Який трактор призначити на головного

На ринку України зараз є з чого вибирати, і будь-який фермер назве до десятка відомих брендів сучасних виробників тракторів. Їх знають усі, і якщо мова йде про машини потужністю понад 130 к.с., то вибирають саме серед імпортних виробників. Втім, як показують останні роки, ХТЗ також не пасе задніх, завдяки своїй помірній ціні та ремонтопридатності.

Але наразі мова саме про сучасні імпортні машини, що коштують дорого, а тому змушують потенційних покупців всерйоз почухати макітру при виборі моделі.

Тому перша наша рекомендація скерована на те, щоб застерегти фермера від фатальних помилок – обирайте спочатку не трактор, а дилера. Причому дилера, представленого у вашому регіоні, і якого не дуже часто лають. Бо ж лають усіх підряд (усім не догодиш), а комусь і по заслузі дістається. Натомість нам потрібно обрати продавця тракторів, філія якого розташована не далі, аніж години за півтори їзди від господарства.

У такому разі не так важливо, які трактори ця компанія продає. Якщо це відомий світовий бренд, то можна сміливо розглядати машину потрібної потужності. У виробників найвищого рівня погані моделі, якщо й трапляються, то зовсім рідко. Більш істотно, щоб до цього трактора завжди були в наявності запчастини та щоб сервісники могли прилинути до вашого господарства за пару годин. А ще тямили, з якого боку відкривається капот…

Вибір надійного дилера – це дійсно найважливіша вимога при купівлі трактора. За нагоди пригадаю кумедну й водночас повчальну історію, що трапилася в одному з господарств півдня України, керівник якого з півгодини розхвалював на камеру трактори відомого виробника. А вже після запитання «Ваші враження про сервісне обслуговування цих машин?», несподівано позеленів від люті й використав усі не літературні вирази, які лишень знав, заявивши, що ніколи не купив би ці трактори, якби знав про такий «сервіс».

Справді, є продавці тракторів, які швидко приїздять у господарство, й усувають неполадки. Але є й такі, у яких трактори стоять по два тижні в полі в розпал посівної. А яка користь від доброго трактора, що не працює?

Далі слід мати на увазі, чи агрегатується вибраний трактор із потрібними вам причіпними й навісними агрегатами. Буває, що все ніби й урахували, модель розхвалили, знижку зробили, а коли привозять трактор до господарства, «запрягають» у плуга, а воно – не складається якось… Починається «розбір польотів», з’ясовується, що в трактора «не завжди» 360 к.с., а до того ж ґрунти в господарстві не такі, рельєф поля не скрізь правильний. А це все нерви, конфлікти, марно витрачені кошти і – як вишенька на торті – суди. Ви цього хотіли за свої гроші? Краще привезти б конкретний трактор і вчепити до нього реального плуга безпосередньо в господарстві.

До речі, якщо в господарстві планується використовувати якісь суперсучасні посівні чи якісь інші агрегати, то бажано переконатися, що в трактора достатньо гідровиводів для того, щоб різна машинерія не лише вішалась і чіплялась до трактора, а ще й працювала.

Тепер перейдемо до такого широко використовуваного поняття як «потужний високопродуктивний трактор». Почнімо з потужності, яка у сучасних моделях тракторів часто розподіляється на мінімально гарантовану постійну та максимальну короткотермінову. Зазвичай провідні світові виробники тракторів оснащують свої машини спеціальними технологіями, завдання яких – наростити буквально на декілька секунд потужність трактора на 20-30 к.с. у тому разі, якщо широкозахватний причіпний агрегат впирається в якусь особливо складну ділянку поля, наприклад, горбик. Річ дуже корисна, але слід розуміти, що це –лише короткотермінова додаткова потужність. Тому не варто на неї розраховувати як на постійну.

Взагалі краще не ризикувати, розраховуючи «на тоненьке» – 10 кінських сил туди, 10 – сюди, а намагатися взяти трактор із певним запасом постійної потужності, щоб не виникало проблем під час роботи, скажімо, на пересушеному твердому ґрунті.

Щодо продуктивності тракторів, то вона значною мірою також залежатиме від комфорту для оператора в кабіні, хоча це не завжди дуже цікавить покупця. Бо як не крути, а оператор рано чи пізно стомлюється, і його втома може істотно позначитися на всій роботі. Адже найманий працівник знає своє – йому потрібно зробити якомога більше гектарів, щоб виконати норму й заробити грошей. Тому він продовжуватиме працювати й зосередиться вже не на якості виконання польової операції, скажімо, сівби, а на збереженні продуктивності роботи. Але чи потрібна вам така робота?..

Тому комфортні умови роботи в кабіні трактора – це обов’язкова вимога при виборі нової моделі. Причому мова не лише про кондиціонер/клімат-контроль, зручне крісло й хорошу оглядовість, але й про підресорений передній міст, аби людині в кабіні менше дошкулили поштовхи та качки. Це істотно знижує навантаження на оператора й дозволяє йому без втоми працювати впродовж тривалого часу.

Чимало запитань виникає і щодо вибору типу трансмісії в сучасних тракторах. Продавці активно пропонують фермерам автоматичні «коробки» на кшталт CVT, наполягаючи на їх більш широкому функціоналі, зручності роботи та економічності щодо споживання пального. Натомість агровиробники цілком очікувано побоюються, що його оператори не зможуть як слід працювати з «автоматом», сумніваються в його надійності, а також вважають, що ремонт такої трансмісії виллється в дебелу суму.

У принципі мають рацію і ті й інші, адже будь-який механізм можна поламати внаслідок неправильної експлуатації. Однак, як свідчить досвід використання автоматичних трансмісій у вітчизняних господарствах, чогось страшного в них немає, і запас надійності аналогічний до «механіки». Так само як і ціна ремонту в більшості випадків є адекватною. Головне, аби оператор машини пройшов якісну підготовку для роботи з «автоматом».

Автоматичні трансмісії оптимізують потік потужності двигуна та споживання пального залежно від навантаження й швидкості роботи. Там немає потреби витискати педаль газу до підлоги, щоб розвинути вищу потужність – це все прораховує електроніка. Операторові просто достатньо рухатися із заданою швидкістю, а потрібний крутний момент синхронізуватиметься з найбільш економічним режимом споживання пального. Це потрібно пояснити операторові від самого початку.

Один із «коників» у сучасному рослинництві – мінімізація тиску на ґрунт важкими машинами, щоб уникнути виникнення надмірних ущільнень, а також зниження коефіцієнту буксування машини. Відповідно, виробники рекомендують використовувати якомога ширші шини або спарені колеса. Ті, у кого в лінійці є гусеничні машини, радять звертати увагу на них. І своєю чергою вже виробники гусеничних тракторів конкурують поміж собою, що краще: двогусеничні моделі, чотиригусеничні моделі чи комбіновані колісно-гусеничні трактори.

Очевидно, що єдиної відповіді тут немає й бути не може, оскільки багато чого залежить як від характеристик конкретної машини так і особливостей господарства. Беззаперечне хіба те, що у жодному разі не можна заощаджувати на оптимальному з точки зору роботи в полі «взутті» машини. Якщо господарству найкраще підходять гусеничні траки, а не колеса – потрібно замовляти машину з траками. Якщо спарені колеса, то слід брати їх, а не прагнути заощадити відносно невелику суму, а потім щороку гуляти полями з глибокорозпушувачем, щоб зруйнувати свіженькі ущільнення.

Додамо, що істотним недоліком гусеничних тракторів вважається недоцільність їх пересування на відстань понад 5 км звичайними дорогами. Тому, щоб завести такий трактор у віддалене поле, доведеться перевозити його на платформі. А це займає час і влітає в копієчку. З іншого боку, гусеничні трактори зазвичай мають більше тягове зусилля та нижчий коефіцієнт буксування, що дає змогу забезпечити певний запас потужності.

Ще одна відома перевага гусеничних машин полягає у тому, що вони можуть раніше заходити в поле навесні, аніж колісні моделі. З іншого боку, в кабіну гусеничного трактора при виконанні цілого спектру ґрунтообробних та посівних операцій потрібен більш кваліфікований механізатор. Річ у тім, що при розворотах класичного двогусеничного трактора не зрідка нагортаються цілі кучугури чи гребені землі і про жодну якість роботи тут уже не йдеться.

Наприкінці додамо, що слід із застереженням ставитися до закликів продавців про те, що, мовляв, трактор треба обирати за показником найменшого споживання пального. Звісно ж, що в кожного виробника в арсеналі є «винятково економічні» трактори. Будьмо відвертими: закони фізики обминути дуже складно. У реальних умовах які б модерні технології економії пального не застосовувалися, насправді можна вести мову про не дуже суттєву різницю в економічності всіх машин відомих світових виробників. Можна зекономити хіба декілька літрів «солярки» на гектарі впродовж сезону. Доцільніше звернути увагу на ефективність налаштувань самих тракторів, причіпних і навісних агрегатів, на особливості полів та ґрунтів у регіоні, на точні технології, зрештою, на вже згадувану кваліфікацію оператора. Бо саме тут ховаються реальні резерви економії пального, дуже навіть значні.

Сергій ДАЦКІВ