Найгірше попереду, і це не друга/третя хвиля корона вірусу.

Але ж якби тільки це. Пандемія (глобальна епідемія) коронавірусу викликала економічну кризу по всьому світу. І байдуже, приймалися жорсткі обмежувальні карантинні заходи, як от в Італії, Іспанії, Франції або Великій Британії, чи надзвичайно легкі, як у Швеції чи Білорусі, падіння економік країн по всьому світу експерти оцінюють від 5 (в найкращому випадку) до 25-30 відсотків.

Що це означає? Це означає банкрутство бізнесів, стрімке зростання безробіття, суттєве скорочення доходів працюючих. Причому постраждають всі сектори економіки без виключення: просто якісь постраждають більше, а якісь менше, наслідком чого, стане стрімке падіння купівельної спроможності більшої частини населення. Безумовно, будуть якісь поодинокі випадки навіть збагачення, як, наприклад, у американських гіганта інтернет-торгівлі Amazon, соціальної мережі Facebook або інтернет-гіганта Google.

Жорсткість прийнятих обмежувальних заходів напряму пов’язана зі швидкістю падіння економік: повільного – у випадку легких обмежень (що дає змогу населенню поступово адаптуватися до нового порядку) та стрімкого, що викликає шок, котрий може стати фатальним, як для економік країн, так і їхнього населення, у випадку жорстких обмежень.

І це є наслідком глобалізації світової економіки: всі зав’язані на всіх. Падіння доходів змусить людей відмовлятися від придбання нових автомобілів, холодильників, пральних машин тощо, котрі складаються на заводах їхніх країн з комплектуючих, вироблених в інших країнах, що потягне там, в свою чергу, скорочення виробництва і робочих місць. І так далі по всій довжині ланцюга виробництва від кінцевого продукту до сировини. Падіння доходів призведе до стрімкого падіння туризму, а отже банкрутства чи суттєвого скорочення робочих місць в транспортних галузях, готельному та ресторанному бізнесі, індустрії розваг.

Але якщо в країнах «першого світу» уряди намагаються якось пом’якшити наслідки економічної кризи, вливаючи трильйони (тисячі мільярдів!) доларів/євро в свої економіки, щоб хоч якось зберегти робочі місця та доходи своїх громадян, то бідним країнам «світить» повний колапс, включаючи загрозу широкомасштабного голоду.

(І навіть на прикладі такої багатої країни, як США, можна побачити спалах насильства, викликаного багатьма чинниками, в тому числі стрімким погіршенням психічного стану населення через втрату доходів, сидінні практично під домашнім арештом протягом кількох місяців, зловживанні алкоголем та наркотиками.)

(«Розчистіть поле битви і дайте мені подивитися на зиск від нашої перемоги.»
Слова з пісні Battlefield британської супер-рок групи Emerson, Lake & Palmer.)

Однією з таких зубожілих країн є Україна. І опинилася вона в нинішній катастрофічній ситуації, в тому числі, через безвідповідальне запровадження жорсткого карантину вкрай, м’яко кажучи, некомпетентним урядом. (І при цьому, що найдивніше, Президент України байдуже за цим спостерігав і навіть заохочував уряд). Якщо в уряду не було грошей пом’якшити населенню перебування на карантині, втрати робочих місць і доходів (бо одноразова виплата 1000 гривень або 37 доларів за три місяці – це просто знущання), то не треба було його запроваджувати взагалі – нехай би все плило, як Бог дасть: як не помруть, то виживуть. Не зупиняти одномиттєво по всій країні транспорт, не закривати підприємства з промислового виробництва, торгівлі та надання послуг. Більшість із них би все одно збанкрутували та закрилися, але люди би якось поступово пристосувалися. Натомість уряд Деніса Шмигаля вирішив нанести економіці країни coup de grâce (удар милосердя (фр.)) аби та «не мучилася».

Тут я хочу окрім некомпетентності уряду ще й підкреслити його підлість.

При запровадженні карантину населенню було заборонено відвідувати парки, ліси, прибережні зони і спортивні та дитячі майданчики, хоча саме це мало бути чудовою профілактикою проти поширення коронавірусу: чисте повітря, сонячний ультрафіолет, фізичні вправи. Але уряд вирішив інакше. І знаєте чому? Відповідь на це запитання дав, якби це делікатніше висловитися, дуже своєрідний заступник міністра охорони здоров’я Віктор Ляшко:

Парки та сквери на період карантину в Україні закривали не стільки для впливу на епідеміологічний процес, як для психологічного ефекту на людей. Про це в ефірі телеканалу «Україна 24» повідомив головний санітарний лікар Віктор Ляшко.

«Завдяки цьому психологічному ефекту у людей з'явилося відчуття небезпеки і необхідності дотримання карантинних заходів, які впроваджував уряд», – сказав Ляшко.

За його словами, цю практику перейняли у інших країн.

«Коли я спочатку аналізував ті заходи, які впроваджувались в Китайській Народній Республіці, потім в Італії, також з точки зору епідеміології думав, а навіщо вони це роблять. Якщо це крапельна інфекція, вона не впливає, наприклад, на ці шляхи передачі. Потім, коли починали аналізувати, почали спілкуватися через послів з епідеміологами, вони розповідали, що люди не бачать, це невидима інфекція, потрібно створити психологічний якийсь ефект», – прокоментував головний санлікар.
https://ukr.lb.ua/society/2020/05/10/457188_lyashko_parki_skveri_ukraini.html

Тобто, «слуги народу» вирішили зумисно налякати своїх «господарів», щоби позбавити їх їхніх конституційних прав і посадити всю країну під домашній арешт без будь-якого суду. А хто не злякався своїх «слуг», тих штрафували на божевільні суми. А як розцінити заборону людям віком понад 60 років сидіти під домашнім арештом без змоги хоч якось підвищити свою мізерну пенсію можливістю десь іще працювати?

Це ж якими падлюками треба бути? І зауважте, що для Віктора Ляшка прикладом є тоталітарний комуністичний Китай, де за лише згадування про права людини можна «загриміти під фанфари». Вірною дорогою йдете, товариші!

І це при тому, що навіть носіння масок Всесвітня організація з охорони здоров’я визнала необхідним лише для медичних працівників і для тих, хто доглядає за хворими на КОВІД-19 (про це 29 травня 2020 року повідомив американський кабельний телеканал новин FoxNews).

І цей, як би висловитися делікатніше, дуже своєрідний Віктор Ляшко тепер лякає нас другою хвилею коронавірусу (якої, як стверджують кілька міжнародних досліджень, взагалі може не бути), але обіцяє не вдаватися до жорстких заходів. Дякуємо тобі, милосердний пане «слуга народу»!

Вчені стверджують, що навіть ворону можна надурити лише один раз. Невже народ України дозволить компашці «Шмигаль енд Ко.» провести над собою ще один експеримент?

Давайте тепер поглянемо на попередні оцінки наслідків карантину в Україні.

За попередніми оцінками Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, падіння економіки України у першому кварталі 2020 року склало 1,2%. Порівняно з першим кварталом минулого року падіння ВВП склало – 1,5%. Індекс промислової продукції у січні-квітні 2020 року порівняно з 2019 роком впав на 8 відсотків, вантажообіг – на 18,2 відсотків, а пасажирообіг – на 40 відсотків.

Дані по доходах населення та безробіттю за перший квартал цього року відсутні.

В Україні скорочуються зарплати. Середня номінальна заробітна плата штатного працівника підприємства за квітень 2020 року зменшилася на 8,9%: з 11 446 гривень до 10 430 гривень. Реальна зарплата (з урахуванням інфляції) в минулому місяці зменшилася на 0,4%, а номінальна зросла на 1,6% – якщо порівнювати з квітнем-2019.

З поточної динаміки і стану справ в бізнесі можна зробити тільки один висновок – доходи населення падатимуть і надалі. При цьому держава не збирається робити ніяких великих цільових виплат, щоби підтримати домогосподарства. Звичайно, ніхто не очікував, що у нас будуть, як в США виплачувати сім'ям по $1,2 тис. Але той мізер окремим категоріям громадян в районі 1 тис. грн., що був виплачений, теж не можна розцінювати як підтримку. Багато хто сприйняв це як насмішку, адже мова йде про $37, яких не вистачить ні на харчування, ні на оплату комунальних послуг.
При такому державному підході людей чекає нова хвиля зубожіння. Це зрозуміло вже зараз. При цьому очевидно, що це стане не тільки соціальною, але й економічною проблемою в цілому. Від неї постраждає як малий і середній бізнес, так і великі корпорації.
Адже чим більше знижуватимуться доходи населення, тим активніше падатиме споживання товарів і послуг. Тобто будуть знижуватися продажі українських компаній. Проблема буде рухатися по колу: по мірі зниження продажів і скорочення прибутку, підприємства активніше звільнятимуть людей, і ті будуть споживати ще менше. Стабільне споживання – це основа економічної стабільності. Це давно зрозуміли в більшості країнах світу, і намагаються його підтримувати. Український же уряд не вирішує ключову проблему, тому неясно, як воно буде зупиняти економічний спад.
https://dubinsky.pro/news/zarplaty-ukraincev-sokrashchayutsya-i-eto-usugublyaet-ekonomicheskiy-krizis

Уряд і прем'єр-міністр живуть ілюзією, коли говорять, що за 5 хвилин ми все вирішимо, створимо 500 тисяч нових робочих місць, і все запрацює. Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню Новини України – From-UA розповів екс-міністр економіки України, президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий.

– Нічого подібного не буде. Завдано великий удар по споживчій сфері, по кінцевих споживачах, покупцях насамперед, а також по інвесторах роздрібного типу.
Тобто населення не зможе відразу відновити свій споживчий попит в тих же обсягах. Ми знаємо, що зараз вже ресторани плачуть, що в торгівлі обсяг складає лише половину можливого, і в ресторанах працює поки половина працівників, інших вони поки тримають на дистанції, тобто ті практично не працюють. Іншими словами, потрібно відновлювати платоспроможний попит населення, а це не так просто зробити.
Інші країни, наприклад, такі, як США, виділяють 3 трлн доларів на різного роду фінансову допомогу, в тому числі тим, хто мало заробляє. Це на тривалий період. Плюс дрібний бізнес звільняється від податків тощо. Тобто якщо не відновити фінансову платоспроможність населення та інших кінцевих споживачів, то відповідні галузі, які надають послуги, наприклад, залізничний транспорт, вони не зможуть піднятися, у них буде малий пасажиропотік, вантажопотік. Люди поки не подорожують.
Що потрібно робити? Потрібно допомогти фінансово людям, перш за все пенсіонерам, малозабезпеченим громадянам, а по-друге, потрібно відновлювати банківську систему, тому що банки зараз не працюють ні з населенням, ні з підприємствами. Вони вкладають гроші в державні облігації під 20%. Звичайно, банки зацікавлені мати такі божевільні прибутки. Банківський сектор скорочує співробітників і збільшує прибутки в результаті. Так само і за іншими напрямами.
Плюс бюджет. Бюджет, який повинен був перерозподілити ресурси на користь споживчих галузей, банківських і, природно, на медицину, він збільшує якісь бюрократичні витрати, знову у нього дороги перш за все, ще у нього щось пріоритетне. Тобто вони не скоротили ті витрати, які можна відкласти, і направити гроші на ті сфери, які повинні підняти платоспроможність і дати торгівлі, ресторанному та готельному бізнесу можливості, в тому числі, кредитування банків.
У фермерів вони всі гроші забрали, тобто банкрутство фермерів очевидно.
Ми щороку давали прямо гроші тим, хто вирощує м'ясо, фрукти, виробляють мед і т.д. Тобто у всій Європі таким спеціальним галузям дають додаткові дотації, і у нас так давали. Тепер вони все обрізали, і фермери підуть під ніж.
https://from-ua.com/news/550541-eks-ministr-ekonomiki-predrekaet-skoroe-bankrotstvo-fermerov-v-ukraine.html

Отже ми маємо зачароване коло. Падіння доходів населення – падіння споживання – падіння доходів бізнесу – скорочення зарплат і робочих місць – подальше падіння доходів населення і т.д. по спіралі, що веде донизу. Це як акреаційний диск довкола чорної діри в космосі, в якій безповоротно зникає все що в неї потрапить.

Експорт. (Можливо.)

Принаймні так бачили у лютому цього року учасники двох конференцій з розвитку українського аграрного експорту: 5-й форум «Стратегії експорту. Трейдинг 2020», проведений ProAgro Group 7 лютого цього року, і Міжнародна конференція «Збільшення прибутків у міжнародній торгівлі», проведена агромедіа-агенцією Sapienza 19 лютого.

Я коротко зупинюся на цих заходах. Почну з форуму ProAgro Group.

Колишній заступник міністра Мінагропроду Ольга Трофімцева в котрий раз озвучила три напрямки експортної стратегії під гаслом «диверсифікація uber alles »: 1) диверсифікація товарної структури (розширення асортименту), 2) диверсифікація ринків збуту (пошук нових країн-імпортерів); 3) диверсифікація суб’єктів (розширення кола експортерів). При цьому на даний час (і радше й надалі) основними експортними товарами є сировина: зерно, олійні та олія. І лише трохи іншої продукції: м'ясо птиці та цукор.

(Тут я принагідно зауважу, що основними товарами американського експорту є зерно, олійні культури та м'ясо. Але в США ніхто не волає, що США вкрай необхідно експортувати продукти переробки. Зрештою країна експортує те, на що є попит у імпортерів. Просто уявіть собі, що Україна відмовилася від вирощування зерна та соняшнику і на всій площі почала вирощувати овочі і фрукти та переробляти їх. Куди все це подіти? Хто купить мільйони тонн томат-пасти, квашеної капусти, консервованих овочів, джемів, макаронів, тістечок, вареників, заморожених продуктів? Стосовно того, хто і як буде реалізовувати ці напрямки експортної стратегії, я розповім нижче.)

Керівник секретаріату Ради підприємців при Кабінеті міністрів України Андрій Забловський назвав три основні виклики для українського експорту: 1) кліматичні зміни; 2) пандемія коронавірусу (молодець! Людина ще на початку лютого зрозуміла, що чекає всіх попереду); 3) торгівельна війна між США і Китаєм.

(Торгівельна війна між США та Китаєм не є критичною з точки зору експорту/імпорту продовольства ні для США, ні для Китаю. Насправді, вона стосується, в першу чергу, високих технологій та товарів широкого споживання. І, безумовно, промислового та військового шпигунства.)

Ольга Трофімцева назвала Азію головним на даний час імпортером Українського продовольства – країни Азії імпортують українських харчів на 9,5 млрд. доларів США. І, враховуючи населення країни, а отже і ємність ринку продовольства, потенційно перспективним для України є Китай. Про особливості китайського ринку розповів виконавчий директор Української асоціації «Пояс і шлях» Тарас Голуб.

Як казав герой кінострічки «Біле сонце пустелі» товариш Сухов, «Схід – справа тонка». Китай – це саме той випадок. Отже для експорту харчів до Китаю необхідно враховувати його особливості, а саме: 1) державне регулювання (а що ж ви хотіли від комуністів?), 2) особливості інфраструктури, 3) особливості харчових уподобань (наприклад, гречка використовується для заварювання чаю, а хліб китайці не їдять).

На даний час українським експортерам дозволено везти до Китаю вино, олію, черешню та молокопродукти.

Але (!) китайський ринок вимагає роботу з великими обсягами продукції, для чого потрібні великі інвестиції, та обов’язковість мати місцевого посередника. Все це разом призводить до дуже низької прибутковості. І якщо цього експортеру мало, то в Китаї діє система тарифних квот: вписуєшся в квоту – податок 1 відсоток, не вписуєшся – податок 20 відсотків.

І загальний висновок: малим і середнім українським підприємствам, про які так денно і нощно «піклуються» вітчизняні чиновники, на китайському ринку немає чого робити.

На думку керівника відділу зовнішньоекономічної діяльності компанії «Арніка органік» Вікторії Васильченко ключовими моментами для успішного виходу на світові ринки (принаймні станом на лютий місяць цього року) є: 1) вибір продукту для експорту, 2) вибір ринку для експорту та визначення особливих вимог потенціальних клієнтів, 3) визначення переваг продукту для експорту, 4) відстежуваність ланцюга виробництва продукту, 5) ідентифікація, 6) розвинена інфраструктура, 7) логістика.

Перейдімо тепер до конференції «Збільшення прибутків у міжнародній торгівлі», проведена агромедіа-агенцією Sapienza.

Тут «зірками сцени» виступили Віталій Скоцик, котрий був представлений просто як «доктор економічних наук» та директор компанії ARTIS.com Василь Гальчевський.

Виступ Віталія Скоцика можна дуже коротко подати гаслом колишньої німецької політики Drang Nach Osten , але стосовно до сучасного світу: «Азія має стати основним експортним ринком для української агропродукції».

На думку Віталія Скоцика, найбільше від дефіциту продуктів харчування потерпають країни Азії, населення якої складає 4,6 млрд людей. Далі йдуть країни Африканського континенту, а вже потім Європа частка населення якої у світі складає 9,5%.
«З огляду на ці цифри неважко здогадатися, що основним ринком для української агропродукції на сьогодні мають стати країни Азії. Але світова конкуренція не хоче нам віддавати ринки для реалізації продукції з доданою вартістю. Світ дуже хоче, щоб ми виробляли сировину. Якщо взяти показник вартості виробленої продукції з доданою вартістю в перерахунку на один га землі сільськогосподарського призначення в Україні, то він складає $250 при середньосвітовому – $2500», – зазначив Віталій Скоцик.
Фахівець також підкреслив, що «Азія – це величезний ринок, який хоче їсти, але для того, щоб на ньому закріпитися потрібно, перш за все, розумітися де він знаходиться».
По-друге, на думку Віталія Скоцика, потрібна зважена та розумна політика держави з просування бізнесів в країни Азії. Крім того, в Україні мають запрацювати професійні та якісні профільні асоціації. «Не має бути профільної асоціації, яка лізе в політику, і політики, яка лізе в профільну асоціацію. Асоціації мають рухати підприємства на ті ринки на яких сьогодні можна заробляти гроші. З огляду на це – там (на азійських ринках) ми маємо робити бізнес, а тут в Україні – додану вартість», – резюмував Віталій Скоцик.
(https://ukrainefood.org/2020/02/aziia-maie-staty-osnovnym-eksportnym-rynkom-dlia-ukrainskoi-ahroproduktsii-vitalij-skotsyk/)

Отже згідно з доктором економічних наук Віталієм Скоциком все надзвичайно просто: ми виробляємо і переробляємо, а голодні китайці, індійці і хто там ще це їдять.

Юрій МИХАЙЛОВ

Повну версію статті читайте на сторінках нашого журналу. скачать журнал