Яку техніку бажано придбати у сезоні-2022

Пропонуємо вам коротенький перелік найбільш перспективних й разом із тим доступних поліпшень технічного та організаційного оснащення господарства. «Америки» ми, вочевидь, не відкриємо, але, сподіваємося, що наші рекомендації стануть для вас корисними.

Мова передусім про великі та середні за площею господарства, які восени 2021 року стали заручниками істотного здорожчання вартості послуг елеваторів, спричиненого зростанням ціни на природний газ. Понад те, враховуючи, що кукурудзу стало сушити вдвічі-втричі дорожче, далеко не всі елеватори погоджувалися її приймати через високу вологість та потенційну збитковість процесу. В результаті частина врожаю «королеви полів» і досі мерзне в полях.

Тому варто врахувати уроки минулого сезону та інвестувати у власну післязбиральну доробку та зберігання зерна. Звісно, що потрібні чималі кошти, проте не обов’язково замахуватися на сушіння та зберігання усього обсягу зібраного врожаю. Навіть якщо господарство зможе самостійно «засвоїти» його половину, це вже буде серйозним кроком до стабілізації ситуації. Сьогодні на ринку можна знайти нормальну недорогу сушарку вітчизняного чи навіть імпортного виробництва й замовити спорудження ангару для зберігання кількох тисяч тонн зерна. Це дасть змогу заощадити на сушінні та зберіганні, і продати зерно значно дорожче через кілька місяців. Окрім того, майже кожен виробник мобільних сушарок сьогодні пропонує «топки» на твердому паливі – трісках, соломі, полові тощо.

Поступово зростає й ціна препаратів для захисту рослин. Якщо з фунгіцидами та навіть інсектицидами часом і можна «проскочити», то без дорогих гербіцидів не обійдеться жодне фермерське господарство. Причому вони не завжди демонструють заявлену ефективність в силу об’єктивних чинників.

Відповідно неабиякої актуальності набувають два типи ґрунтообробних агрегатів. Перший тип – це різноманітні ротаційні та зубові борони, покликані знищувати паростки бур’янів як на незасіяному полі навесні, так і на посівах озимих та ярових культур. Їх застосування багато в чому допоможе підстрахувати хімічні препарати, а в окремих випадках навіть заощадити на їх внесенні.

Другий тип агрегатів – це культиватори для міжрядного обробітку ґрунту. Ще років з 10 тому їх віднесли до розряду архаїки, однак, нині дедалі більше агровиробників повертають просапні культиватори на свої поля. За їх допомоги можна знищити більшу частину бур’янів у міжряддях, розпушити ґрунт та заробити азотні добрива для підживлення. Найсучасніші моделі при цьому забезпечують можливість одночасного внесення гербіциду в рядки.

Віддати кільканадцять тисяч доларів за те, щоб трактор із бороною чи сівалкою ішов рівненько полем, без пропусків та перекриттів, та ще й із підвищеною продуктивністю виконання польових операцій – воно того варте. Застосування навіть простеньких систем авто пілотування, паралельного водіння дає змогу реально покращити всі робочі процеси та заощадити ресурси. Тут немає нічого складного й сьогодні спеціалізовані компанії буквально за півдня встановлять і запустять усе необхідне обладнання, навчивши персонал господарства. Щодо економічної доцільності більш складних технологій точного землеробства можна дискутувати в кожному конкретному випадку, але паралельне водіння точно не буде зайвим і гарантовано себе окупить.

Трактор суне полем із сівалкою, а один із сошників забився… Поки механізатор це помітить, швидше за все під час перекуру, то незасіяним лишиться кілька сотень метрів рядка, а може й більше. Таким, а також деяким іншим проблемам можна запобігти встановивши бодай простеньку систему контролю висіву, наприклад, вітчизняного виробництва. Її можна поставити навіть на стару вітчизняну сівалку і бути певними того, що все йде як слід. Окрім цього, сучасні системи контролю висіву забезпечують отримання додаткової важливої інформації, показуючи продуктивність роботи, засіяну площу, кількість насінин тощо. По суті, це недорогий варіант функціоналу з галузі точного землеробства, котрий допоможе оптимізувати посівну кампанію навіть власнику невеликого фермерського господарства.

У переважній більшості випадків рідкі добрива переважають гранули за ступенем доступності для рослин, у тому числі за нестачі вологи, а також економічною рентабельністю. Адже добрива також відчутно подорожчали. Їх застосування дає змогу витримувати норму з точністю до грама, і підвищити ефективність застосування діючої речовини. Звісно, що вносити їх можна по-різному, починаючи від обприскувачів із КАС, і закінчуючи хитромудрими аплікаторами та трубками.

Кожен фермер може підібрати оптимальну для своїх виробничих потреб та фінансових можливостей технологію застосування рідких добрив. Тут головне – сама суть. Найбільш очевидний варіант – придбання чи переоснащення сівалки з можливістю припосівного внесення стартових рідких добрив. Така технологія майже скрізь показує відмінні результати, при цьому дає змогу вносити вдвічі менші обсяги діючої речовини в перерахунку на гектар.

Сьогодні в багатьох господарствах тією чи іншою мірою працюють із пожнивними рештками, прагнучи залишити їх на полі в якості мульчі та майбутнього органічного добрива. Їх або розподіляють по поверхні поля, або ж згрібають у міжряддя, поміж рядками, де буде висіяне насіння. Як варіант – частину заробляють у ґрунт, лишаючи усе інше на поверхні поля.

Не зрідка серйозну проблему та порушення технології провокує нерівномірне розташування соломи на полі. Там формуються справжні валки, купи та гребені із пожнивних решток. Якщо після того за технологією має зайти сівалка, то якість висіву за таких умов буде незадовільною. Саме тому дуже важливо зайти на таке поле легким агрегатом для часткового подрібнення та рівномірного розподілення соломи. У більшості випадків для цього застосовують пружинні борони, котрі потребують буквально 1 л/га пального. Будь-яку наступну ґрунтообробну чи посівну операцію, навіть глибоку оранку, буде виконувати набагато простіше та якісніше, якщо вся солома буде подрібнена й рівномірно лежатиме на поверхні.

Актуальність цього виду обладнання зростає в міру насичення сівозміни, переважно в степових районах України, посівами соняшнику. За посушливих умов фермери прагнуть не втручатися без потреби в ґрунт, обмежуючись мінімальним чи взагалі нульовим обробітком стерні. У такому разі серйозну проблему можуть становити пожнивні рештки соняшнику – із грубими твердими стеблами. Вони можуть перешкоджати сошникам сівалки нормально висіяти насіння. Тому дійсно ефективним способом подолання цієї проблеми є застосування потужних рубаючих котків, вага яких іноді досягає 2 тонн. Ці пристрої буквально розрубують та трощать стебла соняшнику, лишаючи по собі дрібно фрагментовану стерню, котра перетворюється на мульчу, а згодом – на органічне добриво.

Ніби дрібничка, але цієї зими ми знову побачили, які серйозні незручності може спричинити сильний вітер, що досягає штормових значень. При цьому може на кілька годин (а іноді й днів) зникнути подача електроенергії. Навіть для господарства, де займаються винятково рослинництвом, це може перетворитися на проблему. Потрібно освітлювати якісь приміщення, підтримувати сигналізацію, щось десь підточити чи підремонтувати, а ще – працювати з комп’ютерним обладнанням. Ще більше проблем виникає, якщо в господарстві є тваринництво чи якась переробка.

Тому вельми бажано мати дизельний генератор, розрахований хоча б на 15 кВт/год. Звісно, що він не порятує в разі високої потреби в електроенергії, але тим не менше найважливіші потреби закриє. Це обладнання з того розряду, що про нього згадуєш тоді, коли воно дійсно гостро необхідне.

Іван МАРЧЕНОК