівалки. Але це життя – для того, щоб рухатися вперед, потрібно знати, які в тебе є слабкі сторони. Тому я завжди буду радий почути від аграріїв об’єктивну інформацію про роботу нашої техніки, а також різні рацпропозиції. Це наша спільна справа. Є теорія, а є практика: погода, особливості ґрунтів, людський фактор, особливо останнє. У мене сьогодні на фермі на 1200 гектарах працює лише двоє найманих працівників. Ці люди – кращі із кращих, і я дуже довго йшов до того, щоб знайти саме таких відповідальних та кваліфікованих спеціалістів. Під час жнив їм допомагають збирати врожай мої сини.

У перші роки випробувань сівалок Mzuri я наробив багато помилок, тому сьогодні я не дивуюся, якщо хтось із фермерів приходить до нас і каже: ні, ця технологія у нас не працює… Я це все давно пройшов сам, і знаю, наприклад, що на полі перед сівбою не можна працювати нічим, окрім штригельної борони, яка ретельно подрібнює та рівномірно розподіляє по поверхні поля пожнивні рештки. Але це потрібно робити не через день, і не через два після збирання культури-попередника, а відразу ж за комбайном. Я також свого часу помилився й намагався провадити мілке дискування чи культивацію. Цього не можна робити, як і змішувати солому з ґрунтом. Солома забирає дорогоцінну вологу та азот. Ми підраховували, що в такому разі солома забирає до 50 кг/га д. р. азоту.

Тому потрібно просто вчасно та якісно подрібнити й розподілити солому по поверхні поля. У такому разі там також не заводитимуться гризуни. Відмова від суцільного глибокого обробітку з роками позитивно відобразиться й на структурі ґрунту. Тому ми нарізаємо вузькі смуги на полі й не заважаємо ґрунтовій біоті жити й розвиватися. Ясно, що це процес не миттєвий і за рік ми не досягнемо бажаного результату. Необхідно роками терпляче впроваджувати технологію, і як показує успішній досвід багатьох фермерів, в тому числі і в Україні, результат буде.

У 2017 році ми прийняли рішення, що будемо поглиблено вивчати технологію pro-till, оскільки її ефективність безпосередньо залежить від урахування різних факторів. Агроном може прийняти правильне рішення, коли в нього є достатньо інформації про температуру, вітер, вологість тощо. І він буде знати, наприклад, обробляти посіви сьогодні чи завтра, наскільки високою є ймовірність приморозків тощо. Нам потрібно знати, як працює наша технологія за ґрунтово-кліматичних умов у різних країнах та регіонах. У 2018 році ми побудували центр досліджень, який дає змогу нам цю інформацію отримувати. У нас є 250 га дослідних полів, на яких ми закладаємо до 150 різних дослідів із різними умовами вирощування. У нас є спеціальні трубки з камерами, що дають змогу стежити за розвитком кореневої системи рослин у режимі реального часу.

Наприклад, у цьому сезоні перший рік ми заклали досліди з точного висіву кукурудзи. Маємо перші позитивні результати, але це лише перший рік випробувань, тому говорити про це зарано. Наш агрегат закладає два види добрив просто під кукурудзу, скажімо, амофос та карбамід. При цьому можна це робити навіть диференційовано. Як виявилося, удвічі нижча, у порівнянні з традиційним способом, норма добрив, закладена просто під корінь забезпечує, як мінімум, не нижчі показники врожайності. Тобто, ми витрачаємо 200 кг/га карбаміду там, де мали б внести 400 кг/га. Завдяки вищій ефективності засвоєння діючої речовини – до 95% – фермер має змогу використати удвічі меншу кількість добрив. Це величезна економія коштів. Тому ми будемо провадити дослідження в цьому напрямку й надалі.

На завершення зазначу, що в Європі з 2023 року діятиме спеціальна екологічна програма GreenDeal, спрямована на заохочення фермерів до зниження викидів вуглекислого газу в атмосферу. Підраховано, що нині саме сільське господарство є найбільшим забруднювачем атмосфери, оскільки з кожного гектара обробленого ґрунту туди потрапляє певна кількість вуглецю. Ми провадимо відповідні вимірювання й виявили, що наша технологія забезпечує у 8 разів нижчі викиди вуглецю порівняно з традиційною. Тобто, застосування Mzuri дає змогу упевнено відповідати всім стандартам GreenDeal.

Хоча Україна поки не входить до складу Євросоюзу, я переконаний, що ця інформація буде корисною й для українських аграріїв. Річ у тім, що продукція, вирощена за GreenDeal, матиме підвищений попит на ринках країн Близького Сходу і пропонуватиметься за підвищеною ціною. Тому ті українські агрокомпанії, які впровадять ці стандарти на своїх полях, матимуть змогу істотно підвищити рентабельність вирощування сільгоспкультур. І я щиро радий, що це можна зробити за допомогою нашої технології.