Що потрібно врахувати при будівництві зерносховища

Загалом більшість фермерів цей момент давно взяли до уваги й тому зводять нові чи розширюють існуючі зерносховища. Якщо вести мову про господарства площею понад 1000 га, то це, передусім, спорудження силосів різного розміру в поєднанні з мобільними сушарками. Вибір пропозицій сьогодні на ринку як ніколи широкий, до того ж на продукцію українських виробників діє 25-відсоткова компенсація за урядовою програмою. Відповідно, є з чого вибрати, і якщо «за душею» у фермера є бодай пару сотень тисяч доларів, то можна починати роботу.

Утім, тут слід чітко розрахувати свої фінансові можливості, не замахуватися відразу на суперелеватори. Адже рентабельність роботи зерносховища багато в чому залежить від ефективності управління цим об’єктом та правильного оснащення. Тому не слід відразу починати з комплексу на 30 чи на 50 тисяч тонн одночасного зберігання, навіть якщо такий урожай сукупно збирається на полях агрокомпанії. У такому разі доведеться відразу знайти великі гроші й зуміти ними правильно розпорядитися. Цілком достатньо буде запустити першу чергу елеватора, яка забезпечуватиме післязбиральну доробку та зберігання бодай третини вирощеного зерна, наприклад, спочатку пшениці, а тоді кукурудзи. Це вже дасть серйозні можливості для маневру, полегшить осінню збиральну кампанію й дозволить продати значну частку вирощеного зерна дорожче.

Відпрацювавши рік-два з першою чергою зерносховища, зрозумівши що й до цього, заробивши додаткові кошти, вже можна думати про спорудження наступної – із додатковою сушаркою та силосами. Така пауза буде корисною ще й тому, що власник господарства зможе реально оцінити якість встановленого на першій черзі зерносховища обладнання, а також сильні та слабкі місця на об’єкті.

З іншого боку, усі попередні розрахунки мають бути зорієнтовані на повний комплекс післязбиральної доробки сушіння та зберігання. Тобто, будуємо, скажімо, першу чергу зерносховища на 15 тисяч тонн зерна, але цілісний проєкт включає в себе всі 30 чи 40 тисяч тонн, які планується збудувати в перспективі. У такому разі не виникатиме жодних непередбачуваних ситуацій при подальшому розширенні об’єкта.

Багато тут залежить як від вибору компанії, котра розроблятиме технічний проєкт елеватора, так і виробників обладнання та виконавців будівельно-монтажних робіт.

У першому випадку слід розуміти, що в Україні не так багато організацій, які можуть якісно створити технічний проєкт для будівництва таких об’єктів. Їх знають усі, хто працює в цьому бізнесі, у тому числі й виробники обладнання. Тому обирати потрібно тих, хто має успішний досвід роботи на ринку впродовж багатьох років та якісні реалізовані проекти, бажано у вашій місцевості.

Якщо ж вести мову про виробників силосів, сушарок, очисного, транспортного обладнання тощо, то потрібно розуміти, що сучасне зерносховище – це комплексне взаємопов’язане рішення. Усі виробничі зв’язки, масштаби, процеси є взаємозалежними, і кожна дрібничка може істотно вплинути на якість та продуктивність роботи. Тому необхідна не просто задекларована, а реальна, детально прорахована відповідність усіх видів обладнання, продуманий виробничий простір та максимально повна автоматизація процесів.

Останній момент дуже важливий, і його чудово проілюстрував знайомий власник господарства, розташованого на Київщині: – Розумієте, звідки в нас у селі з’являться фахівці найвищого рівня, котрі працюють на виробництві сушарок чи сепараторів? Тому при замовленні обладнання для зерносховища в мене головна вимога – якомога більш повна автоматизація всіх процесів та виключення людського фактора. У мене немає таких спеціалістів, як у виробника, тому краще хай за надійність роботи відповідає автоматика.

Загалом так воно і є, та додамо, що не лише автоматика, а від початку оптимально розраховані виробничий простір та процеси. На сучасному елеваторі кожна зернина, після того як потрапляє на прийомку, в ідеалі весь подальший шлях аж до засипання до силоса та подальшого відвантаження повинна пройти в автоматичному режимі. Це істотно підвищує продуктивність роботи, убезпечує від прорахунків та підвищує рентабельність виробництва.

Звісно, що як і будь-який складний виробничий об’єкт, елеватор ефективно функціонуватиме лише в разі встановлення справді надійного обладнання. Тому не варто відразу ж погоджуватися на суперзнижки, а спочатку слід дізнатися, за рахунок чого вони стали можливими. Річ у тім, що перш за все на метал для силосів, на світовому та внутрішньому українському ринку встановлені чіткі й зовсім не низькі ціни. Понад те, останніми роками на ринку спостерігається болючий дефіцит якісного металу через карантинні обмеження, подорожчання енергоносіїв та пов’язані з цим чинники. Відповідно, якщо ця складова неочікувано дешева поза межами якихось логічних розрахунків, то щось тут, вочевидь, не так. І це «не так» обов’язково проявить себе під час подальшої експлуатації обладнання. Тому в жодному разі не варто поспішати погоджуватися на супердешеві пропозиції, бо елеватор – це не простенька борона, і не бочка для води. Його не можна поставити «під паркан» і придбати новий. Якщо ж при побудові комплексу зерносховища були зроблені якісь серйозні прорахунки чи використані неякісні матеріали, то цю проблему не можна буде подолати потім, чи навіть подолати взагалі.

Не слід також забувати і про бюджетні рішення для післязбиральної доробки й зберігання зерна. Чимало господарств потребують зберігання відносно невеликих обсягів зерна або ж взагалі якихось споруд для проміжного тимчасового утримування вирощеного врожаю. Для них не завжди економічно вигідним є встановлення силосів, місткістю під 10 тисяч тонн зерна, потужних сушарок, високопродуктивних норій тощо. У такому разі чудовим варіантом може стати спорудження ангарів із металопрофілю чи з дахом з інших видів матеріалів. Це може бути споруда відносно невеликого чи середнього розміру для одночасного зберігання 1-2 тисяч тонн зерна, котрі переміщаються за допомогою фронтального навантажувача. Таке рішення у багато разів може бути дешевшим, аніж спорудження класичного комплексу з металевими силосами, і виконуватиме власні функціональні завдання.

Якщо ж у планах власника господарства в подальшому таки стоїть повноцінний елеваторний комплекс, по мірі розвитку бізнесу, то розпочати можна з невеликого силоса на 2-3 тисяч тонн зерна. Надалі ж можна буде встановити ще один чи два такі силоси, а пізніше використовувати їх для роздільного чи проміжного зберігання зерна. Головне, як ми й наголошували – спланувати розвиток комплексу зерносховища наперед, щоб тоді не думати, куди «втулити» великі силоси.

Наприкінці наголосимо на тому, що попри всі реальні зручності природного газу як палива для зерносушарок, його ціна нині перевищує усі розумні межі. І навряд чи блакитне паливо подешевшає у майбутньому. Тому вкладаючи великі кошти у будівництво власного зерносховища, варто поміркувати й над тим, наскільки реально буде працювати на альтернативних видах палива. У принципі сьогодні навіть на дизельному пальному сушити зерно буде вдвічі дешевше, порівняно з природним газом. А ще є солома, полова, є тріски, пелети, а в тому разі, якщо в господарства є можливість отримувати такі види палива, то цю тему слід відразу прорахувати. І при цьому слухати не лише тих, хто стверджує «та це все дурниці – газ є газ!», а й придивитися до досвіду тих господарств, де реально зерно багато років поспіль сушиться майже задарма – на соломі, полові, чи деревині. І їх власники лише посміхаються в бороду та розводять руками: мовляв, що ви мені розповідаєте, адже в мене все працює! А отже, може працювати й у вас.

Євгеній СИДОРОВ