Після дощу

Вже хтозна який рік поспіль погода щоразу підносить українським аграріям нові сюрпризи. Правду кажуть, що проси у Бога не дощу, а врожаю. Натомість вологи ми вже «напросили» стільки, що її вистачило б на дві чи на три посівних. І поки що небесним зливам не видно кінця-краю…

Звісна річ, що у більшості вітчизняних агрокомпаній вже порушено заплановані строки сівби кукурудзи і соняшнику, а також сої. Вкрай ускладнено догляд за озимими культурами, яким якраз не завадив би хороший фунгіцид, а подекуди і вже і гербіцид. До того ж, досить низькі температури повітря вимагають додавання якихось стимуляторів. На жаль, захистити посіви наразі можна хіба що за допомогою агродронів, оскільки обприскувачем у поле не зайти.

Ще гірше у тих господарствах, де не встигли здійснити передпосівний обробіток ґрунту чи (трапляється і таке) зібрати ще минулорічну кукурудзу. Ця весна немовби складається с самих лише парадоксів, причому здебільшого неприємних.

З іншого боку поки що не варто панікувати, як це робить працьовитий дядько в селі, якщо не може посадити картоплю наприкінці березня-на початку квітня, щоб, мовляв, перед сусідами соромно не було. Якщо хтось нервує із цього приводу, ми радимо зайти до місцевої бібліотеки та погортати підшивки районної газети за 50-60-ті роки минулого століття.

Станом на другу половину квітня подекуди на полях ще міг лежати сніг, а вже вологи могло бути море нерозливане. Сіяли ж тоді, коли це реально виходило, причому широкозахватних агрегатів і потужних тракторів тоді не було. І соняшник, і кукурудзу за наявності вологи можна сіяти і в травні, і навіть у червні, якщо вже складається така погодна ситуація. Так, ми до цього не звикли, оскільки щовесни вирішували зовсім іншу проблему – нестачу вологи.

Дійсно, якби, навпаки, як це трапилося у 2020 році, майже півроку не було жодного нормального дощу та снігопаду, то справа б мала набагато більш кепський вигляд. Бо без вологи точно нічого рости не буде. А в нинішній ситуації слід терміново пристосувати технологію вирощування до наявних умов.

Зокрема, очевидно вже, що перехід від нинішньої «весни», що нагадує швидше листопад місяць до справжнього літа відбудеться буквально за лічені дні. Вчора було +12, сьогодні – +25, а завтра можуть бути всі +30. Тому навіть ці вражаючі і надмірні запаси вологи у ґрунті можуть досить швидко втрачатися. Відповідно, сіяти доведеться дуже швидко, можливо десь навіть за рахунок точності висіву. І зараз потрібно бути впевненими, що жоден трактор чи сівалка не вийде із ладу, а насіння та міндобрива не доведеться чекати годинами у полі. Простіше кажучи, потрібно бути готовими до блискавичної безперебійної посівної.

Напохваті слід мати підходящий гербіцид, оскільки під’юджені цим гігантським потоком небесної вологи, із ґрунту лізуть міріади найрізноманітніших бур’янів. Навряд чи вдасться обійтися мінімальними нормами препаратів для контролю небажаних рослин, тому на це питання слід звернути найпильнішу увагу. Цілком ймовірно, що доведеться працювати із максимально допустимими нормами гербіцидів.

Своєю чергою, це може спричинити певний хімічний стрес вже у сходів культурних рослин. Відповідно, бажано обирати препарати із якомога більш м’якою дією і додавати до них якісь гумати чи інші органічні стимулятори, котрі допоможуть кукурудзі і соняшнику легше перенести фітотоксичний вплив гербіцидів.

Не менше проблему становитиме і фунгіцидний захист рослин. Різкі перепади температури у порівнянні із великою кількістю вологи – це ідеальні умови для розвитку різноманітних захворювань рослин. Вже зараз зрозуміло, що ця загроза буде вкрай серйозною, і патогени енергійно атакуватимуть посіви від самого моменту закладання насіння у землю.

Також ми поки що не знаємо, якою буде погода на момент появи сходів та їх подальшого розвитку. Цілком ймовірно, що піде чергова порція дощів. Це автоматично означає, що якісне протруювання посівного матеріалу як фунгіцидними, так і інсектицидними (шкідники також не дріматимуть!) препаратами набуває надзвичайної ваги. На чому-чому, а от на цьому заощаджувати якраз у жодному разі не можна. Причому вкрай бажано обирати не просто «фунгіцидні протруйники», а сучасні багатокомпонентні препарати, зорієнтовані на довготривалий захист від широкого спектру захворювань. Такі, які гарантовано триматимуть бар’єр від патогенів впродовж хоча б 20, а краще 30 днів.

До того ж, сучасний фунгіцидний протруйник – це препарат, котрий не просто захищає сходи рослин від хвороб, а ще й водночас чинить позитивну фізіологічну дію на рослину, сприяючи її кращій вегетації та розвитку. Тому заплативши один раз за дорогий препарат, ми отримаємо цілу низку переваг.

Так само, після появи сходів рослин, не варто сидіти і чекати, поки на листочках з’являться ознаки ураження збудниками захворювань. Вони вже там є, з огляду на теплу зиму і надмір вологи. Тому фунгіцид слід вносити не за фактом, а превентивно, і якщо того вимагатиме ситуація, зробити навіть додаткову фунгіцидну обробку. І це стосується не лише, скажімо, сої чи соняшнику. Як свідчить досвід останніх років, фунгіцидного захисту може потребувати навіть кукурудза.

Багато нині говориться про вимушену економію українських агровиробників на міндобривах. В цьому існує очевидний сенс, оскільки сьогодні один центнер карбаміду коштує ледь не як ціла тонна кукурудзи. Тому дуже багато залежатиме від того, як підживлювалися поля впродовж попередніх передвоєнних років. Там, де регулярно вносилися органічні добрива та солідні норми NPK, на фоні забезпеченості вологою цілком реально витримати пару сезонів без якихось занадто відчутних для гаманця фермера норм міндобрив. Натомість якщо підживлення здійснювалося за принципом «дамо 100 кілограмів раз на два роки», то можуть бути нюанси, які зараз можуть вилізти боком.

Втім, тут швидше варто говорити про загальний стан ґрунтів на кожному полі, адже великі норми внесення міндобрив – це далебі не гарантія високої врожайності. Органічна речовина, кислотність, ущільнення та інші моменти відіграють не менш важливу роль.

Тому якщо ми не змогли дати тій таки кукурудзі чи соняшнику те, що їм належить, під основний чи передпосівний обробіток ґрунту, то варто спробувати хоча б частково компенсувати цей дефіцит. Вкрай важливо здійснити припосівне внесення міндобрив, якщо це дозволяє конструкція сівалки. Навіть банальна аміачна селітра, покладена у невеликій кількості разом із насіниною – це набагато краще, аніж нічого.

Надалі ж через засилля проростаючих бур’янів може виникнути потреба у міжрядному обробітку просапних культур, і тут знову ж таки можна дати мінімальну норму азотних добрив у міжряддя.

Також можна по-різному ставитися до листового підживлення посівів, але 10 кг/га карбаміду та стільки ж сульфату магнію жодній культурі не завадять і не потребуватимуть при цьому якихось надмірних коштів. У кожної культури також існують ключові мезо- та мікроелементи живлення, без достатньої наявності яких її повноцінний розвиток буде неможливий. Так, у ріпаку це сірка і бор, у соняшнику – бор, в кукурудзи – цинк тощо. Ясна річ, що таке листове внесення не замінить 200 кг/га NPK та 200 кг/га карбаміду чи КАС, але якщо ми забезпечимо посіви критично важливими мікроелементами, то шансів на нормальну врожайність буде значно більше.

І нарешті, якщо є ще можливість вибрати посівний матеріал, то, беручи до уваги пізні строки сівби, варто віддати перевагу гібридам кукурудзи із коротким і середнім ФАО та ранньо- і середньостиглим гібридам соняшнику. Погода нині – штука взагалі непередбачувана, і якби не вийшло так, що як минулого року, справжня осінь розпочнеться наприкінці вересня. Ми повинні бути певними того, що врожай встигне нормально визріти і ми його встигнемо зібрати.

Загалом, повторимося, що ніякої трагедії із затяжними надмірними дощами поки що немає. І якщо зазирнути, навіть на 25-30 років тому, то весна незрідка була саме такою і перші тюльпани розпускалися у першій декаді травня, а не на початку квітня чи наприкінці березня. Ми просто звикли до надранніх і посушливих весен, хоча у природи щодо цього питання, як бачимо, можуть бути різні підходи. Будемо із врожаєм!

Іван МАРЧЕНОК