На що слід звернути увагу перед спорудженням власного зерносховища?

Однак, на жаль, не для всіх, оскільки ще чимало українських господарств не має де зберігати більшу частину врожаю. Отже змушені або продавати зерно просто з-під комбайна, або ж возити його на сторонні елеватори, відчутно витрачаючись на логістику та оплату послуг доробки й зберігання зерна.

Утім, ситуація тут дещо поліпшилася. Років 4-5 тому чимало керівників господарств розпочали створення власних потужностей для очищення, сушіння й зберігання врожаю. Хтось уклав у справу грубі гроші, зробив усе на сучасний лад й навіть із запасом, а хтось обмежився удосконаленням підлогових складів і недорого обладнання. Діло хазяйське: кожен розраховує на власні можливості й потреби…

Поміркуємо про те, як було б краще в тій ситуації, коли агровиробник хоче самостійно доробляти й зберігати зерно, однак сумнівається. Адже на ринку не бракує ні металевих силосів, ні сушарок, ні очисного й транспортного обладнання. А тут ще вибір палива, постачальників обладнання, сервісу й багато іншого. Бо ж трапляється, що людина гроші заплатить, а натомість отримує майже непрацюючу сушарку та абияк зліплений силос.

Почнімо з того, що проект майбутнього комплексу для зберігання зерна «на коліні» не робиться. В Україні не так багато організацій, де працюють по-справжньому грамотні фахівці, здатні спроектувати усю композицію так, щоб усе було зручно й надійно. Крім іншого, технічний проект повинен враховувати особливості місцевості, наявність інших споруд, простір та інше. Тому бажано завітати в гості до сусідів, які вже збудували свої зерносховища, і поцікавитися, хто їм все планував.

Заодно слід подумати про те, яким ми бачимо призначення власного зерносховища. Просто зберігати власний врожай у тих обсягах, котрі вирощуються на даний момент? Зробити запас відсотків на 20-30% з урахуванням потенційного розширення посівних площ? Надавати також послуги сусіднім фермерським господарствам?

І поряд з тим: на зберігання якої продукції це все буде розраховано: товарне фуражне зерно, хлібопекарське зерно, пивоварний ячмінь, посівний матеріал, щось іще?

Відповідним чином потрібно планувати потужності силосів та зерносушарок, якість та особливості обладнання, а також його місце розташування. Адже, наприклад, якщо ми побажаємо заробити, приймаючи зерно від сусідів, то маємо розрахувати оптимальну точку, до якої буде найзручніше довозити зерно з усієї округи. Щоб запобігти при скупчення вантажівок із зерном на під’їздах.

Звісно, що якщо дозволяють кошти, краще будувати сховище із певним запасом продуктивності. Але однаково потрібно взяти ручку й папір і бодай приблизно прорахувати всі цифри. Що ми заощадимо в порівнянні з нинішнім станом речей і чи вдасться щось заробити на наданні послуг. Втім, як свідчить досвід, більшість господарств, навіть збудувавши досить велике зерносховище, все одно не може там умістити все власне зерно, а на щось більше – грошей не вистачає. Тому доводиться пристосовувати старі підлогові склади і поліетиленові рукави.

На ринку України працюють десятки виробників металевих силосів, як вітчизняних, так і зарубіжних. Більшість із них пропонують дійсно якісну продукцію, яка, залежно від бренду, може істотно відрізнятися ціною. Якщо вести розмову про іноземного виробника, то в даному разі багато залежить від того, наскільки широко його продукція представлена в Україні. Річ у тім, що як металеві силоси, так і сушарки потребують регулярного обстеження. Завжди щось десь потрібно оглянути, доробити чи модернізувати. Тому бажано, щоб можна було будь-якої миті викликати технічних представників компанії.

Вітчизняні виробники силосів мають у порівнянні з зарубіжними дві істотні переваги. По-перше, як правило, відчутно нижча вартість устаткування. По-друге, їхні заводи розташовані в Україні, а тому можна туди регулярно навідуватись, слідкувати за виробництвом, щось удосконалювати. Власне, і викликати інженерів на об’єкт у разі чого. У зв’язку з цим згадується розповідь керівника великого господарства на Вінниччині про те, як він обирав постачальника силосів.

Заїхав на один завод, а там – усе чорне, неквапом ходять люди в засмальцьованих куфайках, бруд… Думаю собі, якщо вони так ставляться до власного підприємства, то і моє замовлення виконуватимуть так само. Поїхав до конкурентів, а там все просто блищить. Замовив, звісно, у них і досі жодного разу не пошкодував!

Якось так воно і є. Хорошу компанію, як правило, можна розпізнати із першого погляду.

Не менше нюансів виникає і щодо вибору зерносушарок. Не будемо вдаватися в їх конструктивні нюанси, натомість кинемо оком на універсальні моменти. Знаєте, який тип зерносушарок користується найвищою популярністю у вітчизняних середніх господарствах? Це мобільні зерносушарки. В принципі дещо дивно, тому що це далеко не найпотужніші і не найдосконаліші з технологічної точки зору агрегати. Але… Для того, щоб почати на них працювати, не потрібно будувати фундамент, складати проект, отримувати дозволи тощо. Ну, і коштує вона порівняно недорого.

Оскільки наші агровиробники працюють на орендованих землях, причому незрозуміло який ринок землі на носі, у багатьох із них існують очевидні побоювання, що орних земель у них може поменшати. А хтось взагалі непокоїться, що доведеться зачиняти «контору», бо сусідній холдинг проковтне його село і не помітить… Що тоді робити із нерухомим обладнанням? Натомість мобільну зерносушарку можна вчепити до трактора і перевезти деінде чи продати.

До речі, аналогічною перевагою відзначаються поліетиленові рукави для зберігання зерна. Штука трохи марудна, якщо потрібно зберігати тисячі чи десятки тисяч тонн зерна, оскільки в один рукав входить від 200 до 400 т збіжжя. Зате їх можна закладати на зберігання практично будь-де, аби майданчик був більш-менш рівний. І силосів будувати не треба.

Повертаючись до вибору типу сушарки, згадаємо про паливо для них. Газ природний, газ зріджений, солярка, дрова, солома, полова, пелети… Усім хочеться подешевше, але при цьому багато хто обирає саме зручність, себто, підключений природний газ. Дорого, але не потрібно нічого підвозити, нагрівання зерна рівномірне, нічого не чадить, і робота йде за планом. Це все чудово, але далеко не всі мають змогу спокійно підключитися до газової мережі. Іноді за це взагалі просять фантастичні кошти. Тому на цей момент слід зважати.

Ефективність сушіння зерна на дровах чи соломі безпосередньо залежить від наявності сировини та якості самої сушарки. Неодноразово доводилося чути нарікання на те, що нова сушарка висушує, умовно кажучи, не 300 т за добу, а ледь 100… При цьому виробник сушарки відхрещується від проблеми, мовляв, це у вас дрова мокрі чи зерно якесь не таке…

До того ж, дров настачити дуже складно. Натомість солому ліпше використовувати безпосередньо на полі в якості цінного органічного добрива. Якщо вже вести мову про сушіння зерна на альтернативних видах палива, то краще звернути увагу на полову. Нам неодноразово доводилося бувати у господарствах, і навіть на великому елеваторі у Тернопільській області, де зерно сушать відходами після очищення зерна. Так би мовити, два в одному: ретельне очищення зібраної маси дає змогу отримувати безкоштовне паливо для зерносушарок.

Як уже згадувалося, при виборі моделі зерносушарки дуже важливо передбачити, наскільки зручною буде експлуатація і хто буде її налаштовувати в разі чого. Колись довелося почути повчальну історію про те, що сервісне обслуговування новенької суперпросунутої зерносушарки довелося здійснювати по… скайпу з-за кордону. Виявилося, що у продавця взагалі не було фахівців, які могли б усе зробити на місці. У принципі всі нормальні виробники зерносушарок сьогодні виходять на прямий контакт із фермером, у тому числі закордонні. Можна зустрітися хоч із власником відомої компанії-виробника, усе з ним обговорити, обрати бажану конфігурацію й бути певними у тому, що він проконтролює, щоб із сервісом не виникало жодних проблем. Якщо ж хтось пропонує «кота в мішку», тобто малюнок із каталога, та ще й із передоплатою, то краще з такою «конторою» не зв’язуватися.

Останніми роками вітчизняні фермери звертають активну увагу на такий момент як установлення ефективного зерноочисного обладнання в господарстві. Річ у тім, що в деяких випадках якісне очищення зерна дає змогу взагалі обійтися без сушіння в разі незначного перевищення вологості зібраного врожаю. У всякому разі воно дає змогу відчутно знизити витрати на сушіння й отримати на виході зерно, чисте від домішок. Це важливо не лише при його продажі, але й довготривалому зберіганні, оскільки покращує фітосанітарний стан маси. Відповідно, організовувати власне зберігання зерна в господарстві бажано саме з придбання хорошого сепаратора. Це дасть певний ефект.

І наприкінці зауважимо, що нам доводилося зустрічати різні практики облаштування зерносховища в господарстві. Хтось вклався по максимуму, замовивши найкраще обладнання, і правильно зробив. А хтось поміркував і викрутився, пристосувавши старі гаражі чи змонтувавши дешеву каркасну конструкцію із металопрофілю. І не можна сказати, хто більше виграв, адже завдання та можливості у всіх різні. Та найголовніший чинник у цій справі, на нашу думку – це люди. Хоча сучасний елеватор можна автоматизувати ледь не на 100%, ключові точки, які визначають його рентабельність, залежать від компетентності та відповідальності персоналу. Процес сушіння зерна, ваги, облік, догляд за зерном у силосі – це дуже відповідальні завдання, які відкривають величезний простір для зловживань та звичайної халатності. Тому ще більше значення, аніж вибір обладнання, має підбір надійних працівників.

Микола ЧЕРЕДНІЧЕНКО