Знайти свою зерносушарку

Нещодавно довелося поспілкуватися з цікавим співрозмовником. Людина, наскільки я зрозумів, буквально рік тому розпочала виробництво власних оригінальних зерносушарок. Ясна річ, не на голому місці. Підприємство багато років поспіль імпортувало до України вживані агрегати для сушіння зерна. Тут їх розбирали, очищали, перевіряли технічний стан, після чого постачали замовнику. Далі сформувалася власна виробнича база, підібралися кваліфіковані кадри, накопичився досвід роботи.

З часом керівники компанії задумалися: а навіщо нам шукати по всіх світах недорогі «беушні» агрегати й морочитися з ними, якщо можемо створити власну модель, яка оптимально підходила б українським фермерам, котрі обробляють до 2000-3000 га землі. В результаті на ринку України з’явилася нова лінійка недорогих, зручних та надійних зернових сушарок.

Схожих компаній в Україні можна знайти не один десяток. Багато вітчизняних фермерів хочуть самостійно сушити й зберігати зерно. Поряд із цим накопичений упродовж багатьох років роботи досвід та виробнича база дають змогу створювати специфічний сегмент ринку: складені переважно з імпортних комплектуючих, оптимізовані мобільні сушарки, що розраховані на реальні вимоги агровиробників.

Що потрібно керівнику пересічного господарства, розміром, скажімо, 1500 га? Щоб сушарка могла гарантовано перепускати хоча б по 300-400 тонн кукурудзи за добу й при цьому раціонально витрачала паливо. Щоб була автоматизована до такого рівня, аби нею міг керувати лише один оператор і при цьому щоб агрегат можна було ремонтувати своїми силами чи, принаймні, за допомогою першої-ліпшої «контори». Тобто, зручна, проста, надійна й при цьому… мобільна. Саме так – мобільна, оскільки українські фермери частіше вибирають саме такі зерносушарки.

Цікаво, що ідея створення мобільної зерносушарки свого часу полягала в тому, щоб дати змогу фермерам, котрі обробляють поля на значній віддалі одне від одного, оптимізувати виробничі процеси. Вчепили, мовляв, колісну машину до трактора, переїхали десь у поле, обрали рівний, бажано забетонований майданчик – і вперед. Очевидно, що такі технічні рішення могли підійти якомусь американському чи канадському фермеру, у якого є можливість налагодити процес сушіння зерна за більш-менш обладнаних умов, скажімо, на твердому покритті та під швидко монтованим навісом. А ще замовити туди своєчасне постачання зрідженого газу, а також тимчасове поліетиленове сховище. В українських умовах сушити зерно в полі ризиковано. Дощі, багнюка, пилюка, крадіжки – нічого хорошого з такої задумки не вийде. Та й де складувати висушене зерно?

Мобільні зерносушарки виявилися корисними ще й з таких точок зору. По-перше, це найдешевший сегмент сушильного обладнання, котре має непогану продуктивність. Своєрідний економ-варіант, котрий можна придбати за адекватною ціною без додаткових витрат під будівництво основи тощо. Відповідно, придбати мобільну зерносушарку може дозволити собі практично будь-який фермер, який обробляє понад 500 га в забезпеченому опадами регіоні.

По-друге, мобільні зерносушарки стали нашою відповіддю на бюрократично-корупційний тиск із боку контролюючих органів. Адже в разі встановлення стаціонарної зерносушарки необхідно пройти всі кола дозвільного пекла, починаючи з технічного проекту та будівництва фундаменту й закінчуючи підключенням до мережі природного газу. Бюрократичної тяганини з мобільним агрегатом в рази менше.

Так само як і різних будівельно-організаційних проблем: обрали зручне місце на току – і сушимо.

Причому, якщо раніше мобільні зерносушарки частіше пропонувалися на рідкому паливі, то сьогодні доступні практично всі варіанти палива – зерносушарки можна підключати до природного газу, встановити резервуари зі зрідженим газом чи цистерни з рідким паливом, а також замовити версію, що працює на соломі, дровах чи пелетах. Фактично всі виробники такого обладнання – не лише вітчизняні, а й закордонні – сьогодні можуть запропонувати будь-яку модифікацію мобільної зерносушарки для кінцевого клієнта.

Мобільні агрегати, незважаючи на обмежену продуктивність роботи, стали зручним рішенням для сушіння зерна. Моделі, що працюють у середніх господарствах, як правило, спроможні знімати по 10-12% вологості з зерна кукурудзи в обсязі 500-600 тонн на добу. Але чимало фермерів вирішують це питання просто докуповуючи ще один чи кілька мобільних агрегатів. Рік тому довелося поспілкуватися з власником великого господарства на півночі України, який використовує водночас шість (!) мобільних агрегатів. Мовляв, це для мене справді зручно, сушарки працюють на різних токах, при цьому мінімум організаційних та інших проблем. Якщо якийсь агрегат починає не влаштовувати, я його продаю та купую новий…

Повертаючись до початку нашої розмови, зазначимо, що українські виробники активно долучилися до цієї тенденції і сьогодні виходять на ринок із зовсім новими або ж оновленими моделями. І мова не лише про виробників-початківців, але й про відомі вітчизняні заводи. За підтримки урядової програми компенсації вартості придбання вітчизняної сільгосптехніки, наші виробники впевнено нарощують свою частку на ринку України, тіснять іноземні бренди. Втім, це стосується не лише зерносушарок, а інших видів обладнання.

Що ж, тенденція позитивна, але ще більш позитивним є те, що дедалі більше фермерів самостійно сушать і зберігають вирощений врожай. Внаслідок фермери вже не «скидають» соняшник чи кукурудзу прямо з-під комбайна задешево, як це було навіть на початку минулого сезону, а мають змогу дочекатися хорошої ціни. Відбувається певна трансформація усього аграрного комплексу України, яка корелюється із запровадженням купівлі-продажу земель сільгосппризначення. Фермер отримує можливість створити справжню власну базу не на роки, а на десятиліття.

Ціна реалізації врожаю в цьому плані має вирішальне значення, адже є різниця продати кукурудзу по 4 тисячі, чи по 7 тисяч. І в цьому плані простенька мобільна зерносушарка вкупі із бюджетним ангаром-зерносховищем здатні робити справжні чудеса. Більше не потрібно стояти під комерційним елеватором, що розташований за 50 кілометрів від поля, та просити, щоб вашу кукурудзу просушили якщо не завтра, то хоча б післязавтра. Більше не треба нервувати, очікуючи, що половина вартості зерна піде на оплату послуг елеватора чи, тим більше, що частина вирощеного врожаю «усушиться» чи «випарується». Фермери отримують реальний інструмент економічної незалежності, яким потрібно вміло розпорядитися.

Відтак, не слід боятися відносно помірних інвестицій у мобільні зерносушарки та металеві ангари – адже це додатковий шанс на те, щоб вийти на новий рівень розвитку агровиробництва в конкретно взятому господарстві. За нашими даними такі інвестиції окуповуються за рік-два.

Єдине, не слід намагатися заощадити й тут, так би мовити на «шпильках», обираючи максимально дешеві агрегати без гарантії сервісного обслуговування. Сьогодні в кожній області України можна знайти кількох надійних продавців мобільних зерносушарок, котрі пропонують у комплекті й пуско-налагоджувальні роботи, підготовку персоналу та регулярне технічне обслуговування своїх агрегатів. Можливість стабільно сушити ту ж кукурудзу й відразу спрямовувати її на зберігання дає змогу «відбити» будь-які переплати за якість та сервіс. Так, самостійно висушені й закладені на зберігання 1000 тонн кукурудзи, зібраної на площі 100-120 га – це додатково зароблені принаймні 2 мільйони гривень. Порядок цифр зрозумілий, тому орієнтуватися потрібно на нього, а не на побоювання, що десь щось не вийде. Хороших вам урожаїв і високих цін на вирощене збіжжя!

Василь ЛЯШЕНКО