Пізній посів кукурудзи: що потрібно врахувати

Відповідно, початки сівби ярових культур відсунулися, а її продуктивність – знизилася. Особливо це стосується такої стратегічно важливої культури як кукурудза. І це при тому, що останніми роками в Україні, навпаки, сформувалася тенденція сіяти «королеву полів» якомога раніше, починаючи із першої половини квітня. Натомість її доведеться досівати включно до першої декади червня.

Зрозуміло, чому оптимальними останнім часом вважалися саме ранні строки сівби кукурудзи. Це передусім дорогоцінна волога, накопичена у ґрунті із зими. Кукурудза вважається однією із найбільш вологолюбних культур, а тому по-хорошому варто використати кожен грам вологи, що перебуває у ґрунті.

Окрім цього, чимало українських аграріїв тяжіють до висівання гібридів кукурудзи із пізнім ФАО. Навіть за ранніх строків сівби, трапляється, що повне дозрівання таких посівів припадає вже на глибокий жовтень місяць. Відповідно, їх слід сіяти якомога раніше, беручи до уваги тривалий вегетаційний період рослин та потребу у значній кількості теплових одиниць.

Тому очевидним є те, що пізні терміни сівби є малопридатними для вирощування гібридів із високим ФАО, та й для цієї культури взагалі. Одна із ключових проблем при цьому полягає у тому, що рослини змушені набагато швидше проходити важливі міжфазові періоди. Це безпосередньо може негативно вплинути на якість ключових процесів розвитку і, зрештою, на формування врожайності.

Так, у більшості зафіксованих випадків пізніх та аномально пізніх посівів кукурудзи урізних регіонах України спостерігалося чітке зниження врожайності – до 10-15%. При цьому буквально кожен день затримки із сівбою має неабияке значення та в середньому «забирає» 1 відсоток майбутнього врожаю.

Одним із головних чинників, які впливають на це є те, що за звичайних умов наприкінці травня-початку червня наявність вологи у ґрунті є набагато меншою, у порівнянні із квітневими значеннями. Відповідно, проростання насіння та поява сходів можуть затягнутися, як і подальший розвиток рослин. Надто ж, якщо посіви потраплять у температурне «пекло», яке настає у багатьох регіонах України, починаючи із середини червня.

Та з іншого боку, пізні терміни сівби кукурудзи можуть мати і свої переваги. Їх небагато, але вправний агроном може вдало розпорядитися ситуацією та виростити непоганий врожай.

Так, зокрема, як відомо, «королева полів» є не лише вологолюбною, а досить теплолюбною культурою. Мінімальна температура ґрунту, необхідна для проростання насіння кукурудзи, починається із 8 градусів за Цельсієм, а краще 10-12 градусів. Нормальний температурний режим у цей період є запорукою отримання міцних дружних сходів цієї культури, а отже, можливості для якісного розвитку та догляду за рослинами з метою підвищення стрес стійкості та врожайності рослин. Скажемо більше: якщо глибше проаналізувати проблемні чинники, котрі заважали вирощуванню кукурудзи впродовж останнього десятиліття в Україні, то на першому місці буде, поза сумнівами, дефіцит вологи та надмірна спека, а на другому – якраз аномально низькі температури ґрунту та повітря у квітні та травні вже після появи сходів. Така ситуація погіршувала можливість кореневої системи рослин розвиватися та засвоювати елементи живлення із ґрунту, зокрема, архіважливий фосфор.

Відповідно, у посіяної наприкінці травня-початку червня кукурудзи за наявності достатньої кількості вологи є хороші шанси нормально і вчасно прорости, а потім якісно розвинутися без приморозків та температурних стресів.

Так само, якщо проаналізувати досвід останніх сезонів, то рясні і навіть надмірні дощі лили у лісостеповій частині України якраз у травні, за винятком аномально посушливого 2020 року. Тобто, існують певні підстави сподіватися, що на період пізніх строків сівби співпаде наявність великої кількості вологи в ґрунті із оптимальною температурою розвитку сходів.

Але знову ж таки, мова про шанси, а не гарантії. По-перше, на початку червня може вдарити серйозна стійка спека за 30 градусів. А це такий жах, що кукурудзу в даному разі краще вже не сіяти взагалі та відвести поле під пари. Бо молоденькі сходи рослин просто не виживуть, а якщо виживуть, то нічого путнього із них не буде.

По-друге, гарантії на дощі у травні ніхто не давав. Тому висівати у аномально пізні строки насіння такої вологолюбної культури як кукурудза в суціль суху землю також не варто.

У цьому плані дуже багато залежить також від агрофону поля і, звичайно ж, від підбору гібридів, густоти висіву насіння та агротехніки загалом.

Наскільки можна зробити висновок із не дуже численних досліджень щодо пізніх строків сівби «королеви полів», найкраще для цього підходять гібриди із середнім ФАО – від 250 до 320. Вони найбільш безболісно переносять прискорений міжфазний розвиток та повніше реалізовують свій потенціал врожайності. Звісно, що можна спробувати і гібриди із коротким ФАО, хоча ті переважно мають певні особливості розвитку. Наприклад, холодостійкість, що не буде доречним у червні.

Загалом в плані вибору гібридів кукурудзи для пізніх термінів сівби краще не експериментувати та сіяти по можливості те, що добре показало себе у попередні сезони в плані адаптивності, пластичності та стабільності. Простіше кажучи, це мають бути перевірені в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах гібриди кукурудзи.

Цікаво, що згідно із результатами різних досліджень, густота сівби істотно не впливає на врожайність за пізніх строків сівби кукурудзи. У деяких випадках рекомендовано її знизити незначним чином, буквально до 5%.

Глибина висіву насіння залежить від наявності вологи в ґрунті. Так, якщо у травні пройшли дощі, то насінину варто закладати у ґрунт на мінімально допустиму глибину з метою ранішого проростання. Проте, якщо вологи у верхньому шарі ґрунту мало, то рекомендовано більш глибоке закладання насінини.

Зауважимо, що більш пізній висів кукурудзи за умови, що господарство зберігає свої технічні можливості і має справні трактори та достатню кількість пального, дає змогу більш інтенсивно боротися із бур’янами на полі механічним способом. За допомогою агрегатів поверхневого, краще безвідвального обробітку ґрунту, можна акуратно зняти декілька хвиль бур’янів, і таким чином відчутно заощадити на гербіцидах чи підстрахувати хімічні заходи боротьби. У цьому є очевидний резон.

Проте, якщо посівна затрималася якраз через проблеми із технікою та постачанням пального, то на внесення гербіцидів слід звернути особливу увагу. При цьому перед висівом насіння пройтися культиватором чи бороною з метою механічного знищення смітної рослинності. В інакшому разі молоді сходи кукурудзи зростатимуть у дуже неприємному оточенні, що безумовно негативно вплине на врожайність.

Окремої уваги заслуговує передпосівний обробіток насіння кукурудзи за пізніх строків сівби. Річ у тім, що наприкінці травня у полі привільно себе почуває вже сила-силенна різноманітних шкідників. Так само значна кількість вологи у ґрунті після травневих дощів спровокує розвиток різноманітних збудників захворювань. Відповідно, конче необхідно обробити посівний матеріал кукурудзи якісним інсектицидним та фунгіцидним протруйником. Останній теж потрібен, оскільки останніми роками «королева полів» дедалі більше потерпає від хвороб через зростання площ під цією культурою.

Аналогічно до цього слід дуже уважно контролювати стан сходів рослин, буквально щодня, слідкуючи за кількістю різних видів шкідників. У разі очевидної тенденції до зростання їх чисельності не варто очікувати, коли буде перейдено поріг шкодочинності, а відразу ж застосувати потужний інсектицид. Інакше розраховувати на прийнятну врожайність буде складно.

Також не зайвим буде застосування стимуляторів росту та мікродобрив. Це питання завжди є доволі суперечливим через велику кількість неефективних та малоефективних препаратів на ринку. Тим не менш, дійсно якісні стимулятори як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва в Україні є і вони добре себе показують. Пізні посіви кукурудзи, та ще й за не дуже сприятливих умов – це якраз оптимальна сфера застосування для антистресантів. При цьому їх слід вносити превентивно, не очікуючи негативних змін стану рослин кукурудзи.

Олександр ГЕРМАН