Як будемо вирощувати сою в новому сезоні

Так, соя досить вибаглива щодо кількості вологи й тепла, і далеко не кожного сезону складаються більш-менш сприятливі умови для її вирощування. Також існують певні проблеми із гербіцидним захистом сої, боротьбою із захворюваннями та ефективністю інокуляції. До того ж ця культура потребує значних витрат на вирощування, що через високі ризики, не завжди виправдані.

Якщо говорити про класичні вимоги до вирощування сої, то найкращими попередниками для цієї культури вважаються зернові, кукурудза на силос та багаторічні трави. Натомість небажаними попередниками є інші бобові культури, соняшник, кукурудза на зерно та цукрові буряки, тобто, ті культури, що забирають із ґрунту багато вологи. Також слід взяти до уваги, що в сої ціла низка захворювань, спільних із соняшником та ріпаком. А ще соя вважається відмінним попередником для багатьох культур, завдяки здатності фіксувати атмосферний азот у ґрунті за допомогою азотофіксуючих бактерій – ризобій.

Соя досить вибаглива до мінерального живлення. На формування кожних 100 кг урожаю вона потребує 9-10 кг азоту, 4-4,5 кг фосфору та 2,5-3 кг калію, не кажучи вже про інші елементи живлення. Відповідно, класична технологія вирощування сої вимагає внесення до 30 т/га тваринницького гною та повної норми NPK. Враховуючи, що органічні добрива за нинішнього стану тваринницької галузі в Україні є розкішшю, тому особливу увагу слід звертати на мінералізацію решток культури-попередника й застосування мінеральних добрив.

Побутує думка буцімто під сою взагалі не потрібно вносити азоту, оскільки вона сама собі його добуде, а заразом – і фосфор із калієм. Це далебі не так. Навіть за умови здійснення якісної інокуляції насіння та сприятливих умов для розвитку азотофіксуючих бактерій, рослини сої однаково потребують певної кількості азоту для нормального стартового розвитку. Це може бути відносно невеликий обсяг – 30, 40 чи 50 кг/га діючої речовини, залежно від агрофону поля, виду та способу внесення азотних добрив.

Традиційно фосфорно-азотні добрива розкидаються полем під основний обробіток ґрунту восени, а азотні добрива дають уже під передпосівний обробіток. Частину азоту можна також внести припосівним способом – разом із насінням.

Посівний матеріал сої потребує якісної обробки, враховуючи особливу «любов» шкідників до насіння і сходів цієї культури, а також підвищений ризик ураження сої різноманітними патогенами. Тому застосування ефективного інсектицидного та фунгіцидного протруйника є обов’язковим. До 50% успіху при вирощуванні сої залежить від якості здійсненої інокуляції насіння живими штамами азотофіксуючих бактерій. Відповідно, під час планування технології вирощування сої в новому сезоні слід звернути увагу на якість передпосівної обробки насіння.

Ще один важливий момент – для нормального розвитку рослин сої та азотофіксуючих бактерій, гостро необхідною умовою є забезпеченість їх ключовими мікроелементами, перш за все бором, молібденом та кобальтом. Оптимальний спосіб їх унесення на старті – інкрустація насіння, тобто, знову ж таки передпосівна обробка. Далеко не завжди є технологічно можливою та економічно виправданою така потужна потрійна обробка посівного матеріалу – протруйниками, інокулянтом та мікродобривом. Однак тут є свої резони, відповідно, варто проконсультуватися з агрономічними фахівцями щодо її доцільності та вибору препаратів.

Також рослини сої дуже вдячно реагують на листове підживлення елементами живлення та стимуляторами, упродовж вегетації повинно бути до трьох таких внесень. Так, на ранній стадії розвитку сходів доцільним буде позакореневе внесення доступного фосфору разом із мікроелементами. Друге внесення може включати підвищену норму бору та гумат як спосіб нівелювати вплив стресових чинників (ймовірного дефіциту вологи та фітотоксичної дії страхових гербіцидів).

І нарешті, соя – це культура, на якій найбільш зручним та доцільним є міжрядний обробіток посівів із одночасним внутрішньоґрунтовим внесенням мінеральних добрив. Це може бути амофос, карбамід чи КАС, залежно від технології та об’єктивних факторів.

Обробіток ґрунту під сою багато залежить від заведеної в господарстві технології. Цю культуру можна успішно вирощувати і за класичною технологію обробітку, і за мінімальною, і за ноу-тілл, і за стріп-тілл. Зазначимо лише, що якщо ситуація із вологою дозволяє, то краще таки застосувати кількаразовий послідовний обробіток ґрунту різними видами агрегатів. Це дасть змогу частково подолати потенційно серйозну проблему з бур’янами на сої, знищуючи паростки їх механічним способом.

Якщо поле сильно забур'янене, то виконують дві культивації: першу на глибину 6-8 см за допомогою універсального культиватора, і другу, передпосівну, – на глибину 3-5 см. За потреби під передпосівну культивацію вносять ґрунтові гербіциди.

Для сівби сої рекомендують відбирати велику та середню фракції насіння. Посівний матеріал має бути першого або другого класу перших п'яти репродукцій. Найкращий час для сівби сої настає при нагріванні посівного шару до 8-10°С, коли вже не очікують сильних заморозків. У цей час сходить багато бур'янів, що є непрямим показником готовності ґрунту для початку сівби.

Технологію сівби слід вибирати за ступенем засміченості поля. Так, на чистих та оброблених гербіцидами полях застосовують рядковий посів. В інших випадках сіють із міжряддям 45 см, іноді 60 см або й 70 см, щоб мати можливість у разі потреби зачистити міжряддя від бур’янів за допомогою просапного культиватора. Утім, підходів до сівби може бути багато: сою сіють із зерновими міжряддями, і навіть суцільним способом.

Рекомендована глибина загортання насіння сої 3-4 см, але ґрунт повинен бути досить прогрітим, тому при ранньому висіві глибину загортання зменшують, при пізньому – збільшують. Норма висіву безпосередньо залежить від конкретних ґрунтово-кліматичних умов. Її підвищують, якщо поле досить родюче і добре забезпечене вологою, а в разі нестачі вологи – знижують. При цьому ключове значення має правильний вибір сортів для вирощування. В Україні доступна досить велика кількість сортів сої для товарного вирощування, як вітчизняних, так і зарубіжної селекції. Найчастіше агрономи змушені обирати за показниками тривалості вегетації та дозрівання насіння: ранньо- та середньостиглі, пізньостиглі сорти тощо. При цьому важливим критерієм вибору є пошук оптимального співвідношенням поміж строками сівби сої та ключовими етапами вегетації кожного сорту. Так, дуже бажано підгадати таким чином, щоб цвітіння та початок зав’язування бобів не потрапили на пік посухи. Звісно, що погоди ми замовити не можемо, однак прорахувати, у який період влітку є найвища ймовірність високої сонячної активності та посухи, все ж можемо.

Повертаючись до проблеми подолання забур’яненості посівів сої, ще раз наголосимо на важливості застосування системи механічних обробітків – культивацій, застосування зубових та ротаційних борін, міжрядних культиваторів тощо. Річ у тому, що по-справжньому ефективні гербіциди на сої коштують досить дорого. Тому бажано звести до мінімуму кількість обробіток та норми внесення. Утім, справа не лише в грошах, але й у тому, що через об’єктивні та суб’єктивні фактори гербіциди не завжди спрацьовують, що на сої може вилитися в справжню катастрофу, оскільки вона дуже болюче реагує на небажаних сусідів на полі. До того ж, кожне внесення гербіциду означає сильний фітотоксичний стрес і на культурні рослини. Тому бажано поєднувати або чергувати такі внесення з листовою обробкою посівів сої органічними стимуляторами, наприклад, гуматами.

Микола ЧЕРЕДНІЧЕНКО