Як будемо сіяти кукурудзу

Два роки поспіль вітчизняні агровиробники в центральних областях буквально кейфували від кукурудзи. «Королева полів» стабільно сипала від 10 т навіть на найгірших полях. Урожайність 12 т/га вважалася нормальною, а для когось і 13-14 т/га були реальним результатом. Велася мова й про те, що можна отримувати й вищу врожайність цієї культури в товарних посівах. Передумови для цього були, починаючи від генетичного потенціалу гібридів і закінчуючи вдало підібраною технологією вирощування.

Тому сезон-2020 став справжнім холодним душем для багатьох фермерів. Сухі осінь та зима, холодний дощовий травень – і знову три місяці без дощу. Яка культура це витримає? У всякому разі – не волого- та теплолюбна «королева полів».

Відповідною виявилася й врожайність. Кому трохи більше пощастило, той молотить по 5-6 т/га, але звичним є показник 2-3 т/га чи взагалі «нуль». За дуже приблизними попередніми оцінками Україна недобирала принаймні 4-5 млн. тонн зерна кукурудзи. Це вже спричинило величезні збитки, які ще доведеться підраховувати. Ставка на кукурудзу в цьому сезоні себе явно не виправдала. Утім, як і на інші ярі культури. Трохи краще показав себе більш посухостійкий соняшник, але й там немає чим тішитися.

Звісно, що потрібно якомога швидше забути про цей жах, взяти себе в руки й виправляти становище. У тому числі – вже планувати наступну весняну посівну ярих культур, і перш за все кукурудзи. На жаль, станом на кінець вересня посуха триває, і поки що немає реальних підстав сподіватися на те, що нарешті підуть затяжні дощі, а взимку на поля насипле по два метри снігу. Ситуація із погодою поки що плюс-мінус нагадує минулорічну. Однак вологи цієї осені ще менше.

Відповідно, кожен аграрій обов’язково запитає у самого себе: може скоротити площі під кукурудзою і мінімізувати технологію? Бо ще один такий сезон мало хто витримає. Спробуймо розібратися в ситуації й знайти відповіді принаймні на частину запитань. Чи варто засівати великі площі високоінтенсивними гібридами кукурудзи згідно до традиційних планів господарства, якщо осінь-зима (тьху-тьху!) виявляться такими ж сухими, як минулого року? Відповідь очевидна: ні, у жодному разі ні. Другий рік поспіль вкладатися у гектари і чекати на дощ занадто ризиковано та шкідливо як для нервової системи, так і для без того тоненького гаманця аграрія.

Більш завбачливим кроком, вочевидь, буде скорочення площ під «королевою полів» та вибір посухостійких і так званих стабільних гібридів. Живлення – мінімальне, краще трохи КАС під передпосівний обробіток чи рідкі стартові добрива. Якщо вологи зовсім мало, то карбамід краще не використовувати і взагалі мінімізувати норми внесення азоту. Від нього буде більше шкоди, аніж користі.

Чим засіяти звільнені площі? Очевидно, це соняшник, хоча і йому за такої посухи ведеться вельми кепсько, можна здійснити ранній посів гороху, та й зараз ще не пізно висіяти зимуючий горох, який дуже непогано показує себе в Україні останніми роками. Так само цьогоріч у багатьох господарствах несподівано вистрілили ярі зернові, котрі висівалися, аби закрити площі, на яких загинули їхні озимі родичі.

Варто розглянути й такий непопулярний у нинішній комерційній сівозміні варіант як пари. Так, у короткотерміновій перспективі це зовсім невигідно, але хіба 2 тони кукурудзи замість 12 вигідніше? Відгулявши рік та накопичивши якусь вологу, земля гарантовано віддячить наступного сезону.

Як підстрахуватися в плані технології? Для початку можна знизити густоту висіву до мінімальної рекомендованої для степової зони України. Якщо бракуватиме вологи, то кожна рослинка візьме трохи більше, аніж за великої густоти стояння, і матиме вищі шанси, щоб нормально розвиватися. Підуть дощі – однаково буде добре, оскільки умовні 50 тисяч рослин на 1 га матимуть розкішне мінеральне живлення і сформують більший врожай. У всякому разі ми заощадимо чималі кошти на посівному матеріалі, а це сьогодні також актуально.

При цьому необхідно звернути пильнішу увагу на вибір гібридів кукурудзи, у тому числі в ціновому аспекті. 2020 рік показав, що жоден, навіть найбільш розрекламований і суперпосухостійкий гібрид не має шансів на безводді. Якщо в листопаді-грудні погода показуватиме саме такий розклад, то варто значну частину площі засіяти недорогим насінням вітчизняної селекції. Різниця на полі навряд чи буде помітною, натомість графу «витрати» ми істотно скоротимо.

й справедливою є рекомендація висівати за таких посушливих умов якомога більш ранні гібриди кукурудзи, в тому числі рекомендовані до ранніх строків висіву. Як відомо, кукурудза – доволі теплолюбна культура і її в принципі не варто висівати у непрогрітий ґрунт. Насіння просто лежатиме в землі, а вже під час проростання буде уповільнено розвиток кореневої системи, зокрема, через утруднення фосфорного живлення.

Тим не менше, у лінійці гібридів багатьох виробників насіння, зазвичай, наявний один чи кілька гібридів, котрі підходять для надранніх строків висіву. Ось на них варто звернути увагу, хоча б тому, що до настання червневих пекельних температур та посухи, таких як цьогоріч, вони зможуть сформувати потужну нормальну кореневу систему і по максимуму використати зимово-весняну вологу в ґрунті.

Так само затребуваними є гібриди зі швидким стартовим розвитком, а також ранні гібриди, які можуть встигнути зав’язати качани до настання сильної посухи. Зрозуміло, що на надвисокі врожаї в цьому разі розраховувати не варто, але головне, що вони будуть. Якщо погода дозволить…

Тому весняна посівна-2021 потребуватиме особливо ретельного підбору гібридів кукурудзи. Цілком можливо, що їх кількість буде значно вищою у порівнянні з традиційною лінійкою товарних гібридів господарства. Спробувати слід все, у тому числі, не забуваючи про пластичні гібриди, розраховані на отримання пристойної врожайності за сприятливих умов, та на гарантований мінімум – за несприятливих умов.

Виникає багато побоювань і щодо подальших перспектив вирощування таких вологолюбних культур як кукурудза, соя тощо з огляду на те, що клімат в Україні стає з кожним роком жорсткішим, набуваючи ознак континентальності.

Коли ми звертаємося з такими запитаннями до консультантів відомих компаній, прагнучи почути якийсь несподіваний вихід із ситуації, то найчастіше отримуємо щиру кваліфіковану відповідь: робіть маленькі кроки із вдосконалення технології, вибору гібридів тощо та… сподівайтеся на дощ. Якщо є змога – налагоджуйте вирощування кукурудзи на зрошенні.

Усе правильно, і гарантії того, що кукурудза отримає необхідну вологу, не замерзне в травні і не висохне в липні, може надати лише Господь Бог. Своєю чергою зазначимо, що зрошення – це дуже класно, але воно потребує величезних фінансових вкладень, до яких ще й потрібно знайти доступний необхідний обсяг води. Із тим та іншим наразі проблема в більшості господарств.

Утім, нам доводилося чути про проєкти вирощування кукурудзи на підземному (навіть не крапельному прикореневому!) в південних регіонах України. Суть цієї технології полягає у тому, що не втрачається жоден грам життєдайної вологи – вода спрямовуються просто в зону розташування кореневої системи рослин. Тому потрібна її відносно невелика кількість. Цілком можливо, що за кілька років високоінтенсивні гібриди «королеви полів» у провідних господарствах, що розташовані в тих же центральних областях, вирощуватимуть саме за цією технологією. Нехай на площі 100-200 га, але це буде гарантією отримання високої рентабельності.

І на завершення наведу нещодавню розмову з відомим аграрієм, керівником великого розвиненого господарства, яке працює на Черкащині. У той час, коли сусіди збирають по 2-3 т/га чи взагалі скошують кукурудзу на силос, у господарстві молотять по 5-6 т/га. Небагато, але в «нуль» вже можна виходити:

– Дуже мало, однак, сподіваюся, молоко нас витягне.

Чому вам вдалося за таких умов виростити на 2-3 тони більше?

Гній. Там де вносили органіку, кукурудза має більш-менш пристойний вигляд. А там, де давно не кидали гною чи взагалі його не вносили, то маємо такі ж результати, як і в сусідів.

Тобто, людина, яка свого часу вклалася в тваринницький комплекс і налагодила вигідний збут молока відомому переробнику, навіть за таких жахливих погодних умов має, як мінімум, дві переваги.

По-перше, регулярне багаторічне внесення органічних добрив істотно поліпшило характеристики ґрунтів як за мінеральним складом, так і вологовбираючими властивостями. Це безпосередньо позначилося на врожайності й дало змогу уникнути великих збитків на кукурудзі.

По-друге, у той момент, коли рослинництво очевидно просіло у фінансовому плані, його підстрахує тваринництво. Надприбутків там, звісно, не буде, але рік вдасться пройти рівно і навіть щось заробити.

Тому очевидним є те, що сьогодні дедалі гучніше грюкає в двері потреба змінювати не лише технологію та підходи до вирощування як кукурудзи, так само й інших культур, але й саму бізнесову структуру аграрних підприємств. Звісно, що фермеру, котрий обробляє 200-300 гектарів, навряд чи під силу самотужки створити високоефективну ферму. Але основою сільського господарства України були і є середні підприємства, площею від 1-2 до 10 тисяч га. Їм цілком до снаги відродити тваринницький напрямок, урізноманітнити сівозміну, лишати частину площ під парами й навіть частково реалізувати проекти зі зрошування посівів на окремих полях. Так само очевидно, що саме цей вектор господарств потребує цільової підтримки в межах державних програм, оскільки він міцно стоїть на ногах і має величезний потенціал для розвитку. Інша річ, що на даному етапі державна підтримка – це, швидше, ненаукова фантастика, а тому сподіватися доведеться лише на себе. Втім, як завжди.

Микола ЧЕРЕДНІЧЕНКО