Скоротити витрати

Дуже важко працювати, якщо пальне та міндобрива подорожчали вдвічі, так само як і пестициди та запчастини до сільгосптехніки. На жаль, до цього додалися проблеми із продажем вирощеного зерна – внаслідок труднощів із його експортом морським шляхом, за врожай пропонують дуже низькі ціни. Тому фермери змушені берегти його на своїх зерносховищах та у всіх спорудах, які лишень для цього пристосувати.

Поряд з цим, як зізнаються у приватних розмовах власники агробізнесу, «жировий» фінансовий запас у більшості випадків вичерпався впродовж надскладного минулого сезону. Тому другий рік війни висуває перед фермерами нові виклики – доводиться вчитися працювати в умовах воєнного часу, шукаючи нові способи збереження рентабельності агровиробництва.

До цього поняття входить величезна кількість складових – від економії на міндобривах до зниження витрат на логістику зерна та його післязбиральну доробку, враховуючи божевільну вартість природного газу. Поряд з тим, існує ціла низка моментів на яких в принципі не можна заощадити, тому головний резерв економії міститься у полі, поєднуючись із необхідністю розвиватися, попри все.

Тому кожен фермер в Україні змушений вигадувати самостійну технологію вирощування сільгоспкультур, а також вибирати оптимальні для конкретного регіону вирощування сорти і гібриди сільгоспкультур. Сьогодні мало просто посіяти хороший соняшник – слід обрати саме такі гібриди, котрі забезпечать оптимальне співвідношення поміж витратами, валовою врожайністю та ступенем ризику вирощування у конкретному регіоні.

Водночас інвестиції у вирощування зерна у кожному регіоні завжди були різними. Добре, що задовго до війни більшість фермерів експериментували із ощадливими технологіями вирощування сільгоспкультур. Навіть ті, у кого було все гаразд із грошима. І сьогодні це дійсно допомагає їм вижити. Дійсно, дехто тестував нульовий чи смуговий обробіток ґрунту із обмеженим внесенням міндобрив просто заради експерименту, так би мовити, на перспективу. І нині це їм реально стало у пригоді.

Однак найбільше виграли ті агровиробники, хто думав не просто про рентабельність, а й про здоров’я ґрунту. Так, цьогоріч на тих полях, де фермери не змогли внести добрива та здійснити інші важливі агрономічні операції, середня врожайність посівів була непоганою. Ті, хто збирав назагал добрі врожаї, отримали майже такий самий врожай і цього року. Інша річ, що це вимушена економія і недонесені у минулому та поточному сезоні поживні речовини все одно доведеться додати в ґрунт або ж винаходити якісь біологічні способи збереження його родючості.

Наразі ж люди економлять на чому можуть або ж на тому, до чого їх змушують об’єктивні обставини. Зокрема, українські фермери відмовляються від розкидного способу внесення міндобрив. Це економічно неефективно – розкидати сотні кілограмів дорогих гранул на кожен гектар по всій площі поля. Натомість нерідко агровиробники обмежуються внесенням декількох десятків кілограмів міндобрив разом із насінням під час сівби. Це забезпечує хороший стартовий розвиток молодих рослин. Якщо коріння буде добре розвинений від початку, то далі посіви візьмуть все інше живлення із ґрунту.

Така технологія часто поєднується із помірним передпосівним внесенням твердих чи рідких азотних добрив. До речі, увага до рідких добрив також зростає, враховуючи дещо нижчу вартість діючої речовини у їх складі та їх вищу доступність для кореневої системи рослин.

Також елементи живлення та органічні стимулятори рослин вносяться листовим способом за допомогою обприскувачів. Це дає змогу за відносно невеликі гроші забезпечити рослини корисними активними речовинами. Знову ж таки тут розрахунок, що здорова і забезпечена ключовими мікроелементами і біологічними стимуляторами рослина, зможе все інше витягнути із ґрунту самостійно.

Зрозуміло, що така практика є не зовсім перспективною і навіть дискусійною, але мова йде про те, щоб пережити певний час та не збанкрутувати. Втім, за нашими спостереженнями досвід багатьох українських фермерів свідчить про те, що якщо ви правильно використовуєте солому на полі, і допомагаєте їй якісно та вчасно мінералізуватися, то з часом мінеральних добрив дійсно буде потрібно вносити менше.

Відзначимо і зростання інтересу українських фермерів до використання мікробних препаратів. Так, дедалі частіше доводиться зустрічати експертну думку щодо того, що пряма залежність врожаю від кількості внесених мінеральних добрив є хибною. Натомість краще звертати увагу на здоров’я ґрунту і разом із насінням вносити в землю препарати, які роблять доступним азот, фосфор та інші елементи живлення. У будь-якому разі такий підхід є перспективним і його варто принаймні протестувати на обмежених площах у своїх господарствах.

Також деякі агрономи вдаються до цікавих прийомів, покликаних скоротити витрати на вирощування. Зокрема, минулої осені у господарствах почали пізніше сіяти озимий ріпак та озиму пшеницю. Завдяки цьому вдається знищити механічним способом бур’яни до сівби та відмовитися від внесення гербіциду. Окрім цього, пізній посів озимих культур дає змогу заощадити на інсектицидах, оскільки шкідливі комахи стають малоактивними ближче до зими.

Дуже важливо правильно обрати технологію обробітку ґрунту. Не обов’язково орати все поле на велику глибину, коли за 1 літр солярки правлять по 50 гривень. Так чи інакше, але наразі є сенс звернути увагу на мінімальний обробіток ґрунту, провадити прямий висів насіння в необроблену стерню чи працювати за технологією стріп-тілл. Адже спалити менше хоча б на 20 літрів пального на гектарі, означає заощадити цілу тисячу гривень. А це сьогодні гроші…

У 2022 році була дуже несприятлива погода для збирання врожаю. На жаль, частина кукурудзи, а також соняшнику та сої залишилися у полі. Зібране зерно кукурудзи мало зазвичай занадто високу вологість і його потрібно було сильно досушувати, що за нинішньої вартості природного газу відчутно б’є по кишені. Тому українські фермери наразі масово переобладнують свої зернові сушарки для того, щоб використовувати у якості палива солому, дрова чи інші альтернативні види палива.

Ще одна проблема – в Україні гостро бракує зерносховищ. Тому кожен фермер навчився перетворювати старі гаражі, тваринницькі ферми та інші приміщення на зерносховища. Дехто самостійно будує недорогі приміщення із металевим тонким покриттям. Досить зручною виявилася технологія зберігання зерна у поліетиленових довгих мішках.

Якщо вести мову про цей воєнний рік в цілому, то слід відзначити те, наскільки швидко та впевнено українські фермери пристосувалися до цих складних умов. Їм дуже непросто, але люди здебільшого не нарікають на життя, а відшуковують нові способи пристосуватися до складних умов роботи, бо кожен фермер мусить думати зберегти бізнес та роботу для своїх працівників.

Так, наприклад, труднощі із продажем зерна частково компенсуються встановленням власного обладнання для переробки зерна на борошно, крупу, олію тощо. Це видається досить перспективним напрямком розвитку на сьогодні, а навесні минулого року порятувало чимало господарств. Адже продукти – це завжди ходовий товар, і якщо зерно тоді не було сенсу продавати взагалі, то запропонувавши крупи, борошно і олію за помірними цінами у своєму регіоні, власники переробного обладнання мали щодня, так би мовити, свіжу копійку. Це давало змогу робити бодай найбільш необхідні щоденні платежі.

Це ж таки стосується і власників свиноферм і ферм ВРХ. М'ясо і молоко навіть за найскрутніших часів можна продавати щодня і отримувати певний прибуток. Тоді, коли ви не можете чи не хочете реалізувати за наднизькими цінами зерно, ви натомість маєте змогу пустити його частину в корми і мати стабільний потік коштів. Так, це невеликі гроші, але навесні вони дуже допомогли господарствам, які мають власні тваринницькі ферми.

Тому способи економії, а передусім підвищення рентабельності агровиробництва можуть бути різними. Українським аграріям у цьому році так чи інакше доведеться експериментувати і займатися тим, що вони раніше не вважали вартим уваги. Це можуть бути альтернативні технології обробітку ґрунту і мінерального живлення посівів, нетрадиційні сільгоспкультури, тваринництво, сушіння зерна соломою чи половою, і навіть подекуди механічна, включно до ручного прополювання, боротьба із бур’янами.

Але такі складні умови роботи в результаті сприяють розвитку, а економічна стійкість держави наближає усіх нас до перемоги. Тому ми побажаємо наснаги та ефективних рішень усім українським аграріям – все буде добре!

Євгеній СИДОРОВ