Земля на низькому старті (частина 2)

На парламентські слухання серед інших запросили і голову ТОВ «Кищенці» Кейса Хузінду. Сам він приїхав з Нідерландів і вже 18 років займається сільським господарством у Маньківському районі Черкаської області. На трибуні у сесійній залі почувався упевнено і говорив добре зрозумілою українською. Хоча й з акцентом.

Почав з того, що часто виступає на сільських сходках, і тут дуже схожа ситуація: «Думаю, справлюсь».

Іноземець розповів, що землеробством в Україні почав займатися в 2001 році з тисячі гектарів запущеної землі, а зараз у підприємстві – 15 тис. га.

– Маємо півтори тисячі молочних корів і плануємо наростити дійну череду до 3,5 тисячі. Утримуємо 500 свиноматок, на 350 гектарах вирощуємо овочі під поливом. У нас 500 працівників – із сіл, де господарюємо, виплачується одна з найкращих заробітних плат у районі, і всі отримують зароблене офіційно. Інвестували за ці роки в компанію понад 25 мільйонів доларів. Сплачуємо щорічно 60 мільйонів гривень до державного бюджету. 70 мільйонів гривень заробітна плата і 90 мільйонів гривень орендна плата – це більш як 14 тисяч гривень з гектара разом.

25 відсотків обороту господарства йде безпосередньо у місцеву економіку. А всі наші прибутки реінвестували в компанію – і без офшорів, щоб ви зрозуміли.

Я живу в селі, де ми господарюємо, мої діти відвідують місцеву школу. Я взагалі позитивно ставлюся до ринку землі, але я проти спекуляції іноземними фондами та олігархами. І я проти 200 тисяч гектарів в одні руки, особливо спочатку. Для цього нам треба бути дуже обережними щодо впровадження ринку та переконатись, що стабільність гарантується фермерам, які зараз обробляють землю, і що буде створений реалістичний довгостроковий механізм фінансування.

У мене таке враження, що цей уряд дуже налаштований на реформи, що добре. Але варто бути обережними, щоб не надто швидко реалізувати ринок землі, щоб скористатися моментом, бо боїмося втратити великі можливості. Це має бути загальнодержавна дискусія з надзвичайно хорошим спілкуванням.

– Ідея референдуму щодо дозволу іноземцям купувати землю – для мене трошки звучить дивно, – поділився з парламентської трибуни своїми міркуваннями Кейс Хузінда. – Бо в України немає історії референдумів і це величезна можливість для популістів. Буде створено загальне негативне ставлення до іноземців.

Подивіться на голосування у Нідерландах щодо договору про співпрацю з Україною, або Великобританія і брекзит. А ще гірше і ближче до дому – Крим.

Референдум – це втрата часу і грошей, і оскільки результат буде зрозумілий з самого початку. Ми не повинні воювати з іноземцями, нам потрібно боротися з олігархами і переконатися, що вони повернуть кошти, які вони взяли з країни.

Треба скласти свою думку, створити довгострокову стратегію для цієї країни і дотриматися її, хороший ринок землі є частина цього.

В Україні є чимало зарубіжних фермерів, які багато років займаються землеробством, господарюють на землі, яка не оброблялася по 10 і більше літ, приносять нові технології, обмінюються знаннями, сплачуються податки... Тому вважаю, що ми заслуговуємо на право придбання землі, на якій господарюємо. Це було б справедливо, я так думаю. Більшість іноземців, яких я знаю, люблять Україну та українців. Будь ласка, не створюйте атмосферу негативу до іноземців, але переконайтесь, що Україна перетвориться на глобальний діловий ринок на користь українців, тоді ми зможемо бути найкращою країною в світі.

Професор кафедри земельного та аграрного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук Анатолій Мірошниченко одразу заявив: «Хто мене знає, може починати скандувати "Ганьба!", тому що як юрист я категорично проти існування мораторію».

На його переконання, «він неконституційний, суперечить і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Мораторій без будь-якого виправдання обмежує конституційне право мільйонів наших співгромадян – власників земельних паїв. Ситуація абсурдна. Всі громадяни України мають право розпоряджатися своїм житлом, будинком, землею несільськогосподарського і сільськогосподарського призначення, в тому числі 4 мільйонами гектарів земель для ОСГ, такими самими, якими володіють власники земельних часток (паїв). Обмеження прав цих людей глибоко ображає гідність селян».

Як ілюстрацію неправомірності мораторію промовець навів рішення Європейського суду з прав людини від 22 травня 2018 року у справі «Зеленчук та Цицюра проти України».

«Було визнано порушення прав цих наших співгромадян. І Софії Степанівні Зеленчук та Віктору Антоновичу Цицюрі за рахунок нашого бюджету виплачено по 3 тисячі євро», – повідомив Анатолій Мірошниченко.

Під час слухань присутнім продемонстрували відеозвернення і самого Віктора Цицюри, літнього власника паю. Він, зокрема, наголосив:

– Людство досі не придумало більш ефективного способу ведення хазяйства, як ринкові відносини. Ринок – це змагання, це конкуренція. І в цьому змаганні завжди перемагає сильніший, слабший просто сходить з арени.

І тому ця система – вона просто життєво змушує людину працювати нормально.

Чому у нас вже майже 20 років введення ринку землі постійно саботується і відкладається з року в рік? Бо ті, хто користується цією землею: крупні латифундисти, представники влади, чиновники різного рангу, депутати – вони абсолютно незаінтересовані, щоб в Україні був ринок.

Система ринкових відносин, яка є зараз, їх цілком влаштовує. Причина проста: за найменших своїх затратах вони отримують максимальні прибутки. І робитимуть все можливе, щоб це діло загальмувати. Тому що, якби був введений ринок землі в Україні, їм би тут довелося платити за оренду паїв в рази більше, ніж вони відшкодовують людям, – зазначив Віктор Цицюра.

За підсумками парламентських слухань Верховна Рада ще має схвалити відповідні Рекомендації, окресливши план дій для органів влади та місцевого самоврядування. Тим часом у аграрному комітеті народні обранці намагалися обговорити правки (а їх надійшло більш як 4 тисячі) до тексту проголосованного у першому читанні законопроекту, аби можна було розглядати його у другому. Але депутати через суперечки і тут не змогли знайти спільної мови. Останнє у минулому році засідання комітету, де розглядали земельне питання, пройшло що називається «під ялинку» – 28 грудня у суботу. Монобільшість на цьому засіданні взяла реванш. Головою підкомітету з питань земельних відносин Артемом Нагаєвським було запропоновано врахувати з десяток ключових правок. Інші – а саме №№ 2, 3, 5–2589, 2591–2688, 2690–2884, 2886–3381, 3383–3524, 3526–3685, 3687–3936, 3938–4018 – відхилити. Незважаючи на протести представників опозиції, комітет проголосував рекомендувати парламенту прийняти законопроект у другому читанні та в цілому, як закон в редакції відповідно до врахованих правок. А доки народні обранці зустрічали новий рік, на офіційному веб-порталі Верховної Ради з'явився підкоригований текст, підготовлений до сесійного розгляду.

У документі, зокрема, значиться, що покупцями сільгоспземель можуть бути громадяни України, територіальні громади, держава, а також «юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади».

З'явилася і норма, яка розширює доступ до фінансування, створює умови для активнішого банківського кредитування агросектору – під заставу землі: «Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками лише в порядку звернення стягнення на них як на предмет застави. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності».

Потрібна, на перший погляд, в умовах дефіциту обігових коштів новація може обернутися і на шкоду нинішнім аграріям. Адже з'явиться небезпека, коли банк надає фермеру чи підприємству кредит на виробничі потреби чи під придбання землі, а позичальник вчасно не повертає кошти, то гектари без особливих юридичних ускладнень переходять банку. З усіма наслідками для існуючого господарства.

У законопроекті прописано, що (принаймні до референдуму) «Іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення».

Також йдеться: «Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення юридичними особами, створеними і зареєстрованими за законодавством України, учасниками (засновниками) або кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) яких є особи, які не є громадянами України, може здійснюватися з дня та за умови схвалення цього на референдумі».

Як планується, «за будь-яких умов забороняється набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення:

1. юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарами яких є особи, які не є громадянами України, -- на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), і які розташовані ближче 50 кілометрів від державного кордону України (крім державного кордону України, який проходить по морю);
2. юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарами яких є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом;
3. особами, які належать або належали до терористичних організацій;
4. юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарами яких є іноземні держави;
5. юридичними особами, у яких неможливо встановити бенефіціарного власника (контролера);
6. юридичними особами, бенефіціарні власники (контролери) яких зареєстровані в офшорних зонах, віднесених до переліку офшорних зон Кабінетом Міністрів України;
7. фізичними та юридичними особами, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді заборони на укладення правочинів з набуття у власність земельних ділянок, а також пов'язаними з ними особами;
8. юридичними особами, створеними за законодавством України, що перебувають під контролем фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих у державах, включених Міжнародною групою з протидії відмиванню брудних грошей (FATF) до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом».

Законопроектом запроваджуються обмеження, пов'язані з концентрацією земель. «Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина не може перевищувати десяти тисяч гектарів. Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності юридичної особи (крім банків) не може перевищувати загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності усіх її учасників (членів, акціонерів), але не більше десяти тисяч гектарів».

Тобто, іншими словами, банки не обмежені у площі землі, під яку можуть надавати кредити і яку мають право брати у заставу.

Водночас передбачено, що «земельні ділянки, площа яких перевищує зазначені граничні розміри, конфіскуються за рішенням суду».

Також йдеться: «Розрахунки, пов'язані зі сплатою ціни земельних ділянок сільськогосподарського призначення за цивільно-правовими угодами, провадяться в безготівковій формі.

Не допускається набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення за відплатними договорами у разі відсутності у набувача права власності документів, які підтверджують джерела походження коштів або інших активів, за рахунок яких набувається таке право». Такий підхід покликаний сприяти виведенню агровиробництва з тіні.

«Купівля-продаж земельної ділянки здійснюється з дотриманням переважного права на її придбання. Переважне право на придбання земельної ділянки може бути передано його суб'єктом іншій особі, про що такий суб'єкт має письмово повідомити власника земельної ділянки». Тобто, виходить, що покупця для переданої в оренду ділянки фактично обиратиме не її власник, а орендар. Адже відповідно до нині чинного Закону "Про оренду землі" саме "орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні -- якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону". Водночас з чинного Земельного кодексу пропонується вилучити норму про те, що "переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування» (ч. 2 ст. 130 "Покупці земель сільськогосподарського призначення»).

А «громадяни, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної та комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, а також орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до семи років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу».

Із тексту законопроекту зникло підтримане Верховною Радою у першому читанні додаткове обмеження - до 35% на рівні об'єднаних територіальних громад - щодо максимальної кількості земель у власності. Тобто уся земля сільгосппризначення окремих ОТГ може зосереджуватися «в одних руках» з відповідним впливом, приміром, на громаду, формування органів місцевого самоврядування тощо.

Сільгоспгектари на окупованій території Донбасу та анексованого Криму пропонується залишити «підмораторними»:

Галина КВІТКА