Рідкі комплексні добрива: як укласти менше, а отримати більше?

У ЧОМУ ПЕРЕВАГИ РКД?

РКД – це сучасні високоефективні масові добрива, які є прямим замінником амофосу та інших гранульованих фосфатних добрив. Перехід на живлення РКД дає змогу аграрію економити до 30% витрат на внесення добрив. Тож не дивно, що рідкі добрива зараз на піку популярності: близько третини фосфатних добрив у США та Канаді вносять саме в рідкому вигляді. На частку рідкого аміаку припадає до 52% усіх азотних добрив, і майже 22% комплексних використовуються в рідкому вигляді. В Україні останнє десятиріччя найбільше в рідкій формі використовують КАС та аміак, але поступово переходять на рідкі фосфоровмісні добрива. Фермери, які вже відчули на полях ефект від дії РКД, стверджують, що це найкращий варіант внесення добрив в умовах посушливих трендів та нестабільної погоди.

Зрозуміло, що найважливішими елементами для припосівного внесення агрономи називають фосфор і азот. У перші два тижні після проростання насіння рослини особливо потребують фосфору, бо він бере участь у процесах синтезу й гідролізу вуглеводів, а фосфорна кислота – у синтезі амінокислот у рослинах. Фосфор в РКД присутній у вигляді орто- і поліфосфатів у повністю засвоюваній формі. А сама операція з внесенням РКД відбувається набагато швидше, ніж із гранульованими добривами, набагато легшою є логістика рідких добрив у господарства, порівняно з гранульованими. Ще однією доведеною перевагою рідких добрив є те, що вони швидше й краще починають «працювати» на полі.

При таких посухах, які спостерігаємо нині, рідкі добрива краще заробляти культиватором: коли випадуть хоча б якісь опади, вони миттєво розчиняться і почнуть діяти. А от гранульованим добривам потрібно більше вологи і часу, щоб почати діяти. Крім того, в рідких добривах менше токсичних для рослини речовин. Приміром, при гранулюванні сечовини утворюється біурет, кількість якого залежить від температури й часу нагрівання.

Тема РКД особливо актуальна в південних регіонах із максимальним дефіцитом вологи й невисокими врожаями. Тамтешні аграрії вже зрозуміли, що використання добрив у гранулах – гроші на вітер. Тож не дивно, що з кожним сезоном в Україні зростають продажі машин, доукомплектованих системою для рідкого внесення добрив. Також спостерігається підвищення попиту на сівалки з внесенням рідких добрив. Бо сільгоспвиробники прагнуть мати в базовій комплектації сівалки опцію внесення рідких добрив.

ЯК ДОСЯГТИ МАКСИМАЛЬНОГО АГРОЕФЕКТУ?

А тепер найцікавіше – як же реально можна отримати максимум урожаю при мінімумі витрат? Відповідь проста – слід докорінно змінювати підходи й філософію системи удобрення. Приміром, аграрії часто нарікають на нестачу азоту, проте для підвищення врожайності потрібно більше фосфору та калію. А розбалансування живлення, норм і строків внесення призводить до неефективності роботи всіх внесених раніше добрив. Тож говорячи простіше, слід більше уваги приділяти не кількості, а збільшенню поглинання ґрунтом та рослиною потрібних елементів живлення. Здавалось би, просте завдання, але потрібно знати деякі тонкощі процесу внесення. Важливо мати на увазі, що ключовими елементами, які вносять під час посіву, є азот та фосфор. Оскільки фосфор є малорухливим у ґрунті, це заважає малорозвиненій кореневій системі проростків забезпечити потреби нової рослини в цьому макроелементі. До того ж фосфор важливий для розвитку самої кореневої системи рослин.

Врахуйте, що серед основних макроелементів фосфор – єдиний, потреба в якому в багатьох випадках може бути покрита за рахунок припосівного внесення (у зниженій порівняно з основним удобренням нормі). Але майте на увазі, що «зміщення» на користь припосівного фосфору не завжди хороша ідея. Наприклад, для культур, що мають добре розвинену кореневу систему, що формується в нижчих горизонтах, внесений під час посіву фосфор розташовується вище від зони основного розвитку коренів. А за недостатньої вологості ґрунту фосфор залишається в сухому шарі ґрунту, відтак, рослини не можуть його ефективно використовувати. А от для ресурсозберігаючих технологій ситуація може бути іншою.

І ще одне – фосфор – це той елемент, на поглинання якого значною мірою впливає температура. Критичними в цьому випадку є як низькі, так і високі температури. Приміром, у випадку підвищення температури може відбуватись збільшення рівня так званої іммобілізації фосфору (споживання мікроорганізмами ґрунту) та хімічної фіксації фосфору ґрунтом. А от низькі температури навпаки – працюють на зниження доступності фосфору, а також здатність коренів до його поглинання, порушують засвоєння цього елемента всередині рослини.

Але поговоримо більше про практичний бік справи. Як зробити так, щоб ефект від використання РКД дійсно був максимальним, а не уявним. Ось кілька практичних рекомендацій:

• Перед початком роботи обов'язково отримайте консультацію агронома чи менеджера, який спеціалізується на темі РКД (перед замовленням РКД необхідно враховувати – схеми живлення, культуру-попередник, планові врожаї, технічні й фінансові можливості господарства тощо);
• Зробіть аналіз ґрунту на площі, де плануєте застосовувати РКД;
• Використовуйте РКД на всіх етапах живлення рослин, найбільш оптимально в якості стартових;
• Заздалегідь оберіть компанію-постачальника, заплануйте дату відвантаження. Це допоможе максимально зекономити бюджет і вбереже від проблем із строками роботи на полі;
• Продумайте особливості логістики, внесення й зберігання у вашому господарстві
• Підготуйте техніку й заплануйте бюджет. Продумайте потребу господарства в переобладнанні техніки під внесення РКД.

ФОКУС – НА ВНЕСЕННЯ

Одна з проблем, із якою стикаються фермери – це незнання особливостей внесення РКД. Саме тому для ефективного внесення РКД усе більшою популярністю серед аграріїв користується технологія In-FURROW – це означає внесення будь-яких препаратів (добрива, ЗЗР, мікробні препарати, регулятори росту тощо) у посівну борозну на насіння або максимально близько від нього під час посіву. Цей метод гарантує забезпечення максимального стартового ефекту й мінімізує негативний вплив стресу на початку розвитку рослин.

Якщо йдеться про внесення добрив, використовується термін технологія POP-UP, тобто внесення під час посіву в безпосередній близькості від насіння. Використання аграріями цієї технології тільки підтверджує факт, що можна максимально ефективно інвестувати в рослину завдяки внесенню не надлишкової, а оптимальної кількості добрив у прикореневу зону.

Часто цей спосіб виявляється досить ефективним, бо локалізація добрив дає змогу суттєво підвищити коефіцієнт використання елементів живлення, тобто дає можливість зниження норм та робить можливою економію коштів. Проте майте на увазі, що зростає ризик ураження проростків у результаті створення поблизу них зони високої концентрації солей, а також вивільнення токсичного аміаку деякими добривами (наприклад, карбамідом чи діамофосом). Звичайно, можна частково спрогнозувати ризик ураження, звернувши увагу на показники сольового індексу. Завдяки йому не можна спрогнозувати безпечність добрива для паростків на певній території, проте можна успішно порівняти різні добрива за їх потенційною здатністю створювати високий осмотичний тиск у зоні внесення. Так, відносно безпечними можна вважати добрива, що мають сольовий індекс 20 і менше. Зазвичай, таким умовам відповідають рідкі комплексні добрива, спеціально розроблені для внесення в насіннєве ложе. Важливо також мати на увазі толерантність культур до сольового впливу. Найбільш толерантними вважаються зернові та бобові, а от для олійних сольовий вплив є важливим фактором.

За яких умов ризик ураження паростків зростає:

1. На ґрунтах із низьким вмістом органічної речовини. Тому що більше елементів добрива залишаються в ґрунтовому розчині й не поглинаються ґрунтом;
2. У сухому ґрунті. Це можна пояснити концентрацією поблизу насіння, що тривалий час залишається високою;
3. У холодному ґрунті, бо корені повільніше ростуть і розвиваються, такими чином тривалий час зазнають негативного впливу високої концентрації добрива;
4. На легких за гранулометричним складом ґрунтах (або, іншими словами, коли низька обмінна здатність ґрунтів);
5. Для просапних культур із широкими міжряддями (чим вища відстань між рядками, тим вища концентрація внесення добрив у рядок);
6. Зі збільшенням дози добрив.
7. Конструкція аплікатора для внесення стартового добрива, зокрема, ширина смуги добрива також впливатиме на безпечність його для проростків: якщо вона ширша, то менший ризик.

Новітні аплікатори дають змогу вносити добрива близько до насіння, з незначним зміщенням убік, що також може вважатися pop-up внесенням (якщо відстань менша за 1,5 см), проте дещо знижує ризики враження.

У технології In-FURROW та POP-UP є ще один незаперечний плюс – тримаючи під контролем постачання елементів у зону кореня, можна не лише знизити норми внесення добрив та їх непродуктивні витрати, а й зменшити негативний вплив на довкілля. Тому працювати буде і простіше і безпечніше.

Ірина Золотарьова